Особливості адміністративної відповідальності військовослужбовців
Науковий керівник: доктор юридичних наук., доцент
Лютіков Павло Сергійович
Запорізький національний
університет
Адміністративна відповідальність, як різновид правової відповідальності,
-це специфічна форма негативного реагування з боку держави в особі її органів
адміністративної юрисдикції на відповідну категорію протиправних проявів у
формі адміністративних проступків, згідно з якою особи, що скоїли ці
правопорушення, повинні понести за це адміністративні стягнення в установлених
законом формах та порядку.
Адміністративне правопорушення (проступок), згідно ст.9 Кодексу України
про адміністративні правопорушення (КУпАП) – це протиправна,
винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський
порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок
управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна
відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці
порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальну відповідальность [1].
Військовослужбовці, поряд з іншими громадянами, визнаються Кодексом
України про адміністративні правопорушення суб’єктами адміністративної
відповідальності.
Актуальність
теми щодо адміністративної відповідальності військовослужбовців обумовлена тим,
що в Україні започатковано створення армії нового зразка, яка б була орієнтована
на захист своєї території та керованою з боку цивільних органів влади. У той же
час, на сьогодні масовий характер мають випадки грубого порушення військової
дисципліни. Зокрема, набуло масового поширення вживання алкогольних напоїв у
місцях розташування бойових підрозділів і районах проведення антитерористичної
операції військовослужбовцями Збройних Сил України, які призвані під час
часткової мобілізації. Крім того, з початком оголошення мобілізації самовільно
залишили військові частини або місця служби понад 10 000
військовослужбовців. Також виявлено факти непокори чи невиконання наказів
командирів стосовно понад 2 000 військовослужбовців. Така ситуація
негативно впливає на обороноздатність держави й авторитет Збройних Сил України.
Тому, з метою посилення відповідальності військовослужбовців за порушення
військової дисципліни, для забезпечення правопорядку був прийнятий Закон України
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення
відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та
покладення обов’язків в особливий період» від 05.02.2015 № 158 – VІІІ.
Війсковослужбовці – це громадяни, які проходять дійсну військову службу
в складі Збройних Сил України та інших військах відповідно до Закону України «Про
військовий обов’язок і військову службу». До військовослужбовців належать особи офіцерського
складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці строкової служби й військової
служби за контрактом Збройних Сил України, прикордонних військ України, СБУ,
військ цивільної оборони, а також інших військових формувань, створених
відповідно до законодавства України, військовослужбовці – жінки, курсанти вищих
військово-навчальних закладів [2].
Адміністративну відповідальність військовослужбовців за загальним
правилом передбачає ст.15 КУпАП. Згідно цієї норми, військовослужбовці,
військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також особи
рядового і начальницького складів Державної кримінально-виконавчої служби
України, органів внутрішніх справ, служби цивільного захисту і Державної служби
спеціального зв'язку та захисту інформації України несуть відповідальність за
адміністративні правопорушення за дисциплінарними статутами. У той же час,
згідно з частиною 1 вказаної статті, за порушення правил, норм і стандартів, що
стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, санітарних норм, правил
полювання, рибальства та охорони рибних запасів, митних правил, вчинення
правопорушень, пов’язаних з корупцією, порушення тиші в громадських місцях,
неправомірне використання державного майна, незаконне зберігання спеціальних
технічних засобів негласного отримання інформації, невжиття заходів щодо
окремої ухвали суду, ухилення від виконання законних вимог прокурора, порушення
законодавства про державну таємницю, порушення порядку обліку, зберігання і
використання документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять
службову інформацію, ці особи несуть адміністративну відповідальність на
загальних підставах. Однак, до зазначених осіб не може бути застосовано громадські роботи, виправні
роботи і адміністративний арешт.
У
той же час, антикорупційне законодавство дещо уточунює суб’єкти відповідальності за правопорушення,
пов’язане з корупцією. До адміністративних правопорушень антикорупційного
законодавства належать порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з
іншими видами діяльності, щодо одержання подарунків, порушення вимог
фінансового контролю, щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів,
незаконне використання інформації, що стала відома особі у зв’язку зі службовою
діяльністю. Відповідно до п.п. «г» п.1 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання
корупції», до суб’єктів, на яких поширюється дія цього нормативно-правового
акту, віднесено посадових осіб Збройних Сил України, крім війсковослужбовців
строкової військової служби.
Отже,
на думку Ткаченка О.Г., до ст.15 КУпАП необхідно внести зміни щодо уточнення
суб’єктів відповідальності саме за правопорушення, пов’язані з корупцією,
оскільки термін «військовослужбовець», з огляду на викладене, має ширше
значення, тоді як відповідальність за порушення антикорупційного законодавства
в адміністративному порядку несуть тільки посадови особи Збройних Сил України [3,
с.166].
Має
свої особливості й порядок застосування адміністративних стягнень відносно
військовослужбовців. Так, за загальною нормою, до винних у вчиненні адміністративного правопорушення
осіб застосовуються адміністративні стягнення, передбачені ст. 24 КУпАП, а
саме: попередження, штраф, штрафні бали, оплатне вилучення предмета, який став
знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного
правопорушення, конфіскація: предмета,
який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного
правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного
правопорушення; позбавлення наданого
особі спеціального права (наприклад, права керування транспортними засобами,
права полювання тощо), позбавлення права обіймати певні посади або займатися
певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт,
арешт з утриманням на гауптвахті. Проте, не всі з передбачених цією нормою
видів адміністративних стягнень можуть бути застосовані відносно
військовослужбовців. До зазначених осіб не можуьб бути застосовані громадські
роботи, виправні роботи та адміністративний арешт, а до водіїв –
військовослужбовців за порушення правил дорожнього руху, крім того, –
штраф.
