Особливості відповідальності неповнолітніх за скоєння адміністративного проступку

Середа І.В., студентка

Науковий керівник:

 доктор юридичних наук., доцент Лютіков Павло Сергійович

Запорізький національний університет      

         

         Адміністративна відповідальність - це застосування до правопорушників загальнообов'язкових стягнень, що зумовлюють для цих осіб обтяжливі наслідки матеріального чи морального характеру. Адміністративна відповідальність є одним з видів юридичної відповідальності, що має всі ознаки останньої. Разом із тим, адміністративна відповідальність є складовою адмініс­тративного примусу і наділена всіма його ознаками.

         У ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) зазначено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

         Підставою адміністративної відповідальності є адміністративне правопорушення (про­ступок). До винних у вчиненні правопорушення осіб застосовуються адмі­ністративні стягнення, передбачені ст. 24 КУпАП, а саме: попередження, штраф, штрафні бали,  оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення,  конфіскація: предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення;  позбавлення наданого особі спеціального права (наприклад, права керування транспортними засобами, права полювання тощо), позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, громадські роботи, виправні роботи, адміністративний арешт, арешт з утриманням на гауптвахті                [1].

Суб'єктами правопорушень можуть бути фізичні особи — грома­дяни і посадові особи, а за окремі правопорушення — державні службовці (Закон України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014 № 1700 - VІІ).

Серед суб'єктів адміністративних правопорушень вирізняють­ся так звані спеціальні суб'єкти, тобто ті, які мають певні особли­вості щодо вчинення окремих адміністративних правопорушень або не несуть адміністративну відповідальність на загальних під­ставах. До них, зокрема, належать неповнолітні, іноземні громадяни, війсь­ковослужбовці та працівники міліції, посадові особи, народні депутати, батьки або особи, що їх замінюють, та інші.

В теорії права при розкритті правового статусу неповнолітніх осіб вживаються різні категорії: діти, неповнолітні, молодь [2, с. 3].

У ст.1 Конвенції ООН «Про права дитини», що була ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-XII, зазначається, що дитиною є кожна людська істота до досягнення нею 18-річного віку, якщо за законом, застосовуваним до даної особи, вона не досягає повноліття раніше [3].   

У нормах Конституції нашої держави також вживається термін «діти», зміст якого повністю аналогічний змісту зазначеного документу. Так, в ст. 52                    проголошено: «Будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються за законом» [4].

Адміністративне законодавство України також оперує поняттям „неповнолітній”, видокремлючи особливості відповідальності неповнолітніх, заходів адміністративного впливу відносно них, хоча і встановлює завищені вікові обмеження - від 16 до 18 років. Так, суб'єктом адміністративного проступку може бути лише особа по досягненні нею відповідного віку, з якого вона, на думку законотворців, на момент скоєння проступку, повинна володіти відповідним рівнем свідомості, фізичного та психічного розвитку, що дозволяє їй правильно оцінити суспільну значимість і сенс вчиненого правопорушення. Враховуючи цей факт, згідно зі ст.12 КУпАП, адміністративній відповідальності підлягають особи, яким на момент вчинення протиправного діяння виповнилося 16 років. До того ж, адміністративна відповідальність неповно­літнього може настати тільки тоді, коли 16 років йому виповни­лось саме до моменту вчинення протиправного діяння, а не до вирішення питання про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповдіно до ст.13 КУпАП, до осіб віком від 16 до 18 років, які вчинили адміністративні правопорушення, застосовуються заходи впливу, передбачені ст. 24-1 КУпАП, а саме:

•  зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед по­терпілим;

•  попередження;

•  догана або сувора догана;

• передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, або під нагляд педагогічному чи трудовому ко­лективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх про­хання.

Найменш суворим заходом є зобов'язання публічно або в іншій формі вибачитись перед потерпілим. Цей захід орган адміністра­тивної юрисдикції застосовує тоді, коли він дійшов висновку, що неповнолітній визнав неправомірність своєї поведінки, суспільну шкоду скоєного діяння і покаявся в ньому. Публічність вибачен­ня при цьому полягає у здійсненні його не тет-а-тет (тобто непо­внолітній і потерпілий), а у присутності інших осіб. Питання про форму публічного вибачення вирішує орган ад­міністративної юрисдикції з урахуванням усіх обставин справи і побажань потерпілого.

Попередження — суворіший захід виховного впливу, що по­лягає в усному оголошенні органом адміністративної юрисдик­ції офіційного, від імені держави, осудження неповнолітнього правопорушника і його поведінки, яка виявилась у скоєнні ад­міністративного проступку, що не становить значної суспільної небезпеки.

Відповідно до ст.26 КУпАП, попередження як захід адміністративного стягнення виноситься в письмовій формі. Під попередженням слід розуміти доведення до відома правопорушника, що його поведінка має антигромадський характер, і норма адміністративного права передбачає відповідальність за це, а також те, що йому слід припинити здійснення подібних проступків. Попередження вважається лише тоді адміністративним стягненням, якщо його оформлено у письмовій формі. Бувають випадки, коли постанова про накладення адміністративного стягнення у вигляді попередження виноситься за відсутності правопорушника. Тоді йому протягом 3-х днів необхідно вручити копію постанови, про що треба зробити відповідну відмітку у справі.

Догана або сувора догана є заходами морально-психологічного впливу, які застосовуються до неповнолітніх правопорушників у разі систематичного невиконання ними встановлених правил пове­дінки і скоєння правопорушень, що свідчать про формування антисуспільної установки. Догана або сувора догана є жорстокішими заходами стягнення, ніж попередження неповнолітнього. Вони супроводжуються офіційним, від імені держави, суворим засуджен­ням неповнолітнього правопорушника і скоєного ним діяння.

