ДЕЯКІ
ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ВИХОВАННЯ УЧНІВ НА ІДЕЯХ МИРУ
Виховання підростаючого покоління у дусі миру є одним з найважливіших
завдань на сучасному етапі розвитку педагогічної науки. Саме в школі формується
особистість, характер, воля, світогляд.
Сучасний етап розвитку суспільства гостро ставить проблему педагогіки
громадянського миру, національної злагоди. Актуальність питань виникла в
зв'язку з недостатньою сформованістю національної самосвідомості, відсутністю
знань з історії та культури. Це в свою чергу сприяє створенню ґрунту для
деформації у міжнаціональних відносинах. Науковці сучасності А.С.Дем'янчук,
Т.Д.Дем'яннж, О.В.Сухомлинська, М.Д.Ярмаченко та інші
у своїх працях вказують на цю проблему.
Програма "Освіта України, XXI століття" визначила основні
напрями, зміст і методи виховання підростаючого покоління в сучасних умовах,
вказала на важливість миротворчої діяльності школи.
У визначенні змісту виховання учнів у дусі миру укр
аїнська педагогіка завжди виходила і виходить із
законодавчої політики про освіту в Україні, а також враховує потреби нашого
суспільства та перспективи будівництва незалежної України.
Вперше в історії педагогіки теорію виховання, побудовану на принципах
гармонії і гуманізму, створили давні греки. Про це розповідається в
"Трактатах" Платона. Про виховання якості добродійності, громадянства
та миротворства писав у книзі "Політика" Аристотель.
В епоху відродження про гармонію тіла і духу писав Ф.Рабле.
Ян Амос Коменський вказував
на тісний зв'язок фізичного і духовного виховання. Він вважав, що школа має
надавати всебічну освіту для розвитку розуму, моралі, волі учнів.
Про формування всебічно розвинутої, миролюбної особистості писали
англійський педагог Джон Локк, француз Жан-Жак Руссо. В часи французької
буржуазної революції Луі Мішель Лепелетьє
пропонував виховувати нове покоління сильним, працелюбним, дисциплінованим і
чесним. Теорія елементарної освіти і розумового виховання Песталоцці
включала фізичне, трудове і моральне виховання.
З кінця XVIII - початку XIX ст. проблема миротворчої діяльності людини була
головною в прогресивній думці суспільства. А.Сен-Симон вважав, що джерелом
щастя є доброзичливість людей. Виховання має підготувати людину до нового
життя. Видатний педагог Ш.Фур'є писав, що людина буде отримувати задоволення
лише від дій, що корисні для інших. Роберт Оуен відзначав, що головним для
людини майбутнього є впевненість, що щастя кожного залежить від щастя інших.
Дослідження доводять, що виховувати учнів у дусі миру можна тільки тоді,
коли вчитель уміло використовує різні методи в залежності від виховних заходів,
обираючи найбільш ефективні.
Теорія педагогіки визначає прийоми і засоби виховання. Серед загальних
методів виховання певного значення набув метод переконання. Досвід роботи
науковців та вчителів- практиків доводить, що
ефективною формою виховання учнів у дусі миру є бесіди, уроки миру, клуби
школярів. Підготовка і проведення цих виховних заходів миротворчої діяльності
школи - це поле творчості педагогів.
Процес виховання - двосторонній процес. В ньому беруть участь і вихователі,
і вихованці. Виховна діяльність учнів проявляється через функцію самовиховання.
Така структура відповідає сучасним цілям і завданням демократичного виховання.
Упродовж віків виховання дітей у дусі злагоди, добра й миру складали
основний зміст і характер української народної педагогіки.
В "Повчанні
дітям" Володимира Мономаха, відомого миротворця, був закладений принцип
гуманізму, шани і любові до оточуючих, творіння добра. "Найперше, задля
бога і душі своєї, страх майже божий у серці своїм і милостиню чиніть щедру, бо
се єсть начаток всякому добру" (Володимир
Мономах. Поучення /Літопис руський /Пер. з давньорус.
Л.Е.Махновця. - К.: Дніпро, 1989. •- С.454). І далі великий наш предок формулює
дуже чіткі правила життя, серед яких - важлива порада - шукати миру.
"Ухилися від зла, вчини добро, шукай миру, і йди за ним, і живи во віки віків" (Там само. - С.455).
Провідна роль в історико-педагогічній спадщині по праву належить
українському козацтву. Найважливішими були в створеній козаками педагогіці ідеї
свободи, незалежності України, непорушності прав людини і народу, свободи
особистості і народовладдя. Золотими правилами козацької педагогіки були
заповіді лицарської честі, патріотизму, доброти, всесвітнього братерства і
взаємодопомоги.
Центральною ідеєю педагогічної системи К.Д.Ушинського, видатного педагога
XIX ст., була ідея народності. Він стверджував, що народність є єдиним джерелом
життя народу в історії. К.Д.Ушинський один з перших сформулював ідею народності
та практично розробив її як основу виховання підростаючого покоління. Ідея
народності, як провідна ідея в галузі виховання 60-70-х років, характерна також
і для педагогічних ідей таких видатних українських педагогів, як Олександр Духневич із Закарпаття, Юрій Федькович
з Буковини.
Такої ж думки дотримувався І.Огієнко. Досліджуючи перлини народної
педагогіки, видатний вчений підкреслював, що ".. .вони - основа нашої
культури, це та підвалина, на якій стоїть наш народ як окрема нація: це цілий
уклад його звичаєвого життя" (Митр. Іларіон. Книга нашого буття на чужині.
