Економічні науки/7. Облік та аудит

К.е.н. Булкот Г.В., студентка Гордієнко У.С.

ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Україна

Особливості внутрішнього контролю основних засобів на підприємствах України

Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше 1 року (або операційного циклу, якщо він довший за рік) [1].

В Україні на сьогодні існує необхідність посилення внутрішнього контролю за основними засобами, що обумовлюється зростанням нестабільності зовнішнього середовища, через що потрібне безперервне відстеження змін виробничого потенціалу підприємства, мінімізація ризиків в управлінні основними засобами як вагомої частини активів підприємства та їх належна оцінка для визначення амортизаційної політики.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби та інші необоротні матеріальні активи, порядок розкриття інформації про них у фінансовій звітності визначаються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку ПСБО 7 «Основні засоби». За винятком бюджетних установ, норми П(С)БО 7 «Основні засоби» використовуються юридичними особами усіх форм власності.

Під час внутрішнього контролю основних засобів необхідно: проводити контроль наявності основних засобів; оцінку відповідності документального оформлення і відображення в обліку операцій по руху основних засобів; оцінку ефективного використання основних засобів підприємства; оцінка своєчасності ремонту основних засобів; якісна і кількісна оцінка основних засобів; правильність нарахування амортизації основних засобів і відображення операцій в обліку.

Перевірка правильності відображення в обліку руху основних засобів є дуже важливою в процесі внутрішнього контролю. З цією метою здійснюються контрольні вибіркові обстеження об’єктів основних засобів, виявляються відповідність їхнього фактичного стану згідно з технічною документацією. Також порівнюються первинні документи на прийняття основних засобів із даними складського обліку, бухгалтерськими реєстрами, журналом реєстрації доручень та платіжними документами, встановлюють розходження у цих документах, з’ясовуються їхні причини, виявляються факти підміни дорогих товарів малоцінними.

Джерелами інформації для проведення внутрішнього контролю за основними засобами є інформація за договорами купівлі-продажу об'єктів, договорами на капітальне будівництво, архітектурно-технічними паспортами, розрахунками кошторисами, актами прийому-передачі, актами на списання, картками (книгами, відомостями) інвентарного обліку, розрахунками нарахування амортизації; записами в облікових регістрах за рахунками 10 «Основні засоби», 13 «Знос необоротних активів амортизація)», 15 «Капітальні інвестиції», Журнал 4, відомості аналітичного обліку № 4.1, 4.2, 4.3; Баланс (Звіт про фінансовий стан) (ф. № 1); Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (ф. № 2); Звіт про власний капітал (ф. № 4); Примітки до річної фінансової звітності (ф. № 5).

Помилки, що найчастіше пов’язані з обліком основних засобів: відображення в обліку та звітності активів, що не відповідають критеріям визнання; помилки класифікації; некоректне визнання та оцінка витрат на амортизацію основних засобів; некоректне ведення обліку дооцінки основних засобів; некоректне використання Плану рахунків часто призводить до некоректного формування статей звітності; некоректне формування статей звітності; некоректне відображення операцій з основними засобами в обліку, які суперечать вимогам Інструкції про застосування Плану рахунків та призводять до некоректного подання інформації у фінансових звітах [4].

Суб’єкти внутрішнього контролю використовують такі групи методів та прийомів контролю: прийоми документального контролю; прийоми фактичного контролю; розрахунково-аналітичні методи контролю.

Отже, узагальнюючи все вищесказане, можна зробити висновок, що для вирішення проблем контролю основних засобів на підприємстві потрібно удосконалити методику аналітичного обліку основних засобів; розробити спосіб нарахування амортизації, що сприятиме вирішенню проблем, пов’язаних з нарахуванням та обліком амортизації; розробити методику обліку витрат на ремонт основних засобів, що мінімізує можливості розкрадання та списання коштів завдяки їх витрачанню на ремонт у менших розмірах, ніж зазначено в документах.

Література:

1. Норматівні акти України [Електронний ресурс] // Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» - Назва з екрана.

2. Чепелюк Г. М. Організаційно-методологічні аспекти внутрішнього контролю використання основних засобів підприємства і організацій. [Електронний ресурс] / Г. М. Чепелюк // Ефективна економіка: електронне наукове фахове видання. – Електронні дані. – [Дніпропетровськ: Дніпропетров. держ. аграрний ун-т: ТОВ «ДКС Центр», 2013]. - №10 – Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua (дата звернення 22.10.2016 р.). – Назва з екрана.

3. Бондаренко Н.М. Організація внутрішньогосподарського контролю основних засобів на підприємстві. / Н.М. Бондаренко, К.І. Бідняк. // Вісник ОНУ імені І.І. Мечникова. – 2015. Т. 20. Вип. 1/1. с. 157-161.

4. Типові проблеми відображення в обліку та звітності основних засобів. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://minfin.com.ua/taxes/-/gospoper/bo_2_1_11_osnzasobi.html.