Экономические науки / 2. Внешнеэкономическая деятельность

Топольницька Т.Б.

Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу, Україна

Економіко-правові аспекти зовнішньоекономічної діяльності

Процес лібералізації зовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) в Україні розпочався у середині 80-х років і характеризувався суттєвим розширенням прямих контактів між підприємствами, організаціями та установами, зумовленим процесами перебудови в СРСР й інших європейських країнах соціалістичного табору. Але заходи, спрямовані на повну лібералізацію ЗЕД, відбулися вже після проголошення незалежності України. Вступ країни на шлях самостійного розвитку вимагав формування нової концепції зовнішньоекономічних зв’язків з урахуванням проведення самостійної зовнішньоекономічної політики. ЗЕД починає розглядатися не тільки як складова частина господарської діяльності підприємства, але й як важливий фактор економічного зростання, створення передумов більш інтенсивного розвитку інтеграційних процесів на макрорівні.

Основним нормативно-правовим актом, що регулює ЗЕД, є Закон України від 16 квітня 1991 р. “Про зовнішньоекономічну діяльність” [1], який визначає принципи ЗЕД, окреслює коло її суб’єктів, називає види ЗЕД, закріплює основи її регулювання, передбачає встановлення спеціальних правових режимів ЗЕД, містить норми щодо відповідальності учасників ЗЕД та захисту їх прав та інтересів.

З вагомих на те причин, таких як те, що можливість провадити ЗЕД усім господарюючим суб’єктам в Україні появилася порівняно недавно і дане поняття досі поступово розвивається, еволюціонує, набуває нових форм, на сьогоднішній день єдиний підхід до його визначення не сформувався.

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” [1], ЗЕД – це діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами. Суттєво інше тлумачення ЗЕД подається в частині першій ст. 377 Господарського кодексу України [2], згідно з яким зовнішньоекономічною діяльністю суб’єктів господарювання є господарська діяльність, яка в процесі її здійснення потребує перетинання митного кордону України майном та/або робочою силою.

У науково-практичному коментарі Господарського кодексу України [3] зазначається, що “…обов’язковою умовою віднесення того чи іншого виду діяльності до зовнішньоекономічної є перетин митного кордону України майном чи робочою силою…”. Проте, далеко не всі види ЗЕД, регламентовані законодавством, здійснюються з перетинанням митного кордону України. Наприклад, експорт та імпорт капіталів, надання міжнародних послуг, міжнародні фінансові, кредитні та розрахункові операції тощо, а також окремі випадки експорту й імпорту товарів та робочої сили. Окрім цього, експортно-імпорті операції з товарами та роботи на контрактній основі фізичних осіб України з іноземними суб’єктами господарської діяльності (й навпаки) можуть здійснюватися без факту перетину кордону, про що навіть свідчить нормативне визначення цих видів діяльності у ст. 4 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” [1]. Прийнявши територіальну ознаку, тобто перетин митного кордону, за обов’язкову у визначенні ЗЕД, законодавці цим значно зменшили перелік господарських операцій, які можуть відноситися до зовнішньоекономічних.

На думку Саніахметової Н.О. [4], загальною ознакою ЗЕД є участь іноземного суб’єкта господарської діяльності. У якості останнього передбачається будь-яка іноземна юридична або фізична особа, оскільки вона вступає у взаємини із суб’єктом господарської діяльності України. Можливі й інші правовідносини без участі другого партнера – суб’єкта господарської діяльності, але при наявності якого-небудь іноземного елемента (іноземної території, іноземного товару, іноземної валюти та ін.). Таким чином, за істотну ознаку ЗЕД можна визначити участь іноземного суб’єкта господарської діяльності та/або наявність будь-якого іноземного елемента.

Виходячи з викладеного вище, можемо констатувати факт, що положення Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” [1] у частині визначення ЗЕД на сьогоднішній день більше відповідає потребам і реаліям практики участі суб’єктів господарювання у ЗЕД. Тому, на нашу думку, необхідно внести зміни до Господарського кодексу України [2] в частині трактування поняття “зовнішньоекономічна діяльність”, замість приведення у відповідність з ним положення Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” [1], і визначити істотною (кваліфікуючою) ознакою ЗЕД участь іноземного суб’єкта господарської діяльності та/або наявність будь-якого іноземного елемента.

Література:

1. Закон України “Про зовнішньоекономічну діяльність” № 959-ХІІ від 16 квітня 1991 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgibin/laws/main.cgi?nreg=959-12

2. Господарський Кодекс України № 436-IV від 16 січня 2003 р. / [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=436-1

3. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / за заг. ред. В.К. Мамутова / [Електронний ресурс]. – Режим доступу:

http://kafedr.at.ua/board/komentari_do_kodeksiv/naukovo_praktichnij_komentar_gospodarskogo_kodeksu_ukrajini_v_k_mamutov_skachat/24-1-0-114

4. Господарське право України: [навч. посіб.] / за заг. ред. Н.О. Саніахметової / [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://textbooks.net.ua/content/view/3033/25/