Левченко І.В.

Національний Технічний Університет України «Київський Політехнічний Інститут»

Використання оказіональної лексики у заголовках сучасних ЗМІ

Новоутворення завжди вважалися ключовими лексичними одиницями сучасної публіцистики, адже будь-який автор ставить собі за ціль – представити та розкрити тему оригінальним чином, і це стосується як вираження, так і його змісту. Порушення когнітивних та мовних стереотипів, це своєрідний «мастхев», що застосовується у заголовках текстів шляхом нестандартно утворених слів, а саме оказіоналізмів.

Поняття «оказіональна лексика» є широковикористовуваним в лінгвістичній літературі, але не слід забувати, що до сих пір не існує чітко сформованої дефініції та назви самого терміну. В науковій літературі часто можно зустріти наступні найменування щодо новоутворених лексичних одиниць, а саме: «письменницькі новоутворення», «художні неологізми», «творчі неологізми», «стилістичні неологізми», «індивідуальні неологізми», «слова-саморобки», «слова-метеори», «слова-одноденки», «егологізми», «індивідуально-авторські новотвори», «ефемерні інновації» і т.д. [1, 24]

Оказіональні слова, як правило, утворюються при наявності номінативної та художньої цілей, але якщо мова йде про публіцистичний стиль, в цьому випадку не слід забувати про прагматичну ціль. Використання оказіоналізмів, в цілому, це один з найбільш популярних видів мовної гри в публіцистиці, саме за допомогою цих лексичних одиниць увесь представлений матеріал стає більш цікавим, незвичайним та емоційним, а якщо вони присутні у заголовках, то завдяки своїй нестандартній формі вони привертають увагу читачів до статті. Все це легко можна пояснити тим, що саме заголовок й задає певні очікування та формує установу на сприйняття, дуже часто ще до прочитання статті зарані можна визначити тематику, смисл тексту, події про які йдеться у тексті.

Окказіональние одиниці, що використовуються в текстах ЗМІ, виконують декілька функцій. Серед провідних дослідники називають оцінну, називну та рекламну [2, 360]. Оказіоналізми, що поміщаються авторами-журналістами в заголовний комплекс, мають свою специфіку; вони, очевидно, покликані, в основному, зіграти рекламну роль: привернути увагу адресата, «який переглядає» газету, «зачепити» його погляд, викликати інтерес, який приведе до прочитання тексту статті під незвичайним заголовком.

На нашу думку, оказіональні слова реалізуються на сторінках газет та журналів саме з прагматичної точки зору, одна з яких, це нав’язування читачам думки автора або ж загально прийнятих стереотипів. Формування певних поглядів головним чином залежать від тих або інших подій, які пов’язані з конотативним потенціалом оказіоналізма. Редактор, фактично, є першою особою, яка має право вирішувати, наскільки є доречним відхилення від норм, звідси можна зробити висновки, що все ж таки буде правильніше сформувати певні рекомендації щодо роботи з оказіональною лексикою, яка застосовується у заголовках газетних та журнальних матеріалів.

По-перше, оказіоналізм має бути зрозумілим для читача. Можна звісно заявити, що незрозумілість нової одиниці – прийом, так звана, інтелектуальна гра, яка повинна спровокувати інтерес читача до матеріалу, але не слід забувати, якщо семантика оказіоналізма зовсім незрозуміла, то й зв’язок заголовка з текстом втрачається і не викликатиме інтересу з боку читача, звідси матеріал не буде сприйматися.

По-друге, коли у заголовку використовується оказіональна лексика, обов’язково слід перевірити, чи новоутворена одиниця відповідає усім естетичним нормам, використання оказіональної лексики потребує правильного співвідношення раціональних та емоційних складових впливу.

По-третє, оказіоналізми мають бути неекспресивними, інакше автор може просто образити. Редактор виступає у ролі цензора, який слідкую за політичним та культурним життям країни, і який не допускає появи будь-яких інвективів на сторінках власного видання.

Оцінка оказіональних слів редактором є дуже важливою процедурою, яка надає змогу створити якісний медійний продукт та сформувати авторитет самого видавництва. Як правило, частотне використання новоутворених лексичних одиниць на сторінках журналів та газет стає ідеостильовою особливістю видавництва, в якому випускається стаття.

Сучасні дослідники-лінгвісти велику увагу приділяють творчому потенціалу мови. Вивчення креативних мовних можливостей дозволяє розширити уявлення про мовну систему, чинні закони і позасистемні явища. Сьогодні, безперечно, до найбільш продуктивних джерел досліджень у цьому напрямку відноситься публіцистична мова. Вирвавшись із строгих нормативних рамок радянської публіцистики, мова засобів масової інформації в пострадянський період піддалась демократизації на всіх рівнях. Посилення особистісного начала, орієнтація на залучення читацької аудиторії привели до розширення набору використовуваних в публіцистиці виразних засобів. Автори-журналісти включили в свій арсенал і словотворчі можливості мови, активно створюючи нові слова – оказіональні слова. Розміщені в заголовки газетних статей, вони стають одним з найяскравіших експресивних прийомів сучасних публіцистів.

Література:

1. Лыков А. Г. Современная русская лексикология (русское окказиональное слово) : [учебное пособие для филологических факультетов ун-тов] / А. Г. Лыков. – М. : Высшая школа, 1976. – 120 с.

2. Шмелев Д.Н. Избранные труды по русскому языку / Д.Н. Шмелев. – М.: Языки славянской культуры, 2002. – 888 с.