Экономические науки/7.Учет и аудит.

Здобувач освітнього ступеня «магістр» Вовчок Ю.В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРОБЛЕМИ АУДИТУ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

У статті розглянуто основні проблеми аудиту фінансової звітності підприємств та зазначено шляхи його удосконалення в Україні.

Ключові слова: аудит, фінансова звітність, аудиторська перевірка, проблеми аудиту фінансової звітності.

Постановка проблеми. На сьогодні існує ряд проблем при аудиті фінансової звітності, а саме: нестабільність нормативної бази проведення аудиту форм фінансової звітності, формальний підхід до проведення аудиту через брак інформації, недосконалість спрощених форм обліку для малих підприємств та неузгодженість критеріїв визначення малих підприємств у чинних нормативних документах з підприємства, бухгалтерського обліку, оподаткування, аудиту.

Проблеми вдосконалення аудиту фінансової звітності в Україні досліджували такі вчені, як: Білуха М.Т., Бачинський В.І., Бутинець Ф.Ф., Валуєв Б.І., Голов С.Ф., Гуцайлюк З.В., Давидов Р.М., Дорош Н.І., Єфіменко В.І., Зубілевич С.Я., Мних Є.В., Пархоменко В.М., Петрик О., Рудницький В.С., Сопко В.В., Усач Б.Ф., Шкарабан С.І. та інші.

Проте, сучасність породжує ряд актуальних проблем в практиці аудиту фінансової звітності, що обумовлює потребу теоретичного пошуку шляхів їх розв’язання.

Метою статті є виявлення проблемних питань аудиту фінансової звітності, пошук можливих шляхів їх удосконалення.

Виклад основного матеріалу. Відповідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб‘єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил згідно із вимогами користувачів [2].

Отже, згідно до Закону України «Про аудиторську діяльність», аудит – це важливий елемент кожного підприємства, так як це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності, що надає керівнику підприємства реальний огляд їхньої діяльності.

В аудиторській практиці нерідко виникають ситуації, коли звітність не можна вважати достовірною, тобто не всі її показники ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку та не відповідають нормативним вимогам порядку заповнення звітності. Для позначення такої звітності часто використовують такі поняття як «фальсифікована звітність», «прикрашена звітність», «спотворена звітність», «викривлена звітність», «звітність, що містить перекручення, завуальовані дані, приписки» [6].

Підробленим може бути: зміст звітності; його форма (тобто бланк, його реквізити тощо); зміст і форма відповідного документу (форми звітності).

Під викривленою, прикрашеною чи спотвореною звітністю певного підприємства слід розуміти: звітність неправильно відображає господарські операції, що дійсно відбулися; містить неточні показники, які відрізняються від даних бухгалтерського обліку господарюючого суб’єкта, відображаючи у спотвореному вигляді реальний фінансовий стан підприємства та його майна; або ж, звітність складена з порушенням встановлених до її складання вимог.

Згідно з вимогами НП(С)БО 1 Фінансова звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень, які здатні вплинути на рішення користувачів звітності [5].

Фінансова звітність повинна відповідати відповідним вимогам, основними з яких є: обов’язковість та своєчасність представлення інформації про майно і зобов’язання підприємства, про його фінансовий стан та результати діяльності у звітному періоді, її достовірність, єдність форм та методики складання звітності для усіх підприємств; простота, зрозумілість та доступність, які перевіряються в процесі проведення фінансового незалежного контролю - аудиту. Головною метою аудиту є надання користувачам фінансових звітів впевненості в тому, що ці звіти дають достатньо точну уяву про стан підприємства на певну дату.

Згідно з МСА 200 «Мета та загальні принципи аудиту фінансових звітів» мета аудиту фінансових звітів суб‘єкта господарювання полягає у наданні аудиторові можливості висловити думку про те, чи складені фінансові звіти в усіх суттєвих аспектах відповідно до застосовної концептуальної основи фінансової звітності [4].

Тобто, метою аудиту фінансової звітності є незалежна експертиза для встановлення її реальності та достовірності, своєчасності і точності показників.

Аудитор висловлює думку щодо повного пакету фінансової звітності, а також щодо повноти розкриття інформації емітентом за видами активів відповідно до національних П(С)БО або МСФЗ. Це означає, що через розбіжності між П(С)БО і МСФЗ можлива ситуація наявності аудиторських висновків, які підтверджують, наприклад, прибутковість підприємства за П(С)БО та збитковість цього самого підприємства за МСФЗ.

У зв’язку з цим, доречно, або обмежитися вимогою до підприємств щодо подання фінансової звітності лише за МСФЗ, або розкривати пояснення щодо причин значних розбіжностей між показниками фінансових звітів за МСФЗ і П(С)БО [8].

Метою аудитора під час проведення аудиту фінансової звітності є ідентифікація та оцінка ризиків суттєвих викривлень внаслідок шахрайства або помилок на рівні фінансових звітів і тверджень через розуміння суб’єкта господарювання, в тому числі його системи внутрішнього контролю, що надає аудиторові можливість розробки й виконання процедур з огляду на оцінені ризики суттєвого викривлення.

