Стельмащук Юрій Іванович

аспірант Академії муніципального управління

Модернізація та збалансування інструментарію державного регулювання розвитку соціально-гуманітарної сфери в процесі трансформаційних змін України

Інструментами державного регулювання розвитку соціально-гуманітарної сфери, в основному, виступають стратегії розвитку, проекти, плани та програми розвитку, концепції.

Стратегічні і прогнозно-програмні документи з питань соціально-гуманітарної сфери України на довгострокову перспективу, які на практиці розроблялись за роки незалежності, виокремимо у наступні групи:

- стратегії національного розвитку на довгострокову перспективу: Державні стратегії економічного і соціального розвитку країни; Стратегії (програми, плани) розвитку країни, розроблені науковими інституціями, політичними партіями або окремими політиками; Стратегії розвитку, розроблені громадськими організаціями та незалежними експертами;

- стратегії (програми, плани) розвитку на коротко- та середньострокову перспективу: Програми діяльності Кабінету Міністрів України; Прогнози гуманітарного і соціального розвитку на середньострокову перспективу; Державні цільові програми.

Необхідно відмітити важливість в соціально-гуманітарній сфері України таких стратегічних документів як: Послання Президента України до Верховної Ради – «Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 рр.»; Стратегії економічного і соціального розвитку України 2004-2015 рр.; Національної програми професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями на 2001-2005 роки.

В Україні набуває поширення практика розробки довгострокових документів неурядовими організаціями.

Разом із тим, необхідно констатувати, що незважаючи на значне методологічне забезпечення державного регулювання розвитку соціально-гуманітарної сфери, надалі спостерігаємо неефективне застосування інструментарію та методів регулювання, яке виявляється у слабкій структурованості цілей соціально-гуманітарної політики, недостатній кількості заходів прямої і непрямої підтримки соціально-економічних одиниць, ігноруванні державою нагальних проблем.

З огляду на очевидний мультиплікаційний ефект від здійснення соціально-гуманітарної політики, органам державної влади необхідно приділяти більшу увагу організаційному, нормотворчому, фінансовому забезпеченню вже існуючих соціогуманітарних проектів, а також виробленню та подальшій реалізації нових ініціатив у цій сфері.

З метою удосконалення процесу державного регулювання розвитку соціально-гуманітарної сфери України варто: сформувати належну законодавчу базу, яка лягла в основу розроблення перспективних соціально-гуманітарних документів; залучити до процесу розроблення стратегічних документів висококваліфікованих спеціалістів, міжнародних експертів та консультативних центрів; забезпечити відкритість процесу розробки прогнозно-програмних документів; використати закордонний досвід при розробці перспективних соціально-гуманітарних документів; уніфікувати основи планування та прогнозування на основі розроблених Методичних рекомендацій з прогнозування основних макроекономічних показників в Україні; враховувати широке коло наявних проблем та аналізувати шляхи їх вирішення.

Зокрема, на нашу думку, доцільними могли би стати  наступні заходи: з урахуванням ключових позицій курсу сучасних реформ скласти «дорожню карту» соціально-гуманітарних проблем України, де визначити етапність, шляхи та способи їх вирішення; за участі Міністерства закордонних справ України розробити План дій із розширення гуманітарної присутності України у світі, в якому передбачити популяризацію українських здобутків у науковій, освітній та культурній сферах; сприяння органів державної влади і місцевого самоврядування суб’єктам громадянського суспільства в розробці та реалізації ініціативних гуманітарних проектів, зокрема, у рамках механізмів державно-приватного партнерства.  

При цьому, варто створити спеціальні регіональні програми, спрямовані на розв'язання соціально-гуманітарних завдань, породжених специфікою функціонування тих чи інших складових соціально-гуманітарної сфери в певних регіонах.

Гармонійне поєднання загальнодержавних і регіональних інтересів дасть змогу:  забезпечити рівні можливості для всебічного гармонійного розвитку людини незалежно від місця проживання;  врахувати особливості кожного регіону, своєрідність природно-ресурсних, географічних, історичних, економічних, соціальних та інших умов у контексті загальнодержавних інтересів;  поліпшити конструктивність та ефективність реформ, надати їм соціально-екологічної спрямованості;  визначити оптимальні обсяги та джерела покриття потреб регіонів у ресурсах багатоцільового призначення, зокрема тих, що стимулюють розвиток людини в інтересах людини та її власними силами; створити ефективні механізми для регулювання соціально-гуманітарного розвитку регіонів із наданням додаткових повноважень органам місцевого самоврядування в частині формування і використання коштів місцевих бюджетів, у тому числі на розв'язання проблем гармонійного розвитку людини.

На нашу думку, для результативної реалізації суспільних перетворень влада повинна заручитися реальною підтримкою громадськості. Цього можна досягти через «прозорість реформ», яка передбачає наступні кроки у соціально-гуманітарній сфері: використання механізмів публічності та транспарентності, широке застосування дорадчо-консультативних процедур при прийнятті рішень, що дозволить створити в суспільстві атмосферу соціальної довіри, яка є іманентною складовою успіху будь-яких реформ, встановити відносини соціального партнерства з недержавними інституціями, інститутами громадянського суспільства; інтенсивну інформаційно-просвітницьку роботу з національною та зарубіжною громадськістю. Для цього необхідно використовувати не лише прямі, а й опосередковані інформаційні приводи.