Екологія/ Екологічні та метеорологічні проблеми великих міст і промислових зон.

Камінська О.А, Поливана А.С.

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинськго, Україна

Екологічні проблеми водного господарства в Вінницькій області

У 2015 р. у Вінницькій області було забрано 128,1 млн. кубометрів води з природних водних об'єктів; спожито 112,9 млн. кубометрів свіжої води. Загальне відведення зворотних вод становило 82,9 млн. кубометрів. Кількість скинутих забруднених вод у 2015 р. становила 3,5 млн. кубометрів [2].  Обліком використання води по Вінницькій області охоплено 2900 водокористувачів, в т. ч. по промисловості – 250, комунальному господарству – 120, сільському господарству – 2415, інших – 115.

Найбільше води споживають енергетика, сільське господарство, житлово-комунальне господарство, транспорт. Найбільша кількість води в області використовується Ладижинською ТЕС – понад 70%. До 80% використаної води після очищення повертається у водні об’єкти. До 10% вод скидається без очистки або недостатньо очищеними. Близько 10% становлять втрати води. Найбільшу кількість забруднених зворотних вод у водні об’єкти скидають підприємства комунального господарства – понад 90%.

Якість води в річках області протягом останніх 3-х років залишається стабільною, без суттєвих змін і в цілому може вважатись задовільною. Цьому сприяло зменшення обсягів скиду забруднених вод при збільшені об’ємів скиду нормативно очищених. Результати гідрохімічних вимірювань проб поверхневих вод свідчать про забруднення поверхневих водойм Вінниччини органічними сполуками, але у цілому вода поверхневих вод Вінниччини по більшості хімічних показниках безпечна і може бути використана для господарсько-питних та культурно-побутових потреб. Згідно даних радіологічного контролю радіаційна ситуація поверхневих вод басейну річки Південний Буг благополучна [1].

Практично на всіх створах річки Південний Буг спостерігалося перевищення вмісту фенолів, формальдегідів, заліза, міді, фтору. Спостерігалося постійне бактеріальне забруднення річки Південний Буг, проте збудників кишкових інфекційних захворювань не виявлено. За даними санітарно-епідеміологічної служби Вінниці значно покращилась вода у водних об'єктах за санітарно-хімічними показниками, простежується зменшення солей важких металів, зменшився вміст нафтопродуктів і СПАР.

Найвагомішим фактором забруднення водойм залишається незадовільна робота окремих очисних споруд каналізації або їх відсутність. Найчастішою причиною аварійних ситуацій на них є відключення енергопостачання. Основною загальною проблемою майже всіх ОСК області залишається наднормативне забруднення стічних вод, що скидаються у поверхневі водойми, азотом амонійним [2]. 

На території області експлуатується 55 очисних споруд каналізації біологічного та механічного типу очищення зворотних вод, потужність яких становить 102,3млн.м3/ рік. З 2002 року удвічі збільшено потужність очисних споруд ВАТ “Вінницький олієжиркомбінат”.

Темпи будівництва, реконструкції та модернізації ОСК залишаються незадовільними. В семи райцентрах області взагалі відсутні централізовані системи каналізації. Фактично ведеться будівництво очисних споруд каналізації тільки для селища міського типу Піщанки, вирішено питання про початок їх будівництва в м. Немирові. Виконано проектні роботи для будівництва очисних споруд каналізації смт. Чечельника і Чернівців. Пройшов екологічну експертизу проект ОСК в смт. Чернівцях.

Одними з найбільш агресивних є стічні води підприємств по переробці молока. На Шаргородському молокозаводі проведено реконструкцію очисних споруд, на Жмеринському - виділено кошти на підключення до міських ОСК. Але на більшості підприємств цієї галузі питання очистки стічних вод не вирішується і вони здебільшого вивозяться на поля фільтрації.

Із запланованих у Вінницькій області заходів, спрямованих на зниження обсягів скиду забруднених та недостатньо очищених вод виконано незначну кількість: впроваджено систему зворотного водопостачання теплообмінних вод на Кам`яногірському цукрокомбінаті, Погребищенському заводі сухого знежиреного молока, реконструкцію очисних споруд Тростянецького м`ясокомбінату. Не впроваджено системи зворотного водопостачання вод 1 категорії на Іллінецькому та Деребчинському (Шаргородського району) цукрових заводах, на Барському і Тростянецькому спиртових заводах.

Однією найбільш гострих екологічних проблем Вінницької області є розташування на території області в с. Цекинівка Ямпільського району очисних споруд м. Сорока (Республіка Молдова) та забруднення р. Дністер.

Впродовж останніх 5-ти років очисні споруди не діють. Стічні води м. Сорока скидаються безпосередньо в р. Дністер, що призводить до її забруднення та створення небезпечної санітарно-епідемічної ситуації на території України. З ініціативи Вінницької обласної ради проведено роботи з оцінки впливу очисних споруд каналізації м. Сорока на навколишнє середовище на території с. Цекинівка. Молдовською стороною виконано роботи з заміни аварійного колектора на новий. В результаті досягнуто згоди про відновлення роботи очисних споруд до вирішення питання про будівництво нових очисних споруд на Молдовській території [3]. 

Однак, україно-молдовські домовленості з цього питання не виконуються. Стан очисних споруд, через відсутність належного догляду, постійно погіршується. Необхідно зобов’язати молдовську сторону виконати взяті на себе зобов’язання щодо відновлення роботи очисних споруд м. Сорока. В іншому випадку, слід вимагати виконання робіт з ліквідації цього об’єкту, включаючи рекультивацію земель і вивезення з території України накопичених на очисних спорудах відходів.

Література

1. Екологія. С.І. Дорогунцов, К.Ф. Коценко, М.А. Хвесик та ін. — К.: КНЕУ, 2005. — 371 с.

2. Державна екологічна інспекція у Вінницькій області : результати роботи [Електронний ресурс] // Режим доступу : http://vindei.gov.ua/.

3. Сухачов С.М., Чундак С.Ю./Основи екології та охорони довкілля.-К.: Центр навчальної літератури, 2006.-394с.