Кравченко Володимир Миколайович,

Класичний приватний університет, м. Запоріжжя, Україна

Чинники активізації процесу формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів вищої школи

Серед завдань, що стоять сьогодні перед професійною підготовкою фахівців є формування у студентів уміння самостійно опановувати нові знання, вдосконалювати професійну компетентність, творчо розвивати свої здібності, формувати здатність до аналізу, кваліфікованого й оперативного вирішення фахових проблем, самоконтролю та самооцінки.

Педагогічна компетентність майбутнього викладача характеризує і визначає рівень його професіоналізму, здатність вирішувати освітні проблеми завдяки знань, умінь, навичок, досвіду, здобутим шляхом навчання в магістратурі та власної практичної діяльності.

Серед складників педагогічної компетентності педагога вчені виокремлюють такі, як: 1) активна життєва позиція (відповідальність, колективізм, громадянськість), динамізм (наполегливість, ініціативність, цілеспрямованість, рішучість, самостійність); 2) емоційність (емоційна чутливість, доброта, врівноваженість, упевненість у собі, самоволодіння собою); 3) комунікативну культуру, педагогічний такт; 4) дидактичність (уміння аналізувати, відбирати і структурувати інформацію, діагностувати помилки учнів, проектувати і створювати проблемні ситуації); 5) креативність (схильність до раціоналізації, педагогічної уяви) [2, с. 57–59].

До професійно важливих якостей педагога відносять комунікабельність, працьовитість, пам’ять, увагу, спостережливість, здатність до самооцінки, самоаналізу.

Складниками педагогічної компетентності майбутнього викладача є: глибокі знання в галузі педагогіки та психології; володіння методикою викладання загальних і спеціальних дисциплін професійного навчання; обізнаність із сучасними інноваціями в освіті та новітніми педагогічними технологіями; вміння гнучко адаптуватися у мінливих життєвих ситуаціях, уміло застосовуючи отримані знання з практики педагогічної діяльності; вміння добирати інформацію (збирати необхідні факти для вирішення педагогічних ситуацій і проблем, аналізувати їх, робити аргументовані висновки); вміння бачити проблеми в системі професійної підготовки в конкретних умовах та шукати шляхи раціонального їх вирішення, використовуючи сучасні технології в навчанні та професійній діяльності; вміння прогнозувати і прораховувати педагогічну ситуацію наперед; навички творчо-пізнавальної самостійної роботи; здатність до самоорганізації педагогічної праці; культура професійного спілкування; ерудованість; гуманність, емпатійність, толерантність; здатність до самоаналізу та самооцінки; прагнення до творчої самореалізації, особистісного та професійного самовдосконалення впродовж усього життя; готовність до безперервного збагачення власного досвіду педагогічної діяльності.

Чинниками, що сприяють активізації процесу формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів є: створення умов для формування професійної компетентності й активізації творчого потенціалу особистості магістранта; забезпечення можливості оволодіння технологіями самоорганізації та професійного самовдосконалення; формування засад конкурентоспроможності та професійної мобільності майбутнього викладача; розвиток комунікабельності й професійної культури; організації методичної та дидактичної підтримки студентів.

Активізує процес формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів і використання нетрадиційних форм та методів навчання, за допомогою яких можна досить ефективно вирішувати цілий ряд завдань, що не завжди вдається під час традиційного навчання: формувати не тільки пізнавальні, а й професійні мотиви та інтереси; виховувати системне мислення фахівців, яке полягає в цілісному розумінні не тільки природи й суспільства, а й себе, свого місця у світі; давати цілісне уявлення про професійну діяльність і її фрагменти; навчати колективної розумової і практичної роботи, формувати уміння й навички соціальної взаємодії та спілкування, індивідуального й сумісного прийняття рішень; оволодівати методами моделювання [1, с. 3].

У контексті формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів найдоцільнішим є впровадження в освітній процес магістрантів спецкурсу «Педагогічна майстерність», застосування інтерактивних методів навчання, проведення проблемних семінарів на тему педагогічної компетентності, майстер-класів зі збагачення передовим педагогічним досвідом у вищій школі, робота «Школи педагогічної майстерності».

Особливо важливим чинником активізації процесу формування педагогічної компетентності майбутніх викладачів є створення професійно орієнтованого освітнього середовища. Значущим у контексті таких умов є забезпечення творчої співпраці та духовної взаємодії студентів і викладачів на діалогічних засадах; моделювання ситуацій для активізації творчого мислення і прагнення до самовираження, самореалізації та самовдосконалення; організація самостійної роботи студентів, що є запорукою самонавчання й саморозвитку; орієнтація на індивідуально-творчий розвиток особистості майбутнього педагога.

Педагогічна компетентність майбутніх викладачів – це, по суті, комплекс особистісних можливостей (знань, умінь, навичок, творчої активності, комунікативності) володіння відповідними компетенціями. У процесі магістерської підготовки значна роль належить формуванню у студентів усвідомленої готовності до постійного саморозвитку, творчої самореалізації і професійного самовдосконалення впродовж усього життя.

Література

1. Вербець В. В. Теоретико-методологічні засади формування духовно-творчого потенціалу студентської молоді : дис. д-ра пед. наук / В. В. Вербець. – Рівне, 2005. – 495 с.

2. Зеер Е. Ф. Профессиональное становление личности инженера-педагога / Е. Ф. Зеер. – Свердловск : Урал, 1988. – 89 с.