Ткаченко Сергій Анатолійович

к.е.н., доцент, в.о. ректора ВНЗ МТУ «Миколаївська політехніка», Україна

Вимога формулювання цілей підсистеми економічного моніторингу в системі регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери

Будь-якої системі притаманний цілий ряд ознак. Вважається, зокрема, що система регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери у загальному випадку виступає сукупністю взаємодіючих компонентів, кожний із яких можливо розглядати в якості самостійної підсистеми, якщо при цьому дотримуються наступної основної умови – для підсистеми може бути сформульована ціль її функціонування та ін.

Розглянемо цю умову стосовно до моніторингу в системах регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери.

Вимоги цієї умови уявляються досить важливими з позицій системного підходу, однак, відносно функції моніторингу вони ще недостатньо розглянуті в спеціальній літературі і мало досліджені. Із цього випливає необхідність широкого висвітлення теоретико-методологічних аспектів цієї проблеми тощо.

Найважливішою вимогою виділення в системі регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери і успішного проектування підсистеми моніторингу виступає формулювання цілей цієї підсистеми. Вони в основі своєї об’єктивні та їх правильне формулювання дозволяє визначити зміст і роль моніторингу в розвинутій системі регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери, методи економічного моніторингу, його організаційну структуру і склад кадрів.

Надаючи виключного значення постановці цілей системи регулювання, відзначимо, що усе «обертається» навколо системи та її цілей, і функції розглядаються тільки як засіб досягнення кінцевих цілей. До того ж, цілковито переконані в тому, що ціль цінується або тому, що вона має внутрішню цінність, тобто здатна визвати бажання або схвалення сама по собі, або тому, що вона є засобом до більш високої цілі. Значно важливіше обрати «правильні» цілі, аніж «правильну» систему. Обрати не ту ціль значить вирішити не ту задачу; обрати не ту систему значить просто обрати неоптимальну систему і ін.

Ціль підсистеми моніторингу повинна відповідати об’єктивним умовам і процесам регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери і одночасно виступати стимулом та якісним показником неухильного удосконалення цих умов і процесів, бути завжди реальною, досяжною перспективою. Нажаль, поки ще немає закінченої теорії, яка б допомогла розробникам систем регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери обирати потрібні цілі. В результаті відсутності такої теорії кінцеві цілі встановлюються або посиланням на авторитет або аналогічні розробки, або із досвіду розробників, заснованого на методі спроб і помилок. Практика показує, що цілі неможливо обирати незалежно від засобів їх досягнення, тому що цілі і засоби знаходяться у певної залежності. Існуючий причинно-наслідковий зв'язок між цілями та засобами визначає, що цілі найкраще ставлять спеціалісти, які мають достатній досвід в різних областях знань – економічних, технічних, організаційних, соціальних, ін.

Найбільш розповсюджені при обранні цілей системи два підходи: максимізація цілі, тобто бажаного виходу системи при завданому фіксованому вході; мінімізація входу при завданої цілі, тобто фіксованому виході системи ін.

В загальному випадку цілі можуть бути різних видів: економічні, соціальні, технічні, ін. В розробках систем регулювання регіональної структури та територіальної організації агропродовольчої сфери неможливо обмежуватися простим перерахуванням бажаних цілей. Їх потрібно виробляти із урахуванням логічної структури причин і наслідків, їх виконання (чи немає непереборних економічних, технічних, організаційних та соціальних перешкод; деякі цілі взагалі можуть бути виключені із розгляду як нереальні), відповідності цілям ще більш високого рівня (моніторинг може виявити нові цілі, яких не було в первісної більшості), внутрішньої сумісності (залежність або незалежність цілей на рівнях, які порівнюються та пошук рішення при суперечливих цілях).

Цілі, які можна однозначно навести в кількісному вигляді, більш вагомі внаслідок того, що для їх досягнення можна порівняно легко організувати планування і контроль, аніж для цілей, виміряння яких утруднено або взагалі неможливе. Тому, процес вироблення цілей повинен включати дослідження можливості та необхідності їх виміряння. Найбільш легко піддаються вимірянню економічні і технічні цілі, в той час як цілі соціальні, психологічні і деякі інші з трудом піддаються вимірянню або ж не виміряються взагалі і інше.

Дуже важливий момент в операції постановки цілей системи регулювання – побудування дерева цілей. Виконання переліку дій в термінах кінцевих функцій значить розбиття цілей, тобто побудова дерева цілей. Дерево цілей надає можливість отримати відповідь на питання: яку задачу вирішує цей елемент системи, яку ціль переслідує створення визначеного елементу системи. Кожен елемент системи уявляється списком властивостей, оцінюючи його ціль.

Як відомо, системи різних рівнів регулювання мають неоднакові цілі. Так, якщо ціль системи регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери в цілому – забезпечення виконання виробничо-господарських планів при встановлених показниках ефективності і якості роботи, тоді загальна ціль підсистеми моніторингу виступає в отриманні максимально можливої маси чистого прибутку шляхом підготовки економіко-аналітичної інформації для прийняття регулюючих рішень із забезпечення об’єктивної оцінки стану господарської діяльності на кожний конкретний момент часу і визначення «періоду невтручання» в режими роботи; виявлення резервів господарської діяльності; забезпечення процесу прогнозування; оптимізації виконання виробничо-господарських функцій тощо.

Звідсіля видко, що ціль підсистеми моніторингу, виступає як фрагмент цілі системи більш високого порядку – системи регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери в цілому, має і своє самостійне значення та зміст. Це визначається як тим, що економічний моніторинг виступає органічною компонентою системи регулювання регіональної структури та територіальної організації суб’єктів агропродовольчої сфери, так і відмінністю моніторингу від інших функцій та ін.