Назаренко І.М.

к.е.н., доцент кафедри економічного контролю та аудиту

Сумський національний аграрний університет

СТРУКТУРНИЙ РОЗПОДІЛ СКЛАДОВИХ ПАСИВУ БАЛАНСУ (ЗВІТУ ПРО ФІНАНСОВИЙ СТАН) З ПОЗИЦІЇ ВЛАСНОСТІ

Капітал - основа функціонування, здійснення виробничо-господарської діяльності суб’єктів господарювання будь-яких форм власності. Аналіз економічної літератури дозволяє зробити висновок, що важливу позицію у розумінні категорії «капітал» займає феномен власності.

Не викликає сумнівів, що iнститут власності як чинник формування інституту бухгалтерського обліку зумовлює встановлення правил, які б забезпечили не тільки формування інформації про інвестований у виробництво капітал і його примноження, але й розкриття системи відносин власності в межах суб’єкта господарювання [1].

Досліджуючи проблематику ототожнення капіталу з власністю, доцільно зазначити, що виникає пародоксальна ситуація, оскільки чіткої наукової позиції які складові капіталу вважати власністю не існує. Одні вчені вважають, що власність – це власний капітал, інші – вцілому пасив. В результаті дослідження даного питання, на нашу думку, найбільш вдалою та обґрунтованою є позиція В.В. Сопко. Беручи за основу даний науковий підхід, проведемо дослідження правомірності ототожнення пасиву (капіталу) балансу з власністю.

В.В. Сопко вважає, що пасиви – це власність (капітал – власний або чужий). Чужий капітал – це визначені у грошовій формі (вартості) зобов’язання підприємства різним фізичним та юридичним особам, працівникам або іншим кредиторам (не засновникам), банкам. Пасиви – це джерело утворення активів (майна підприємства), яке воно має у своєму розпорядженні. Таким чином, пасив – це вираз права власності на активи (майно, ресурси) підприємства відповідних власників – засновників, кредиторів (юридичних або фізичних осіб) [4].

Виходячи з означеного, можемо зазначити, що саме в руслі бухгалтерського обліку, на основі фінансової звітності, зокрема форми 1 «Баланс (Звіт про фінансовий стан)» сформовано інтерпретацію капіталу-власності.

В НП(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» зазначено, що пасив балансу складається з власного капіталу та зобов’язань (заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої в майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди) [3].

В цьому аспекті слід виокремити наступних суб’єктів права власності майна підприємства:

- засновники підприємства;

- підприємство;

- банки;

- держава (суспільство);

- постачальники та підрядники;

- працівники підприємства;

- інші кредитори.

Відповідно, статті пасиву балансу у відповідності до власників капіталу можна згрупувати наступним чином:

· засновники підприємства (зареєстрований (пайовий) капітал);

· підприємство (капітал у дооцінках; додатковий капітал; резервний капітал; нерозподілений прибуток; довгострокові забезпечення; поточні забезпечення; цільове фінансування; доходи майбутніх періодів);

· банки (довгострокові кредити банків; короткострокові кредити банків);

· держава (відстрочені податкові зобов’язання; поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з бюджетом; поточна кредиторська заборгованість зі страхування);

· постачальники та підрядники (поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги);

· працівники підприємства (поточна кредиторська заборгованість за розрахунками з оплати праці);

· інші кредитори (поточна кредиторська заборгованість за довгостроковими зобов’язаннями; інші довгострокові зобов’язання; інші поточні зобов’язання; зобов’язання, пов’язані з необоротними активами, утримуваними для продажу, та групами вибуття).

Капітал і методологія формування інформації про цей об’єкт в обліку є предметом зацікавленості майже всіх груп спеціального інтересу. Відповідно до інтересів власників, капітал відображає обсяг їхніх прав, водночас для менеджменту суб’єкта господарювання – це обсяг залучених інвестиційних ресурсів, джерело розширеного відтворення, для кредиторів – критерій оцінки надійності та гарант виконання суб’єктом господарювання своїх зобов’язань, для держави – складова національного багатства, а його примноження – джерело економічного зростання [1].

Виокремлення такої кількості власників капіталу (7 груп) доцільне тому, що застосування даного групування дозволить управлінському персоналу проаналізувати та спланувати подальші дії в частині врегулювання стану розрахунків, а також зробити певні висновки про ефективність співпраці [2]; моделювати стратегічні сценарії розвитку суб’єкта господарювання; розроблювати концепцію підвищення вартості, цінності підприємства.

Література.

1. Канцуров О. О. Чинники формування інституціональної моделі бухгалтерського обліку / О. О. Канцуров // Інноваційна економіка. – 2014. – № 5 (54). – С. 289 – 295.

2. Петренко Н. І. Протилежні інтереси суб’єктів економіки як передумова удосконалення бухгалтерського обліку пасивів [Електронний ресурс] / Н. І. Петренко, О. Б. Фльонц // Економіка: реалії часу : науковий журнал. – 2015. – № 2 (18). – С. 101-106. – Режим доступу: http://economics.opu.ua/files/archive/2015/n2.html. – Назва з екрану.

3. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності» : Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://195.78.68.18/minfin/control/uk/publish/article/main?art_id=366860&cat_id=285157. – Назва з екрану.

4. Сопко В. В. Бухгалтерський облік капіталу підприємства (власності, пасивів) : навч. посібник / В. В. Сопко. – К. : Центр навчальної літератури, 2006. – 312 с.