СУТНІСТЬ ЗАПОБІЖНИХ ЗАХОДІВ В ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ

Гуренко Ю.Г., студентка

Науковий керівник:

Лютиков П.С., д.ю.н., доцент

Запорізький національний університет

Основним завданням господарського судочинства з огляду на ст. 1 Господарського процесуального кодексу України [1] є захист порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів суб'єктів господарювання. 

Розглядаючи справу по суті, приймаючи рішення, господарський суд захищає порушені або оспорювані суб’єктивні майнові права та охоронювані законом інтереси громадян. Для забезпечення реального виконання судового рішення та поновлення порушеного суб’єктивного права процесуальне законодавство передбачає можливість застосування господарським судом заходів забезпечення позову.

Саме інституту запобіжних заходів в господарському процесі має величезний потенціал як з погляду забезпечення прав суб’єктів господарювання на судовий захист, так і з позиції медіаційної функції господарського процесу, стимулюючі сторони до мирового вирішення господарських спорів [2, с.17].

Проблеми запобіжних заходів у господарському процесі розглядали в своїх працях М. О. Абрамов, В. Е. Беляневич, Е. В. Кудрявцева, К. І. Малишев, Т. М. Нешатаєва, З. Т. Новічкова, Н. В. Павлова, Д. М. Притика, І. В. Решетнікова, А. М. Треушніков, М. С. Фалькович, В. М. Шерстюк, Т. Б. Юсупов, В. В. Ярков, окремі питання - С. А. Кузнецов, М. О. Рожкова, Д. С. Сурметов, М. В. Фетюхін, О. І. Щукін та ін.

Необхідність у вжитті запобіжних заходів виникає тоді, коли є реальна загроза недобросовісної поведінки відповідача, що може привести до порушення прав заявника [3, с. 209] і втрати необхідних для розгляду справи доказів.

Перш за все, проблеми виконання судового рішення виникають у справах майнового характеру. Попри наявність судового рішення, яким відповідача зобов’язано здійснити певні дії (сплатити борг, передати майно) або утриматися від їх здійснення, на момент примусового виконання цього рішення може з’ясуватися, що реальне поновлення прав позивача є неможливим, оскільки у відповідача відсутні необхідні кошти або спірне майно.

Другою підставою для застосування засобів забезпечення є наявність реальної загрози завдання значної шкоди заявникові. Необхідно зазначити, що неможливість виконання судового рішення в будь-якому випадку завдає заявникові матеріальної шкоди. Однак, якщо в першому випадку вжиття господарським судом засобів забезпечення пов’язано з наявністю обставин, що мають свідчити про неможливість виконання судового рішення, то в другому підставою для вжиття цих заходів є загроза завдання шкоди, наявність якої не залежить від можливості чи неможливості виконання судового рішення. [4, с. 51]

Для застосування запобіжних заходів недостатньо суб'єктивного побоювання про майбутнє порушення прав або про втрату доказів: слід переконати суд в обґрунтованості подібних побоювань, причому питання про вжиття запобіжних заходів у будь якому випадку вирішує суд.

Саме запобіжні заходи носять публічно-правовий та владний характер, оскільки вони вживаються на підставі судового акту та забезпечуються примусовою силою держави, спрямовані на підвищення ефективності господарсько-процесуального правосуддя .

Головним завданням вжиття запобіжних заходів, що обумовило, їхню появу, є забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення.
Певні заходи вживаються з метою збереження положення, що існує між сторонами, для того щоб воно не погіршувалося.

Таким чином, запобіжні заходи можуть вирішувати три основних завдання: забезпечувальне, захисне та примирне (як засоби стимулювання примирення). Також, істотною ознакою запобіжних заходів є їхній тимчасовий характер.

Отже, запобіжні заходи в господарському процесі - це процесуальні забезпечувальні заходи тимчасового характеру, які вживаються господарським судом за заявою зацікавленої особи до моменту пред'явлення позову й спрямовані на витребування доказів правопорушення, необхідних заявникові, на огляд місця правопорушення, на забезпечення захисту майнових інтересів заявника у випадку, якщо його права порушені або існує реальна загроза їхнього порушення, а також на забезпечення реального виконання майбутнього судового рішення, прийнятого по суті спору. 

Інститут запобіжних заходів можна використати не тільки для запобігання порушенням прав інтелектуальної власності й збереження доказів такого порушення, але й для запобігання порушенням інших прав й охоронюваних законом інтересів у спорах, підвідомчих господарським судам, а також для забезпечення ефективного виконання майбутнього рішення. 

Література:

1. Господарський процесуальний кодекс України [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

2. Бабкин, А. Обеспечение иска / А. Бабкин, М. Юков // Советская юстиция. - 1975. - №16. - С. 17. 

3. Бояринцева, М.А. Проблеми теорії та практики запобіжних заходів / М.А. Бояринцева // Вісник господарського судочинства. - 2003. - № 4. - С. 209-212.

4. Про деякі питання практики вжиття запобіжних заходів: Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 20.04.2007 р. № 01-8/251 // Вісник господарського судочинства. - 2007. - № 3. - С. 51.