Кирсанова Г.В., Котченко М.В., Ковалев Д.В.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет

Пальчук Н.С., ДУ ІСГСЗ НААН України

індивідуальна продуктивність рослин і

врожайність зерна РІЗНИХ гібридів КУКУРУДЗИ В УМОВАХ СТЕПУ УКРАЇНИ

В останні роки селекціонерами створено багато високоврожайних гібридів кукурудзи різних груп стиглості. Для більш повної реалізації потенційних врожайних можливостей культури необхідно поряд з підбором гібридів, пристосованих до конкретних ґрунтово-кліматичних умов, за допомогою технологічних заходів створювати режим вирощування, який відповідає біологічним особливостям конкретного гібрида [1,2].

Нові гібриди кукурудзи характеризуються високим потенціалом урожайності. Результати досліджень, які проведені в різних ґрунтово-кліматичних умовах України, і передовий досвід вирощування кукурудзи в агроформуваннях свідчать про можливість одержувати високі та стабільні врожаї зерна кукурудзи при виконанні елементів технології – 40-60 ц/га в незрошуваних умовах і 100-120 ц/га – при зрошенні [3]. Гібриди різних біотипів відрізняються морфобіологічними особливостями, індивідуальною продуктивністю, вимогливістю до екологічних факторів, реакцією на технологічні заходи [4], тому необхідно вдосконалення окремих елементів технології їх вирощування.

Завдання наших досліджень полягало у визначенні індивідуальної продуктивності рослин і врожайності різних гібридів кукурудзи в умовах Степу України

Протягом 2014-2015 рр. ми проводили дослідження з гібридами кукурудзи різних груп стиглості НК Сімба (середньоранній, ФАО 270) НК Леморо (середньостиглий, ФАО 310) та Сіско (середньопізній, ФАО 400), занесених до Державного реєстру сортів рослин придатних для поширення в Україні.

Ґрунтовий покрив місця досліджень представлений чорноземами звичайними малогумусними повнопрофільними. Вміст гумусу в орному шарі повнопрофільних чорноземів змінюється в межах (3,1-3,7%). Вміст валового азоту складає 15-20 мг/кг, (за К’єльдалем) рухомого фосфору міститься 100-150 мг/кг, обмінного калію – 60-120 мг/кг грунту (за Чириковим).

Облікова площа ділянок становила 50,4 м², повторення – триразове.

Попередник кукурудзи – пшениця озима. Густота стояння рослин – 45 тис/га. Після збирання попередника проводили лущення стерні дисковими лущильниками на глибину 6-8 см, повторне – після проростання бур’янів, що сприяло ефективній боротьбі з бур’янами та накопиченню вологи у грунті. Оранку проводили в останніх числах вересня на глибину 25-27 см. Технологія вирощування кукурудзи, за виключенням поставлених на вивчення питань, була загальноприйнятою для північного Степу України.

При проведенні досліджень користувалися загальноприйнятими методиками та рекомендаціями [4].

Відомо що, максимальну урожайність зерна кукурудзи можна одержати при оптимальному співвідношенні елементів індивідуальної продуктивності рослин.

Показниками, що формують індивідуальну продуктивність рослин кукурудзи є кількість качанів на 100 рослинах, маса зерна з одного качана та маса тисячі насінин.

За результатами наших досліджень встановлено, що найвищу кількість качанів на гектарі сформував середньостиглий гібрид НК Леморо. Дещо нижчим цей показник був у середньораннього гібрида НК Сімба та середньопізнього Сіско; на 3,8% та 5,6% відповідно.

На показники маси зерна з одного качана впливали фактори, що вивчались та гідротермічний режим. Встановлено, що найважчі качани формував гібрид НК Леморо – 184 г. На 3,9 % нижче цей показник був у гібрида НК Сімба та на 3,2% у Сіско.

Крім того важливим елементом структури урожаю кукурудзи є маса 1000 зерен. Результати досліджень показали, що показники її залежали від погодних умов у період вегетації та морфобіологічних особливостей гібридів. Найвищу масу тисячі зерен формував середньостиглий гібрид НК Леморо – 306 г. На 4г легшим виявилася маса тисячі зерен середньопізнього гібрида Сіско та на 17 г середньораннього гібрида НК Сімба.

Дослідження, які проводили показали, що в 2014-2015 р.р. урожайність зерна різних біотипів кукурудзи залежала певною мірою від погодних умов періоду вегетації рослин та біологічного потенціалу гібридів. У високоврожайних ранньостиглих гібридів вона менша, ніж у середньостиглих і середньопізніх. Але ранньостиглі гібриди раніше достигають і, як правило, їх зерно не потребує післязбирального сушіння.

Таблиця 1

Елементи структури урожайності гібридів кукурудзи

Гібрид	Вихід зерна, %	Урожайність, ц/га
НК Сімба	83	80,3
НК Леморо	86	86,7
Сіско	82	79,7

Отже, оптимальне поєднання елементів структури дає можливість отримати максимально високий врожай зерна кукурудзи. Найбільш адаптованим для даних умов вирощування виявився середньостиглий гібрид НК Леморо, що сформував урожайність 86,7 ц/га зерна. Дещо нижчу урожайність було отримано при вирощуванні середньораннього гібрида НК Сімба - 80,3 ц/га та середньопізнього Сіско - 79,7 ц/га.

Література:

1. Гурьев Б.П. Приемы адаптивного потенциала раннеспелых гибридов кукурузы // Урожай и адаптивный потенциал экологической системы поля. – К., 1991. – С. 79-85.

2. Томашевский Д.П. Кукуруза. – К.: Урожай, 1970. – 362 с.

3. Циков В.С. Кукуруза: технология, гибриды, семена. – Днепропетровск: Зоря, 2003. – 296 с.

4. Адаптивна стійкість самозапилених ліній кукурудзи різної зародкової плазми / В.Ю. Черчель, С.П. Антонюк, М.В. Вишневський, О.Б. Дзюбецький // Бюлетень Інституту зернового господарства УААН. – Дніпропетровськ, 2001. – № 15-16. С. 59-62.