Экономические науки/7. Учет и аудит

К.е.н. Цебро Я.І.

Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти

Освітній аудит в Україні

На сучасному етапі розвитку цивілізованого суспільства, інтеграційні процеси, що відбуваються на європейському освітньому просторі, вимагають трансформування національної системи вищої освіти з урахуванням основних принципів Болонського процесу, ключовою позицією якого виступає якість вищої освіти. Україна ставить на меті інтеграцію у світову та європейську економічну систему. Для цього вона повинна мати адекватну систему вищої освіти, здатну відповідати на сучасні виклики глобалізації, жорсткої конкуренції, інформатизації тощо. До цього ряду органічно вливається освітній аудит як механізм підвищення ефективності функціонування системи освіти .

Перед університетською наукою сьогодні стоїть завдання не лише отримання нових наукових знань, підготовки наукових кадрів, а й створення наукового продукту, який може мати реальне впровадження у різних сферах суспільного життя – нових технологій, пристроїв тощо, адже єдиним індикатором успішності української науки в цілому і кожної конкретної установи є її конкурентоспроможність на світовому рівні, інтегрованість у міжнародний науковий простір та технологічний розвиток.

Освітній аудит – систематична і аргументована діяльність з виміру якості умов, процесів перетворення (розвитку) умов і результатів спільної освітньої діяльності суб’єктів системи освіти з метою оцінки міри їх відповідності атестаційним і акредитаційним вимогам і вимогам освітніх стандартів і (або) вмісту освітніх програм.

Мета освітнього аудиту – забезпечення гарантій якості у сфері освіти, а також вироблення практичних рекомендацій педагогам і керівникам освітньої організації щодо рішення виявлених проблем, стримуючих підвищення якості спільної освітньої діяльності суб’єктів системи освіти або досягнення стабільно високих показників якості освіти.

Освітній аудит може включати декілька типів перевірки:

· внутрішній аудит – систематична, така, що регулярно проводиться внутрішніми аудиторами проміжна самоперевірка стану умов, динаміки їх розвитку і результатів діяльності освітньої організації протягом навчального року;

· зовнішній аудит – перевірка якості освітньої діяльності на відповідність дотримання критеріїв аудиту, яка здійснюється незалежними зовнішніми аудиторськими організаціями, що мають ліцензію на здійснення аудиторської діяльності;

· ініціативний аудит – перевірка якості, яка здійснюється добровільно за замовленням освітньої організації незалежним аудитором або зовнішньою аудиторською організацією на основі укладеного договору в слушний для організації час при дотриманні умов повної конфіденційності отриманих результатів [1].

Розглядаючи навчальний заклад як відкриту соціально-педагогічну систему слід зазначити, що управління ним на сьогодні потребує цілеспрямованої взаємодія всіх учасників, яке здійснюється через реалізацію контрольно-аналітичної функції. Об’єктами освітнього аудиту у вищому навчальному закладі можуть бути: зміст освіти, освітні програми, технології навчання, управління освітнім процесом, використання наукових основ у системі управління персоналом, наукова діяльність ВНЗ, ефективність освітньої діяльності відокремлених підрозділів вищих навчальних закладів та інше [2].

Аналіз нормативно-правової бази свідчить, що існує ціла низка положень законодавства, яка доводить, що сектор внутрішнього аудиту може перевіряти не тільки саме міністерство, але й установи та організації, які знаходяться в сфері його управління. Зокрема:

1. Частина третя статті 26 Бюджетного кодексу України;

2. Підпункт 19 пункту 10 Положення про Міністерство освіти і науки України;

3. Порядок утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001;

4. Стандарти внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04 жовтня 2011 № 1247.

5. Положення про сектор внутрішнього аудиту Міністерства освіти і науки України.

6. Листи Державної фінансової інспекції України від 19.08.2014 № 21-14/455 та 14.12.2011 № 21-14/74.

Отже, освітній аудит як нова освітня послуга лише починає формуватися у вітчизняній практиці. Але мусимо визнати, що суб’єктів освітнього аудиту в Україні офіційно не існує, ними мають стати створені незалежні інституції, що мають право на здійснення відповідних аудиторських процедур. Поряд з цим система громадської експертної оцінки не повинна заміняти або дублювати державний контроль із боку органів управління освітою, а спрямовуватися на додаткову громадську оцінку якості освіти, причому на добровільній основі з боку навчальних закладів. Для цього доцільно проаналізувати існуючий закордонний досвід та визначитися в умовах і можливостях його застосування в нашій державі.

Література:

1. Освітній аудит у вищих навчальних закладах [Електронний ресурс]. – Режим доступу:http://nubip.edu.ua/node/2121/3.

2. Івахненков С.В. Автоматизація аудиту в Україні та світі: підходи і програмне забезпечення // Аудитор України. – 2007. – №3. – С.19–24.