Економічні науки / 12.Экономика сельского хозяйства

Сьомченко В.В. к.е.н., доцент, Патенко І.В., Пілюсова А.С.

Запорозький національний університет, Україна

ІННOВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК АГРАРНОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ В ЗАПОРІЗЬКІЙ ОБЛАСТІ

Запорізька область має вигідне економіко-географічне розташування. Вона знаходиться у південно-східній частині України на півдні східноєвропейської рівнини на чорноземах степової зони. Запорізька область є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції та виробів харчової промисловості серед регіонів України. Площа сільськогосподарських угідь області складає 2246,3 тис. га, або 5,4% сільгоспугідь України.

У структурі сільськогосподарського виробництва переважає продукція рослинництва. В області розвинуті такі напрямки сільськогосподарського виробництва: вирощування зернових, вирощування олійних культур, овочівництво та садівництво, птахівництво та тваринництво [1].

Агропромисловий комплекс області можна оцінити як надзвичайно привабливий для вкладення інвестицій. Основними складовими інвестиційної привабливості АПК регіону є родючі землі, недорогі та кваліфіковані трудові ресурси, значні потужності переробної галузі, вигідне географічне положення для експорту продукції. Основною технічною культурою Запорізької області є соняшник. В усіх агрокліматичних зонах наявні сприятливі умови для вирощування овочів та баштанних культур.

Більшість виробників аграрної сфери на сьогодні характеризується низьким рівнем розвитку та не конкурентоспроможністю продукції на зовнішньому ринку. Це обумовлено багатьма чинниками, зокрема, низьким техніко-технологічним рівнем, недостатністю інвестицій, недосконалістю кредитно-фінансової системи, диспаритетом цін на та сільськогосподарську продукцію та слабким розвитком державної підтримки сільськогосподарського виробника за всіма напрямками науково технічного прогресу [2].

Тому значення інноваційної діяльності аграрного підприємства підсилюється, стає щоразу важливішим формування інноваційного потенціалу підприємств, який дозволить вдосконалити існуючі та оволодіти новими технологіями. Для аграрних підприємств впровадження інновацій у виробництво – це: впровадження нових технологій виробництва сільськогосподарської сировини в рослинництві та тваринництві; застосовування нових більш продуктивних порід в тваринництві та нових сортів рослин у рослинництві, більш продуктивних та стійкіших до хвороб та несприятливих природно-кліматичних проявів; використання біотехнологій, що дають змогу отримати нові продукти більш якісні, що мають оздоровчий та профілактичний ефект; застосування нових технічних засобів та технологій обробітку ґрунту, очистки та зберігання сировини; застосування екологічних інновацій, які відповідно дають змогу збільшити врожайність культур, продуктивність худоби, мінімізувати втрати та забезпечити безпеку навколишнього середовища.

Не менш важливим для активізації інноваційної діяльності в аграрному секторі економіки є також забезпечення високого рівня професійної підготовки спеціалістів та працівників АПК, поєднання науки з виробництвом й раціональне використання бази знань в підвищенні ефективності агропромислового виробництва на основі розвитку інноваційного підприємництва як визначальної частини інноваційної системи [3].

Одним з найважливіших напрямів управління інноваційною діяльністю аграрних підприємств є розробка його інноваційної політики, яка повинна відбуватися в двох напрямках: акцент на потребах ринку і споживачів, яким відповідає маркетингова політика підприємства; концентрація на ресурсах, тобто досягнення в науковій і виробничій сферах, технологіях, управлінських механізмах, оптимізуючи тим самим використання матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів суб’єкта господарювання.

Негативним явищем при здійсненні інноваційної політики вважається зменшення інвестиційного потенціалу, і навпаки – його підвищення характеризується покращенням результатів діяльності аграрних підприємств. Збільшення чи зменшення інноваційного потенціалу аграрних підприємств напряму залежить від зовнішніх факторів, тобто від регулюючої ролі держави та ефективної регіональної політики щодо підтримки аграрного сектора.

В найближчій перспективі врахування інноваційного чинника повинно бути однією з вирішальних умов подальшого розвитку суб'єктів господарювання в аграрній сфері. Зрозуміло, що сьогодні існує багато проблем, що заважають ефективному й якісному розвитку підприємств. Проте такий підхід дасть змогу поєднати ефективність інноваційної господарської діяльності підприємств аграрної сфери та підвищення їх інноваційного потенціалу, а отже, слугуватиме в досягненні стратегічних цілей підприємства.

Отже, інноваційний потенціал аграрної сфери можна визначити як спроможність сільського господарства досягати за наявного обсягу ресурсів поставлених інноваційних цілей. Важливість його дослідження як самостійного явища та одночасно складової загального потенціалу агропідприємств визначається потребою в обізнаності з сутністю процесів, що протікають на макрорівні. Впровадження інноваційних технологій є одним із ключових факторів підвищення конкурентоспроможності АПК Запорізької області, воно сприятиме зміцненню економіки та національної безпеки країни [2].

Література

1. Малік М.Й. Основи аграрного підприємництва / М.Й Малік. – К.:Інститут аграрної економіки, 2001. – 582с.

2. Андрійчук В.Г. Економіка підприємств аграрного комплексу: підручник [Текст] / В. Г. Андрійчук. – К.: КНЕУ, 2013. – 779 с.

3. Кропивко М. Ф. Стратегічні напрями реформування управління комплексним розвитком агропромислового виробництва і сільських територій / М. Ф. Кропивко. – К.: ННЦ ІАЕ, 2012. – 82 с.