Економічні науки/4. Інвестиційна діяльність та фондові ринки

К.е.н., доцент Гузенко О. П., Олексієнко М. А.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «КНУ», Україна

ОКРЕСЛЕННЯ НАПРЯМКІВ АКТИВІЗАЦІЇ УЧАСТІ БАНКІВ У ІНВЕСТИЦІЙНІЙ СФЕРІ

В умовах ринкової економіки процеси економічної стабільності, зростання та оновлення визначаються розмірами і структурою інвестицій, якістю та швидкістю їх упровадження, проте в період економічної кризи дані процеси порушуються. Таке явище потребує ґрунтовного дослідження з позиції активізації участі банків у інвестиційній сфері. В Україні існує ряд перешкод на шляху здійснення цих процесів. До них можна віднести як проблеми світового масштабу, зокрема, глобальну фінансову кризу, так і суто українські: відсутність сприятливого інвестиційного клімату, недосконалість ринкового механізму, нестабільність політичної ситуації, спекулятивну направленість більшості капіталовкладень, недостатньо привабливі інвестиційні проекти і разом з тим нестачу зацікавлених партнерів та фінансових ресурсів.

Дослідженням даної проблеми займалися такі науковці як М.Д. Алексєєнко, А.С. Гальчинського, О.В. Дзюблюка, Л.В. Конопатської, І.М. Лазепка, А.М. Мороза, С.Я. Огородніка, Л.О. Примостки та багатьох інших.

Дослідження показують, що найбільш важливу роль у підтримці та активізації інвестиційної діяльності за нинішніх економічних умов України мають відігравати комерційні банки, які виступають посередниками у перерозподілі вільних грошових коштів. Більшість науковців стверджують, що головною формою участі банків у інвестиційному процесі повинен стати інвестиційний кредит, який є важливою категорією ринкової економіки, що віддзеркалює реальні зв’язки і відносини економічного життя [1]. Навіть той факт , що питання кредитування та інвестування є найбільш суттєвими у банківській практиці та у розвитку економіки, проблема залишається не вирішеною остаточно.

Як показує банківська практика інвестиційний кредит можуть надавати як спеціалізовані – інвестиційні, інноваційні та іпотечні, так і універсальні – комерційні банки. Зауважимо, що існують особливі принципи, які визначають специфіку інвестиційного кредитування: обґрунтування життєдіяльності об'єкта кредитування; участь у реалізації інвестиційного проекту кваліфікованих та надійних партнерів; облік і розподіл усіх ризиків проекту(пам’ятаючи, що кредитний ризик вище інвестиційного ризику); урегулювання правових аспектів і розробка конкретних скоригованих дій реалізації інвестиційного кредитування всіх його учасників.

На думку науковців та фахівців банківської справи саме дотримання цих принципів – необхідна умова успішної реалізації банківського інвестиційного кредитування. Варто зазначити сьогодні українські банки не забезпечують фінансування виробничих інвестицій підприємств через механізм кредитування. Тому необхідність класичного інвестиційного кредиту статистично підтверджується та об’єктивно випливає з обслуговування кредитними ресурсами кругообігу основних виробничих фондів та формування товарно-матеріальних запасів підприємств, що зумовлено невідповідністю суми наявних коштів потребам розширеного відтворення капіталу [2].

Фахівці та практики банківської сфери економіки констатують той факт, що розробляючи рекомендації стосовно оптимізації та підвищення ефективності інвестиційної діяльності банків перш за все необхідно визначити головні пріоритети напрямів і форм активізації участі банків у інвестиційній сфері. До їх складу варто віднести: пов’язані з діяльністю інституту іпотечного кредитування, інтенсивного розвитку якого слід очікувати з формуванням повноцінного ринку нерухомості та землі; пов’язані з політикою структурної перебудови економіки та формування ефективного власника (через приватизацію), з чим можна очікувати активізацію корпоративного ринку цінних паперів; кредитування інвестицій в основний капітал, перспективи якого пов’язуються з очікуваним приростом потреби у відповідних інвестиціях, передусім з боку реформованих підприємств; участь в інвестуванні розробки та реалізації інноваційних та інвестиційних проектів, що здійснюються в межах технологічних парків (через венчурне фінансування, інноваційне акціонування, виконання банком функцій замовника інноваційного продукту; інвестування в основний капітал тощо); пов’язані з реалізацією визначених законодавством завдань спеціальними (вільними) економічними зонами і територіями зі спеціальним режимом інвестиційної діяльності, про що свідчать невикористані до цього часу резерви щодо реалізації інвестиційних проектів у них з моменту запровадження; пов’язані зі створенням мережі недержавних пенсійних фондів і розвитку страхового ринку, що спонукатиме банки до пошуку нових форм власної участі в тому чи іншому сегменті інвестиційного ринку.

За результатами дослідження можна стверджувати, що посилення конкуренції зумовлюватиме потребу банків у концентрації капіталу, диверсифікації власних кредитно-інвестиційних портфелів, як об’єктивних умов безперешкодного їх залучення до участі в різного роду проектах накопичувальної пенсійної системи та страхових систем [1].

Згідно вище викладено можемо зробити висновки, що для активізації інвестиційної діяльності банківського сектору економіки необхідним є запровадження державних гарантій щодо стратегічного фінансування нововведень. Крім того, потрібно зменшити „навантаження” на кредитні ставки за рахунок зниження ставки податку на ту частку прибутку банків, яка іде на фінансування інноваційно-інвестиційної діяльності, подальше зниження норми обов’язкового резервування ресурсів.

Література:

1. Лєонов С. В. Інвестиційний потенціал банківської системи методологія формування та використання. С. В. Лєонов. — Суми: Українська академія банківської справи НБУ, 2010. — 32 с.

2. Руденко М.О. Аналіз діяльності банків України у сфері фінансових інвестицій / М. О. Руденко // Регіональна економіка. - 2008. - № 4. - С.119-124.