Педагогические науки/5.Современные методы преподавания.

Давиденко О.М., Мироник О.В.

Вищий державний навчальний заклад України

«Буковинський державний медичний університет», Україна

РОЛЬ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ В ФОРМУВАННІ

ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ЛІКАРІВ

Вступ. Сьогоднішній ринок праці стає більш вимогливим до якості підготовки лікарів, тому доцільно виділити і синтезувати теоретичні та практичні аспекти її забезпечення. Парадигма освіти змінюється шляхом переходу від адаптаційної до інноваційної підготовки. Постійне поповнення й оновлення знань є важливим аспектом професійної діяльності кожного медика. Майбутній лікар повинен опанувати та оперувати великим обсягом інформації, яка постійно оновлюється. Практичні заняття, які орієнтовані лише на запам’ятовування, не можуть задовольнити сучасні вимоги до майбутніх лікарів [9]. Так, однією з першочергових проблем практичних занять є формування таких якостей у майбутніх лікарів, які дають можливість самостійно засвоювати нову інформацію, розвивати вміння та навички, необхідні для виконання діяльності на високому професійному рівні. Модель практичних занять, яка була спрямована в основному на передачу молодому спеціалісту необхідних знань, умінь і навичок, втрачає свою значущість [1,2,4].

Підготовка лікаря-спеціаліста передбачає усвідомлення змісту спрямованості професії на благо суспільства, гуманістичну орієнтацію, бажання працювати за обраною спеціальністю, внесення свого вкладу в професію, комунікабельність, справжню майстерність. Це відбувається шляхом формування особистісно-мотиваційної сфери майбутнього лікаря [3,5,7].

Практичне заняття є головною компонентою професійної підготовки майбутнього лікаря. Головне його завдання – закріплення, переведення у довготривалу пам'ять теоретичних знань, формування практичних навичок і вмінь з відповідної тематики [6,8,10].

Одна з найважливіших проблем змісту професійно-практичної підготовки лікаря – це багатоступенева й послідовна їх підготовка, коли процеси навчання плануються в основному за часом і послідовністю засвоєння матеріалу щодо вимог сучасної медичної практики. Саме це дозволяє перебудувати весь навчальний процес згідно з постійно зростаючими потребами охорони здоров'я.

Мета. Проаналізувати роль практичних занять у формуванні професійної підготовки майбутніх лікарів.

Виклад основного матеріалу. Навчальним планом для студентів 5 курсу спеціальності «Лікувальна справа» передбачається вивчення дисципліни «Інфекційні хвороби» в обсязі 6 кредитів. Тематичним планом дисципліни передбачено проведення практичних занять в обсязі 80 академічних годин, зміст яких охоплює питання діагностики та лікування найбільш поширених інфекційних захворювань. Головне завдання практичних занять – закласти основу знань з інфектології, підготувати студентів для поглибленого оволодіння практичними навичками, надати можливість вирішувати проблеми, які можуть виникнути в ході їхньої практичної діяльності.

Виконуючи практичні завдання, студенти знайомляться з сучасними методами діагностики і лікування інфекційних хвороб, відпрацьовують прийоми та навички роботи з хворими. Крім того, вони вчаться аналізувати патогенетичні механізми захворювань, оформляти результати спостережень і досліджень, визначати тактику подальшого ведення пацієнтів.

Саме на цих заняттях здійснюється поетапний та детальний розгляд окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, формуються вміння та навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом поставлених завдань.

Мета практичного заняття визначається відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики лікаря-спеціаліста та навчальної програми щодо знань і вмінь студентів, і тому, передбачає навчальну, виховну і розвиваючу функції. Навчальна мета полягає в напрямі навчальних дій студентів на досягнення вищих результатів засвоєння знань, практичних навичок та їх корекції. Щодо виховної мети, то вона передбачає виховання у студентів системності у навчальній роботі, розвиток почуття відповідальності, наполегливості, цілеспрямованості, любові до майбутньої професії.

Проведення практичних занять передбачає комплексне рішення наступних елементів навчання:

1. закріплення теоретичних знань з дисципліни;

2. набуття практичних навичок щодо підбору методів діагностики та лікування інфекційних захворювань, а також складання плану їх профілактики в подальшому;

3. проведення самоконтролю і самоаналізу своєї практичної професійної діяльності.

Висновок. Таким чином, можна констатувати, що виконання практичних робіт на такому рівні дає можливість розвивати творчі, індивідуальні здібності кожного студента, допомагає гуманістичному вихованню особистості та формування якісного фахівця.

Література.

1. Вітвицька С. С. Основи педагогіки вищої школи. – К., 2003. – 276 с.

2. Голік О.Б. Педагогічна майстерність: організаційно-управлінський аспект: Навч. Посібн. – Донецьк: Ноулідж, 2010. – 242 с.

3. Дичківська І.М. Інноваційні педагогічні технології: практикум. Навч. посібн. для студентів ВНЗ. – К.: Слово, 2013. – 447 с.

4. Зимняя И.А. Педагогическая психология: Учебник для ВУЗов по пед. и психол. направлениям и специальностям. – 3-е изд. пересмотр. – М: МПСИ, 2010. – 447 с.

5. Козлова Г.М. Методика викладання у вищій школі: Навчальний посібник. – Одеса: ОНЕУ, ротапринт, 2014. – 200 с.

6. Разыкова Л.Т., Игамова И.С. Широкие возможности для индивидуализации обучения//Проблемы биологии и медицины, 2016, №2,1 (88) 211. – С. 115.

7. Тимофієва М. Дослідження професійної спрямованості студента-медика // Актуальні питання суспільних наук та історії медицини. – 2014, №3 (3). – С.46-51.

8. Ткачук І.І. Спрямованість на майбутній професійний успіх як вектор професійного самовизначення особистості [Електронний ресурс]: - режим доступу: http:// virtkafedra. ucoz. ua/el_gurnal/pages/vyr17/trachuk.pdf

9. Юсупов Ш.А., Назарова З.Х. Использование образовательных технологий в преподавании на кафедре детской хирургии//Проблемы биологии и медицины, 2016, №2,1 (88) 211. – С. 176.

10. Язданов А.Я., Уралов Ш.М., Ахмедова Д.Ю. Модульная система обучения в учебном процессе кафедры педиатрии //Проблемы биологии и медицины, 2016, №2,1 (88) 211. – С. 177.