Економічні науки/ 5. Управління трудовими ресурсами

Бочарова Н. О., к.е.н., доцент кафедри організації виробництва і агробізнесу, Сазонова І.В., Кім В.Г., Меняйло Л.С.

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна

Мотивація праці: управлінський аспект

Актуальність теми. В умовах сьогодення однією з головних функцій менеджменту є мотивація персоналу. Це один з провідних чинників, який використовується в управлінській діяльності і забезпечує ефективне функціонування організацій. Нові відносини, породжені трансформаційними процесами в економіці, висувають певні вимоги до персоналу, що вимагає оновлених свідомих підходів до формування сучасних систем мотивації праці.

Аналіз досліджень. Значний внесок у розкриття економічної сутності мотивації зробили М. Вебер, Дж. Кейнс, Д. Рікардо, А. Сміт, Й. Шумпетер; психологічну оцінку даного процесу зробили Д. Мак-Клелланд, А. Маслоу, К. Альдерфер. Серед вітчизняних вчених-науковців особливу увагу звертають дослідження А. Колота, Г. Гоголя, О. Притули та багатьох інших [1-3]. Метою написання статті є обґрунтування концептуальних положень мотивації через призму управлінського аспекту діяльності.

Виклад основного матеріалу. На сучасному етапі розвитку менеджменту все більшого значення набувають мотиваційно-управлінські аспекти діяльності. Мотивація - це процес спонукання кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб при одночасному досягненні цілей організації. Вона визначає успіх професійної діяльності працівника та зумовлює свідому, сумлінну, наполегливу та цілеспрямовану його працю з метою розв’язання господарських завдань і досягнення економічно значущих результатів підприємства.

Відтак, мотивація праці – це прагнення працівників задовольнити власні потреби через трудову діяльність. Водночас, дана категорія – це одна з найважливіших функцій менеджменту, яка полягає в заохоченні працівника або групи працівників досягати визначених господарських цілей підприємства через систему спонукальних факторів (мотивів, потреб, стимулів, спонукальних чинників) визначає активність працівника підприємства будь-якої форми власності. Тобто, мотивація працівника – це сукупність не лише спонукальних, але й ситуативних факторів (вплив співробітників, специфіка професійної діяльності та ситуації), які є досить динамічними та мінливими. Це зумовлює значні можливості впливу на активність працівників, оскільки інтенсивність їх актуальної мотивації визначається силою його мотивів та інтенсивністю ситуативних детермінант (вимогами, складністю професійних завдань, впливом співробітників тощо). Рівень мотивації в кожній конкретній ситуації визначається значущістю досягнення успіху, надією на успіх та суб’єктивною ймовірністю досягнення успіху (тобто, шансом на успіх).

Рис. 1. Алгоритм механізму впливу на мотивацію працівників підприємств

Мотивація працівників визначається способами впливу на задіяні трудові ресурси підприємства з метою підвищення продуктивності праці. Тому мотивація обумовлюється системою мотиваційних чинників (рис.1-2), а також факторів впливу на неї.

Рис. 2. Чинники та групи факторів впливу на мотивацію

Крім того, система мотивації персоналу є однією з важливих складових як системи управління персоналом в організації, так і системи безпеки підприємницької діяльності. Правильно розроблена система мотивації дозволяє не лише активізувати потенціал людини у напрямі досягнення мети, але й приносить натхнення працівникові в процесі праці через задоволення його потреб та забезпечує безпечні умови діяльності всього підприємства [2].

На даному етапі розвитку суспільства все більшого розповсюдження набуває така форма мотивації праці на підприємствах як матеріальне стимулювання праці, яке представляє собою процес формування і використання систем матеріальних стимулів праці для заохочення працівників до плідної праці. Однак, для працівників, перш за все працюючої молоді, характерні інші ціннісні орієнтації спонукальних мотивів до трудової діяльності. При цьому на перший план висуваються самореалізація і саморозвиток (нематеріальна мотивація).

Нематеріальне стимулювання розвитку персоналу в організації, насамперед, спрямоване на задоволення мотиву збереження соціального статусу працівника в трудовому колективі завдяки залишенню за ним його робочого місця чи займаної посади; підвищення соціального статусу працівника в трудовому колективі в результаті одержання ним більш високої відповідальної посади, посилення зацікавленості працівника самим процесом опанування новими знаннями, вміннями та практичними навичками; поглиблення інтересу щодо професійного спілкування з професіоналами як в організації, так і поза її межами [1].

Висновок. Відтак, мотивація праці є вирішальним фактором в управлінні персоналом організації і відіграє надважливу роль в менеджменті організації, адже являє собою процес спонукання кожного співробітника і всіх членів його колективу до активної діяльності для задоволення своїх потреб і для досягнення цілей організації. Дослідження мотиваційного аспекту управління діяльністю персоналу обумовлено зміною характеру та змісту праці в конкурентних умовах ринку. Виявлено, що мотивація як сукупність потреб, мотивів та стимулів спонукає працівників до свідомої, цілеспрямованої діяльності, активізує індивідуальні прагнення працівника до сумлінності та наполегливої праці для досягнення необхідних цілей підприємства. Система мотиваційних чинників - потреб, мотивів та стимулів визначає умови продуктивної професійної діяльності працівників. Лише після запровадження ефективної системи мотивації праці можливе досягнення конкретно вираженої зацікавленості працівників у ефективній діяльності підприємства.

Список використаних джерел.

1.Гоголь Г.П. Особливості трудової мотивації в перехідний період до ринкової економіки // Регіональна економіка.-2004.-№2.-с.98-103.

2. Колот А. М. Мотивація персоналу: Підручник.-К.: КНЕУ, 2002.-345с.

3. Притула О. Особливості формування мотиваційних механізмів // Регіональна економіка. - 2004. - № 1. - С.112 - 118