К.с.-г.н., доцент Горобець Н. М.

Дніпропетровський державний аграрний університет, Україна

Студент IV курсу факультету менеджменту і маркетингу Скряга О.В.

Дніпропетровський державний аграрно-економічний університет, Україна

Якість продукції як чинник підвищення конкурентоспроможності птахівничих підприємств в умовах європейської інтеграції

Забезпечення населення високоякісним продовольством - одна із головних проблем, які вирішують як економічно розвинуті країни з перехідною економікою. Однією із галузей, яка здатна за короткий термін вирішити поставлені задачі, є птахівництво, яке в Україні останніми роками динамічно розвивається. Успішне вирішення намічених завдань підприємствами птахівничої галузі може бути досягнуто за рахунок створення і реалізації системи управління якістю продукції птахівництва, яка сприятиме як насиченню внутрішнього ринку яйцями, м’ясом птиці, так і завоюванню надійних позицій на світових ринках [3].

З приєднанням до «світового ринку» неминуче постає проблема конкурентоспроможності товарів, продукції і послуг українських виробників на внутрішньому та зовнішньому ринках, де рівнозначно виступає конкурентоспроможність ринкових цін та якості продукції. Вирішення цих завдань можливе за умов визначення та реалізації національної політики, щодо якості продукції та її конкурентоспроможності, використання норм і правил, які діють на світовому ринку, впровадження міжнародного досвіду у сферу виробництва продукції. Саме тому опрацювання нових методів та розробка сучасних систем управління якістю продукції птахівництва, які б відповідали новим вимогам, має важливе суспільно-економічне значення для вітчизняного сільськогосподарського виробництва та галузі птахівництва зокрема.

До головних чинників, які впливають на якість продукції птахівництва та які потрібно враховувати для формування подальшої стратегії, відносять: спадкові характеристики птиці - рівень несучості, маса яєць та темпи приросту живої маси; технологічні (виробничі) чинники - системи і способи утримання і годівлі птиці, якість кормів, технічний стан і характеристики обладнання, якість засобів виміру і контролю; економічні чинники – ціна, витрати кормів та їх вартість, ступінь товарності продукції, форма оплати праці й величина заробітної плати, преміювання за високоякісну працю і продукцію, співвідношення між якістю продукції, собівартістю та ціною); людський (соціальний) чинник; контроль і управління [2].

Проблема якості продукції є актуальною на всіх етапах розвитку суспільства. Сучасні вітчизняні виробники опинилися в складному положенні: засилля іноземної сільськогосподарської продукції витісняє їх з власного ринку, ще більш проблематичним постає питання завоювання іноземних ринків збуту. Тому все більше керівників підприємств постають перед проблемою пошуку можливостей входження в ринкову економіку за допомогою методів управління якістю. Разом з цим, реалізація концепції економічного ринку в Україні базується на зростанні конкурентоспроможності підприємств та вдосконаленні управління виробничо-збутовою діяльністю підприємства АПК. Конкурентні позиції вітчизняної сільськогосподарської продукції на зовнішніх ринках не є стабільними внаслідок незавершеності процесів адаптації до європейських вимог щодо якості та безпечності харчових продуктів, значних коливань цін на світовому ринку, нестійкості торговельних відносин з країнами-імпортерами.

Низькі темпи техніко-технологічного оновлення виробництва, зростає рівень зношеності техніки, переважає використання застарілих технологій, збільшується вартість невідновних природних ресурсів у структурі собівартості виробництва вітчизняної сільськогосподарської продукції (частка пального в собівартості сільськогосподарської продукції зменшилася від 19 % у 2005 році до 13,4 % у 2013 році, в тому числі у рослинництві – від 27,8 % до 18 %, тваринництві – від 6,5 % до 3,6 %), зростає залежність виробництва від природно-кліматичних умов, обмежений доступ до фінансових ресурсів [1].

Ситуація, що склалася в аграрному секторі, створює ряд викликів. На жаль, Україна не має змоги широко експортувати власну продукцію до країн ЄС або в будь-яку іншу країну. Причиною цього є відсутність стандартів якості, вільної частки на світовому ринку та протекціонізм національного виробника з боку інших держав. Подальший розвиток аграрного сектору, що є одним з найбільш важливих в економіці України, потребує якісних перетворень, спроможних забезпечити підвищення конкурентоспроможності продукції птахівництва на внутрішньому та зовнішньому ринках та продовольчу безпеку держави. Виконання цього завдання пов’язане із визначенням стратегічних напрямів державної підтримки та забезпечення ефективного функціонування ринкових механізмів, інтеграції аграрного сектору економіки країни в світову економічну систему.

Таким чином, зосередження уваги на якості виробленої продукції є першочерговим завданням українського виробника. Адже крім задоволення споживачів в Україні необхідно привернути увагу споживачів і за кордоном та довести конкурентоспроможність товарів українського виробництва.

Література

1. Концепція Державної цільової програми сталого розвитку сільських територій на період до 2020 року: [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.uniflor.biz/law/kontseptsiya-do-2020-roku.html.

2. Буряк Р.І. Система маркетингового менеджменту птахівничого підприємства як складова управління якістю діяльності / Р.І. Буряк // Сучасне птахівництво. - 2010. - № 3. – С. 30-35.

3. Пономаренко Н.П. Фактори впливу на якість продукції птахівництва в системі менеджменту та маркетингу / Н.П. Пономаренко // Сучасне птахівництво. – 2010. - №11-12. - С. 18-20.