У той же час, до військовослужбовців за вчинення військових
адміністративних правопорушень може бути застосований такий вид
адміністративного стягнення, як арешт із утриманням на гауптвахті. Відповідно
до ст. 32-1 КУпАП, це адміністративне стягнення застосовується лише у виключних
випадках за окремі види адміністративних військових правопорушень на строк до
10 діб. Арешт із утриманням на гауптвахті призначається районним, районним у
місті, міськрайонним судом (суддею). Цей вид стягнення не може застосовуватись
до військовослужбовців-жінок. Арешт із утриманням на гауптвахті відбувається у спеціально
обладнаних для відбування цього виду покарання приміщеннях Служби правопорядку
Збройних Сил України,.
Крім того, Законом України «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності
військовослужбовців, надання командирам додаткових прав та покладення
обов’язків в особливий період» від 05.02.2015 № 158 – VІІІ, Кодекс України про адміністративні
правопорушення доповнено главою 13-Б «Військові адміністративні правопорушення».
Нормами вказаної глави вперше запроваджено відповідальність за такі види
правопорушень, як:
-
відмова від виконання
законних вимог командира (начальника);
-
самовільне залишення
військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а
також нез’явлення його вчасно без поважних причин на службу в разі звільнення з
частини, призначення або переведення, нез’явлення з відрядження, відпустки або
з лікувального закладу тривалістю до трьох діб;
-
необережне знищення або
пошкодження зброї, бойових припасів, засобів пересування, військової і
спеціальної техніки чи іншого військового майна;
-
незаконне використання
військовою службовою особою транспортних засобів, споруд чи іншого військового
майна;
-
використання
військовослужбовця для виконання завдань, не пов’язаних з військовою службою, а
також інше зловживання владою або службовим становищем, вчинене з корисливою
метою чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб;
-
перевищення військовою
службовою особою влади чи службових повноважень; недбале ставлення військової
службової особи до військової служби;
-
порушення правил несення бойового
чергування (бойової служби), встановлених для своєчасного виявлення і відбиття
раптового нападу на Україну або для захисту та безпеки України;
-
порушення правил поводження
із зброєю, а також боєприпасами, вибуховими, іншими речовинами і предметами, що
становлять підвищену небезпеку для оточення, а також з радіоактивними
матеріалами;
-
розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних,
слабоалкогольних напоїв військовослужбовцями, військовозобов’язаними та
резервістами під час проходження зборів на території військових частин,
військових об’єктів або виконання ними обов’язків військової служби в
нетверезому стані та інші [4].
Особливу увагу слід також звернути на такий вид військового
адміністративного правопорушення, як відмова від виконання законних вимог
командира (начальника). Згідно зі ст. 60 Конституції України, ніхто не
зобов’язаний виконувати явно злочинні накази та розпорядження. За видання та
виконання явно злочинного наказу настає юридична відповідальність. Із
прийняттям цієї норми в українській армії запроваджено принцип умовної
обов’язковості підлеглих наказові начальника. Так, згідно ст.6 Дисциплінарного
статуту Збройних Сил України, право командира – віддавати накази та
розпорядження, а обов’язок підлеглого – їх виконувати, крім випадків віддання
явно злочинного наказу чи розпорядження. Відповідальність за наказ несе
командир, який його віддав [6].
У той же час, у військовій організації залишається дуже важливим принцип
єдиноначальності. Єдиноначальність є інструментом зміцнення дисципліни, що дає
командиру змогу ефективно запроваджувати свої рішення, тому вона забезпечується
підвищеним рівнем відповідальності військовослужбовців за невиконання наказу,
порівняно з іншими громадянами. Так, згідно ст.172-2 КУпАП, відмова від
виконання наказу або інших законних вимог командира (начальника) тягне за собою
арешт із утриманням на гауптвахті на строк до 10 діб.
Таким чином, з огляду на викладене, можна зробити висновок, що єдиною
підставою притягнення військовослужбовців до адміністративної відповідальності
є скоєння ними адміністративного проступку. Усі адміністративні правопорушення,
за які притягуються до адміністративної відповідальності військовослужбовці,
можна поділити на три групи:
-
проступки, передбачені ст.
15 КУпАП;
-
військові адміністративні
правопорушення, передбачені главою 13-Б Кодексу України про адміністративні
правопорушення;
-
адміністративні
правопорушення, пов’язані з корупцією, передбачені Законом України «Про
запобігання корупції».
Використані джерела:
1. Про адміністративні правопорушення: Кодекс України від 07.12.1984 № 8073-X [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/.
2. Про військовий обов’язок та військову службу: Закон України від 25.03.1992
№ 2232 – ХІІ [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/2232-12.
3. Ткаченко О.Г. Адміністративна відповідальність військовослужбовців за військові
правопорушення // Вісник Херсонського державного університету. - 2015. - № 3. –
с.164 – 167.
4. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо
посилення відповідальності військовослужбовців, надання командирам додаткових
прав та покладення обов’язків в особливий період: Закон України від 05.02.2015
№ 158 – VІІІ [Електронний
ресурс] – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/158-19.
5. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30.
6. Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України: Закон України від від 24.03.1999 № 551-XIV [Електронний ресурс] –
Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/551-14.
7. Про запобігання корупції: Закон
України
від 14.10.2014 № 700-VII [Електронний ресурс] - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/1700-18.