Економічні науки: 1. Банки і банківська система

К.е.н., доцент Гузенко О.П., Вовненко Н.В.

Криворізький економічний інститут ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

Ключові аспекти оцінювання конкурентоспроможності комерційного банку

Конкурентоспроможність банку вважається доволі впливовим критерієм оцінювання його дієвості. Вважається, що конкурентоспроможність банку є узагальнюючим показником фінансової стійкості й стабільності банківської установи та її здатності забезпечити собі провідні позиції в умовах високої конкуренції за цих обставин актуалізується проблема визначення рівня конкурентоспроможності банку, з огляду на існуючі економічні виклики в країні.

До вивчення теоретичних засад щодо конкурентоспроможності банку зверталися такі вчені, як: Л. Федулова та І. Волощук [1], І.О.Лютий та О.О. Солодка [2], І.В.Сало [3], М.В. Медведєв [4], О.В. Мірошниченко[5] та інші.

У своїх працях науковці дійшли висновку, що конкурентоспроможність банку доцільно визначати як відносний динамічний показник, котрий дозволяє оцінити співвідношення його якісних та вартісних характеристик, у порівнянні з конкурентами та обчислити на цій основі інтегральний рівень конкурентоспроможності. Разом з тим, автори дещо розходяться у визначені сутності економічних категорій, які розкривають рівень конкурентоспроможності банку.

Як правило, конкурентоспроможність банку трактують як здатність дивитися у перспективу, тобто перехід до оцінки банку за ринковою, справедливою вартістю. О.В. Золотарьова та С.О. Гура [6] стверджують, що головними параметрами конкурентоспроможностями банку є: імідж банку; величина статутного капіталу та активів; стійка клієнтура; спектр та якість послуг; наявність філіальної мережі її розташування і перспективи, її розширення.

За результатами проведених досліджень можна стверджувати, що до складу проблем, які впливають на зниження рівня конкурентоспроможності банку варто віднести: наявність значної питомої ваги проблемних кредитів; брак дешевих і довгострокових пасиві банку; незначні розміри власних капіталів у порівнянні із зарубіжними банками; слабкий ризик – менеджмент тощо.

Звернення до праці І.В. Сало [3] та М.В. Медведєва [4] показало, що існує достатньо розгалужена структура методів оцінювання конкурентоспроможності банку, проте найбільш актуальними підходами вважаються ( табл. 1).

Таблиця 1

Методи оцінки конкурентоспроможності сучасного банку

Вид методу оцінювання	Призначення методу оцінювання конкрентоспроможності банку
Диференціальний метод	оцінювання впливу одиничного параметра, що визначається заздалегідь, на загальний рівень конкурентосроможності банку
Комплексний метод	оцінювання впливу групи показників на рівень конкурентоспроможності банку
Змішаний метод	заснований на поєднанні двох попередніх петодів, але пріорітетним для використання є комплексний метод, оскільки за його допомогою виявляється потенціальні потреби в процесі аналізу
Методика RATE	рейтингове оцінювання банку, яке дозволяє ранжувати його та виявляти рівень конкрентоспроможності
Метод "інформаційного спостереження"	системна оцінка діяльності банку на основі агрегованих показніків з позиції ранжування їх за рейтингом конкурентоспроможності
Метод банківського скорингу	педбачає побудову скорингових систем базуючись на показниках конкурентоспроможності банку

Доведено, кожен із зазначених методів оцінки конкурентоспроможності сучасного банку має свої переваги та недоліки. У сучасній практиці найбільш вживаними є змішаний метод та метод банківського скорингу.

На даний час актуалізується питання сутнісної характеристики дефініції «конкурентоспроможності банку». Ми вважаємо, що зазначена дефініція повинна розкриватися через методичний аспект. Доцільно трактувати її як етап оцінювання конкурентних переваг банку із урахуванням основних критеріїв в діяльності інших банків. Такий підхід надає можливість залучити для оцінювання конкурентоспроможності банку різні критерії, які обирають його менеджери.

Крім того, варто врахувати те, що в економічній літературі «конкурентоспроможність» розглядається у сукупності із такими як: конкурентна позиція, конкурентний потенціал, конкурентний статус, конкурентна перевага.

Враховуючи той факт, що ринок банківських послуг є найбільш динамічним сегментом фінансового ринку, де кількість суб’єктів і спектр продуктів, рівень сервісу та технологій постійно змінюється. З цього приводу О.В. Золотарьова та С.О. Гура [6] зазначають «... тільки своєчасне врахування цих змін дасть змогу конкретному банку отримати виграшні та пріоритетні можливості перед конкурентами та досягти високого рівня конкурентоспроможності». При цьому науковці обґрунтовують те, що «… оцінювання рівня конкурентоспроможності банку представляє собою систематизований аналіз, який включає в себе не лише дослідження конкурентних позицій банку за певний сосен часу, ай протягом усього життєвого циклу надання ним послуг.

Таким чином, конкурентоспроможність банку визначається за допомогою аналітичних процедур та рейтингової оцінки за допомогою критеріїв, які менеджери обирають самостійно. При цьому, у сучасних умовах банкам доцільно залучати декілька методів оцінки конкурентоспроможності, що сприятиме більш якісному формуванню інформаційного потоку для прийняття виважених управлінських рішень.

Література:

1. Федулова Л. Управління конкурентоспроможністю банків в умовах трансформаційної економіки: [монографія] / Л. Федулова, І. Волощук. – К.: Наук. Світ, 2002. – 301 с.

2. Лютий І. О. Банківський маркетинг: [навч. посіб.] / І.О. Лютий, О.О. Солодка. – К.: Центр навчальної літератури, 2010. – 776 с.

3. Сало І.В. Система управління конкурентоспроможністю банку / І.В. Сало, О.В. Мирошниченко // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №5. – С. 279-286.

4. Медведєв М.В. Сутність конкурентоспроможності банку / М.В. Медведєв // Управління розвитком. – 2013. - №12. С. 34 – 39.

5. Мірошниченко О.В. Методи оцінки конкурентоспроможності банку / О.В. Мірошниченко // Экономика Крыма. – 2009. - №28. – С. 42-47.

6. Золотарьова О.В. Конкурентоспроможність банку: зміст, фактори впливу та перспективні методи оцінювання / О.В. Золотарьова, С. О. Гура // Інвестиції: практика та досвід. – 2016. - №3 – С. 34 – 37.