- Вінніпег, 1956. - С.23).
У народній педагогіці І.Огієнко вбачав могутній засіб формування патріота
України, бійця за її ідеали.
В історії становлення і розвитку системи навчання і виховання учнів у дусі
миру почесне місце серед діячів педагогіки займає педагог, філософ, письменник
і поет Григорій Савич Сковорода. У своїй педагогічній концепції він виходив з
необхідності озброїти людину засобами, які б забезпечували їй розумне і щасливе
життя. Усе своє життя він боровся за виховання дітей у дусі гуманізму,
відстоював необхідність виховання у дітей палкого патріотизму і любові до
свободи. Особливого значення Г.Сковорода надавав вихованню чесності,
правдивості, безкорисливості та миролюбства. Гуманістичні ідеї просвітителя не
можуть не хвилювати нас сьогодні. Своїм розвитком прогресивна педагогічна думка
України багато чим зобов'язана творчості Г.Сковороди.
Подальший розвиток суспільства при всій складності соціально-економічних
відносин не залишає поза увагою питання духовного розвитку особистості. Носієм
передових поглядів цього часу серед інших діячів України був всесвітньовідомий
вчений, історик, громадський та державний діяч М.С.Грушевський. На думку
М.С.Грушевського, миротворчу проблему в національному вихованні неможливо
успішно розв'язати без створення умов для формування високих моральних ідеалів
молодого покоління. Одним з найголовніших завдань школи видатний вчений вбачав
в тому, щоб готувати дітей до спілкування з оточуючим світом, що побудовано на
вірі, надії та любові до людини, на прагненні до миру з людьми та світом
взагалі. Кожне слово М.Грушевського спрямоване на виховання молоді у дусі миру
і злагоди. На думку М.Грушевського, явище загальнолюдського милосердя,
співчуття, тривоги за долю власного народу й інших народів, прагнення до
загальнолюдського добра і злагоди - непересічні явища світової цивілізації.
Великий вклад в розробку теорії виховання дітей на ідеях миру вніс
А.С.Макаренко. В результаті власного багаторічного досвіду він прийшов до
висновку, що успіх у вихованні в дусі ідей миру залежить перш за все від
постановки виховної роботи в школі, від її високого рівня. Однією з важливих
необхідних умов організації виховної миротворчої роботи школи А.С.Макаренко
вважав органічне включення її в загальну систему виховання дітей, яку
запроваджує школа. Ефективною формою патріотичного виховання учнів, які міцно
ввійшли в практику роботи А.С.Макаренка, були річні походи та екскурсії по
нашій країні, по визначних місцях рідного краю.
Правильність теоретичних висновків А.С.Макаренка підтвердили результати
його роботи: весь уклад життя вихованців, їх патріотична переконаність і
діяльність на славу Вітчизни. З початку війни, писав колишній вихованець
В.М.Терський, "горьківці" і "колоністи" піднялись на
боротьбу з фашистами, героїчно захищаючи українську землю.
Проблема виховання школярів на ідеях миру знайшла своє відображення в
багатьох працях В.О.Сухомлинського. В його працях ми знаходимо відповіді на
питання, як потрібно проводити виховну роботу на ідеях миру в загальноосвітній
школі. У його книгах "Серце віддаю дітям", "Павлиська середня
школа", "Методика виховання колективу" та ін. розкриті питання
методології і теорії виховання дітей на ідеях миру в навчально-виховному
процесі школи.
Ідеї гуманізму, миролюбності, педагогіки єдиного і цілісного миру - є
визначальними в концепціях сучасної національної школи незалежної миролюбної
України.
Актуальність проблеми виховання на ідеях миру, їїпровідне
місце в роботі сучасної української школи визначені законодавчими актами
незалежної української держави.
У прийнятому Верховною Радою "Законі про освіту", у
"Матеріалах до концепції шкільної історичної освіти України"
визначені головні завдання на перспективу відродження і подальшого розвитку
культурно-творчої школи.
Досвід роботи шкіл та педагогічних вузів України та дослідження багатьох
вчених переконливо свідчать про те, що доля миру між народами залежить не
тільки від політиків та військових. В розв'язанні тих дуже актуальних питань
педагогічної науки важливу роль відіграють школи та їхні вихованці.
Побудова незалежної України зумовила необхідність виховання школярів в дусі
миру, формування у дітей почуття патріотизму, взаєморозуміння, довір'я і дружби
між дітьми і народами.
Література
1. Закони України.
- К.: Україна, 1996.
2. Концепція
національного виховання. - Освіта, 1994. - 24 жовтня.
3. Дем'янчук
С.Я., Дем'янчук А.С. Виховання молоді на ідеях миру в системі роботи школи і
вузу / Спецкурс. - Рівне: Тетіс, 1998.
4. Дем'янчук
А.С., Дем'янчук С.Я., Петрук А.П. Виховання старшокласників на ідеях миру в
позакласній роботі. - Львів: Вільна Україна, 1996.
Резюме
У статті
розглядаються проблеми теорії виховання учнів на ідеях миру. Автор коротко
аналізує праці вчених, які роблять посильний вклад в педагогіку миру.
Обґрунтовується новий напрямок в педагогіці - педагогіка миру.
This
article deals with the problems of theory of pupils' up bringing in the spirit
of Peace. The author analyzes the scientists' works,
which make contribution to pedagogy of Peace. The new direction in pedagogy is
well grounded - pedagogy of Peace.