Передання неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх замінюють, складається з накладення на вказаних осіб ор­ганом адміністративної юрисдикції зобов'язання з посилення ви­ховного впливу на неповнолітнього правопорушника: здійснення культурно-виховних заходів; роз'яснювальної роботи; система­тичного контролю поведінки неповнолітнього та ін. Під особами, що замінюють батьків, розуміються усиновителі, опікуни і піклу­вальники. Передавати неповнолітнього правопорушника під нагляд бать­кам або особам, що їх замінюють, доцільно лише в разі їх згоди і здатності забезпечувати нагляд і відповідний виховний вплив на неповнолітнього. Бажання і згода останнього при цьому не вра­ховуються.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд педа­гогічному або трудовому колективу означає накладення органом адміністративної юрисдикції на відповідний колектив з його (коле­ктиву) згоди зобов'язання здійснювати на неповнолітнього вихов­ний вплив і контролювати його поведінку. По суті, це довіра педа­гогічному або трудовому колективу неповнолітнього, якого вони знають за спільною роботою або навчанням і за поведінку якого беруть на себе зобов'язання. Таким колективом може бути, напри­клад, педагогічний колектив школи, де навчається неповнолітній, або трудовий колектив підприємства, де він працює. При цьому, орган адміністративної юрисдикції, який розглядає справу про правопорушення неповнолітнього, повинен бути впевнений у мо­жливостях позитивного впливу такого колективу на неповноліт­нього правопорушника, що передається під нагляд колективу.

Передання неповнолітнього правопорушника під нагляд окремим громадянам складається з покладення на них обов'язків із виховання піднаглядного і контролю за його поведінкою. Цей захід накладається тільки за згодою громадян, яким передається неповнолітній і які добре зарекомендували себе на педагогічній роботі або в іншій сфері суспільне корисної діяльності.

Недопустиме передання неповнолітнього правопорушника бать­ку або матері, що позбавлені батьківських прав, а також батькам або іншим особам, що за рівнем культури і характером своєї по­ведінки не здатні позитивно впливати на нього.

Водночас, слід зазчити, що у ст.184 КУпАП мова йде про вчинення правопорушень неповнолітніми у віці від 14 до 16 років, які ще не є суб'єктами адміністративної відповідальності, але у цьому разі все ж таки настає адміністративна відповідальність у вигляді накладання штрафу на батьків неповнолітніх або осіб, які їх замінюють. Це за своїм змістом не є адміністративною відповідальністю неповнолітніх, а відповідальністю батьків або осіб, що їх замінюють, за дії неповнолітніх. Таким чином, таке притягнення батьків неповнолітніх до адміністративної відповідальності справляє непрямий виховний вплив на неповнолітніх та вказує батькам на прогалину у вихованні, за допомогою чого здійснюється профілактика вчинення правопорушень, у тому числі повторних.

Слід також зазначити, що скоєння адміністративного проступку неповнолітнім є обставиною, що пом'якшує відповідальність (ст.40 КУпАП України). Пояснюється це тим, що неповнолітні зага­лом не мають стійкої психіки, достатнього життєвого досвіду, на­вичок правочинної поведінки, не завжди усвідомлюють шкоду від заподіяного, легко піддаються впливу інших осіб, особливо стар­ших за віком, що часто стають організаторами або підбурювачами правопорушень, ураховується також, що неповнолітні легко під­даються виховному впливу і можуть виправитись без застосування до них жорстких заходів адміністративного стягнення.

Головна мета заходів впливу, які застосовуються до неповнолітніх, полягає у їх вихованні, тобто формуванні у них звички законослухняної поведінки. Проте, анкетування, проведене Брусом Ю.П., показало, що 70% опитаних ним суддів уважають, що такі заходи впливу є неефективними. Судді вважають за доцільне замінити їх на такі як: оприлюднення інформації щодо скоєння адміністративного проступку неповнолітнім; обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінку; зобов’язання відвідувати навчальні програми правоохоронного спрямування із встановленням днів; громадські роботи, що полягають у виконанні правопорушником у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно корисних робіт. Крім того, даний захід є не тільки мірою покарання, а й виконує виховну функцію, розвиває у підлітків певне ставлення до праці.

Таким чином, враховуючи щорічне зростання кількості правопорушень, у тому числі й адміністративних, що скоюють неповнолітні, на мою думку, вважається за доцільним законодавчо удосконалити види адміністративної відповідальності неповнолітніх, з метою посилення ефективності її виховного впливу, а також введення до КУпАП окремого розділу "Провадження у справах про адміністративні правопорушення неповнолітніх".

 
Використані джерела:

1.     Про адміністративні правопорушення: Кодекс України від 07.12.1984 № 8073-X [Електронний ресурс] – Режим доступу:  http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/80731-10/page11.

2.     Коржікаєва Т. Г. Адміністративно-правове забезпечення прав і свобод неповнолітніх: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец.: „адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право” / Т.Г. Коржікаєва. — К.: НУВСУ, 2008. — 17 с.

3.     Про права дитини: міжнародний документ від 20.11.1989 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/.

4.     Конституція України. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. —               № 30.

5.     Брус Ю.П. Адміністративна відповідальність неповнолітніх в Україні: матер. наукової конференції «Сучасність, наука, час» 18-20.11.2013 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://int-konf.org/konf112013.

6.     Сінявська О.Ю. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх // Держава та регіони: науковий журнал. - 2010. -  №3.-        с.95-98.