Перепонами для втілення європейського досвіду з аудиту в практичну діяльність України є нормативно-правова неврегульованість цього питання, застаріла законодавча база, що регламентує здійснення державного фінансового контролю та аудиту в Україні, наявність у законодавстві великої кількості прогалин і різноманітних колізій [6].

Науковці Шишкоєдова Н.Н. та Амеліна Ю. Ю. вказують такі проблеми аудиту фінансової звітності:

- нестабільність нормативної бази проведення аудиту форм фінансової звітності;

- недосконалість спрощених форм обліку для малих підприємств;

- незрозумілість керівництву підприємства мети проведення фінансової перевірки звітів, і виходячи з цього ненадання повного обсягу необхідної інформації;

- неузгодженість критеріїв визначення малих підприємств у чинних нормативних документах з підприємництва, бухгалтерського обліку, оподаткування, аудиту;

- формальний підхід до проведення такого аудиту через брак інформації;

- намагання стандартизувати фінансову звітність відповідно до міжнародних стандартів без урахування особливостей діяльності вітчизняних підприємств (особливо малих підприємств) [7].

Ми погоджуємось, з Шишкоєдовою Н.Н. та Амеліною Ю. Ю., що існує низка проблем, які пов’язані з проведенням аудиту фінансової звітності, а саме головне, що є нестабільність нормативної бази проведення аудиту форм фінансової звітності та існує формальний підхід до проведення аудиту через брак інформації. Інколи, дійсно, не можна дати вірний аудиторський висновок, так як не надали достатньо інформації аудиторові для перевірки.

Як зазначає Янок Д.А., для вирішення проблем проведення аудиту фінансової звітності доцільно застосовувати такі рекомендації, як:

- удосконалення нормативно-правового забезпечення фінансової звітності;

- коригування фінансової звітності відповідно до міжнародних вимог;

- освоєння «культури спілкування» з фінансовою звітністю, її складанням та вмінням читати;

- підвищення рівня інформованості керівників підприємств з питань аудиторських перевірок;

- використання аудитором індивідуального підходу до об’єкта перевірки;

- удосконалення документального оформлення аудиторської перевірки [8].

На нашу думку, удосконалення нормативно-правового забезпечення фінансової звітності вирішило би достатньо проблем при аудиті фінансової звітності. Також, було б добре, підвищити рівень інформованості керівників підприємств з питань аудиторських перевірок, щоб більш лояльніше ставилися до аудиторів та більш відкрито надавали інформацію, щоб згодом все таки виправити свої помилки і стати більш прибутковим підприємством.

Враховуючи вищезазначене, вважаємо, що до напрямів вдосконалення аудиту фінансової звітності можна віднести:

- максимальне наближення методологічних засад бухгалтерського обліку відповідно до вимог міжнародних стандартів;

- створення ефективної та досконалої системи контролю якості, оскільки сьогодні якість вітчизняного аудиту взагалі й аудиту фінансової звітності зокрема викликає багато нарікань;

- удосконалення методики складання та ведення аудиторських робочих документів та порядок реалізації результатів аудиту на підставі внутрішньофірмових стандартів аудиту;

- створення ефективної та досконалої системи щодо законодавчого врегулювання реалізації результатів аудиту.

Отже, за результатами дослідження можна зробити висновок про те, що існує низка проблем проведення аудиту фінансової звітності підприємства в Україні, які впливають на складання аудиторського висновку. В процесі дослідження ми виявили основні напрями вдосконалення аудиту, які допоможуть вирішити нагальні проблеми аудиту фінансової звітності. Їх вирішення сприятиме полегшенню проведення аудиторської перевірки фінансової звітності підприємств та зменшенню аудиторського ризику невиявлення помилок.

Список використаних джерел:

1. Амеліна Ю.Ю. Проблеми покращення якості аудиту фінансової звітності та напрями його вдосконалення в умовах міжнародних стандартів / Амеліна Ю.Ю. // Управління розвитком. – 2011. – №2. – С. 11-13.

2. Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22 квітня 1993 р. № 3125-XIII (зі змінами та доповненнями). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua

3. Коцеруба Н.В. Особливості аналізу сутності фінансового стану підприємства / Коцеруба Н.В. ). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=73421

4. МСА 200 «Цілі і загальні принципи аудиту фінансової звітності»

5. Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Наказ Міністерства фінансів України від 07.02.13 № 73. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/z0336-13

6. Петренко Н.І. Методика аудиту фінансової звітності та шляхи її удосконалення / Н.І. Петренко // Вісник ЖДТУ. – 2010. – №1. – С. 230 - 236.

7. Шишкоедова Н.Н. Ищем и устраняем ошибки в годовой отчетности / Н.Н Шишкоедова // Бухгалтерский учет в издательстве и полиграфии. – 2004. – № 3 (63). – С. 18- 37.

8. Янок Д.А. Аудит фінансової звітності у вирішенні проблеми підвищення якості інформації про фінансові результати діяльності підприємства / Янок Д. А. // Банківська справа. – 2005. – №1.