Економічні науки/11.Логістика

Студентка 6-го курсу, Ніколаєнко Т.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Визначення перспективних напрямків розвитку логістичної інфраструктури України на базі використання світового досвіду

Формуванню міцної логістичної інфраструктури будь-якої розвиненої країни передує створення обґрунтованого фундаменту у вигляді необхідних елементів, а саме: визначених територій для будівництва окремих структур, відповідного технологічного рівня розвитку країни, законодавчого підґрунтя, зацікавлених суб'єктів господарювання - все це дозволяє прогресувати з потрібним темпом та створювати підходяще економічне, правове, технологічне середовище для її розвитку. Стале динамічне зростання обсягів вантажообігу, підвищення значення мультимодальних перевезень, формування складних логістичних систем та глобальних ланцюгів постачання, транспортно-логістичних центрів, кластерів дає поштовх до осучаснення та будівництва нових, стратегічно важливих інфраструктурних елементів у всьому світі, що визначається індексом ефективності логістики країни.

Відповідно до даних Світового банку, за “Індексом ефективності логістики” (LPI) в 2014 році виділяють наступних лідерів: Німеччина (4,12), Нідерланди (4,05), Сінгапур (4,00), Японія (3,91), Франція (3,85) тощо. В даному рейтингу Україна займає 61 місце зі 160 можливих з показником ефективності логістики 2,98 [3]. Маючи при цьому вигідне геополітичне положення та достатній ресурсний потенціал, Україна значно відстає від своїх логістичних партнерів. Саме тому в країні є актуальним переосмислення усталених канонів управління структурними логістичними елементами та звернення до досвіду світових лідерів даної сфери.

Так, у Голландії головний акцент розвитку логістичної діяльності спрямований на агропромисловість, на підтримку чого представниками державного сектору було створено спеціальну програму “Бачення агрологістики”, на основі якої аграрні та логістичні компанії об’єднувалися відповідно до галузево-територіальних особливостей, що дозволило мінімізувати транспортні витрати, чим допомагало підприємствам ставати на шлях екологізації. Дана переорієнтація діяльності дозволила розвантажити автомобільні перевезення та розвивати альтернативні (залізничні, річкові чи навіть трубопровідні).

Логістична інфраструктура Німеччини характеризується чітким розмежуванням логістичних компаній та головних виробничих потужностей, у відповідності до головних транспортних вузлів, а будівництво складських комплексів зосереджене на окремих територіях, так званих “вантажних селищах”, які розглядаються єдиним комплексом, що дає змогу швидко оперувати замовленнями та ефективно співпрацювати з іншими компаніями. Модель формування логістичної інфраструктури Німеччини базується на всебічній допомозі держави та зацікавленості її в кожному проекті, що відображається в безпосередній участі в розробках та реалізаціях, лояльному ставленні до логістичних компаній та залученні додаткових інвестицій в функціонування даної сфери. Схожу модель розміщення логістичних потужностей можна спостерігати й в Італії (LPI-3,69), яка побудувала свій найбільший транспортно-логістичний центр Bologna Freight Village, до складу якого входить понад 100 транспортних та логістичних компаній національного та міжнародного рівня, на перетині численних автомобільних та залізничних шляхів [1].

Аналіз логістичної інфраструктури Сінгапуру показує, що головна роль приділяється саме морській логістиці через функціонування одного з найбільших та найпотужніших портів в світі. За рахунок цього в країні розвинені контейнерні та мультимодальні перевезення, налагоджені зовнішньоекономічні партнерські відносини, а всебічна підтримка державного сектору та практична відсутність корупції дозволяє оновлювати інфраструктурні елементи, будувати все нові складські комплекси та логістичні центри, що ще більш позитивно відображається на логістичній сфері.

Стратегія формування елементів логістичної інфраструктури Великобританії (LPI-4,01) базується на посиленні існуючого потенціалу. Підтримуючи дану концепцію було побудовано тунель під Ла-Маншем, створено 10 інтермодальних терміналів, виконано приватизацію залізниць. Основним інфраструктурним елементом була та залишається р. Темза, яка є з’єднувальним вузлом для всіх видів перевезень. В майбутньому планується будівництво великого аеропорту в гирлі річки та створення механічних бар’єрів, які дозволять покращити безпеку річкових перевезень [2].

В підсумку можна зауважити, що логістична інфраструктура кожної країни базується на існуючих перевагах, на всіх рівнях управління існує чітке розуміння ролі логістики в економіці країни. Зважаючи на це, перспективними напрямками розвитку інфраструктури для України можуть бути наступні: налагодження партнерських відносин державного та приватного секторів, створення чіткої правової бази існування логістичної сфери, розробка концепції розвитку логістичної інфраструктури в цілому, та в розрізі окремих її елементів: автомобільних шляхів, морських та річкових портів, аеропортів та вантажних хабів, складської інфраструктури, що дозволить сформувати інфраструктурних фундамент для економічного розвитку України.

Науковий керівник: Позняк О.В., к.е.н., доцент кафедри логістики НАУ

Література:

1. Савенко С. В. Развитие транспортно-логистических центров в европейском регионе [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://transportinform.com

2. Офіційни сайт інформаційного порталу “Європа сьогодні” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://europe-today.ru

3. Офіційний сайт Світового банку [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://lpi.worldbank.org