Педагогические науки. / 5.Современные методы преподавания

к.п.н. Хіміч І.Ю.

доцент кафедри фізичного виховання

Національний технічний університет України
«Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського», Україна

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ В СИСТЕМІ ЗАХІДНОЇ ОСВІТИ СТУДЕНТІВ ВНЗ

В останні роки, вища школа перебуває в процесі реформування та переходу до західних стандартів надання освітніх послуг, зокрема й фізичного виховання студентської молоді. Активність та мотивація до занять фізичним вихованням студентів в несприятливих соціально-економічних умовах потребує зміни бачення місця та вимог організації, проведення та спонукання фізичним вихованням не тільки зі сторони безпосередньо викладача, а й всіх заінтересованих сторін цього процесу.

Так за результатами дослідження (аналіз отриманих даних базується на основі анкетного опитування серед 30 університетів Європи) можна зробити наступні висновки, що у більшості європейських вузів заняття з фізичного виховання мають обов’язковий характер (тобто зазначені в навчальних програмах ВУЗів 87%) та добровільну участь студентів (82%). Відповідно, університети повинні забезпечити можливість вільного вибору студентами різних форм активності занять фізичним вихованням (ФВ). Проте, якщо більш детально розглянути результати анкетного опитування в таких країнах як Німеччина, Словенія, Швеція та Угорщина заняття з фізичного виховання є обов’язковими. Потрібно зазначити, що ця тенденція спостерігається в країнах, які останніми долучилися до ЕС.

Організацією занять з фізичного виховання в університетах займаються окремі, спеціально створені міжвідомчі структури (Інститут Спорту, Департамент Спорту, відділ спорту тощо) чи інституції адміністративного характеру (студентський центр охорони здоров’я, комітет з питань спорту). Якщо розглянути польський досвід, то заняття з фізичного виховання є в навчальних програмах ВУЗів та є обов’язковими для студентів.

Вагомою відмінністю в організації процесу фізичного виховання в порівнянні з українською системою є їх платний характер. Зокрема, всі бажаючі займатися фізичним вихованням повинні купити карту (наприклад в Бельгії це 17 євро для студентів або 30 євро для викладачів), яка дозволяє користуватися інфраструктурою спортивного комплексу, відвідувати різні спортивні секції, басейн та медичне страхування. В Англії ця система має подібний вигляд. Студенти різного рівня фізичної підготовленості можуть займатися на основі купівля або одноразового абонементу або 12, 9, 6-місячного абонементу, відповідно річний абонемент на заняття з фітнесу включаючи медичне обстеження коштує 150 фунтів, а година плавання 1,55 фунтів відповідно [1, 2, 3]. В цілому 80% досліджуваних університетів проводять заняття з ФП на платній основі (окрім Словаччина, Угорщина та Швеції).

Різноманітність видів занять з фізичного виховання не можна не враховувати при мотивації студентської молоді до активного способу життя. Основними напрямами фізично-рекреаційного характеру є: фітнес-класи (22%), теніс (20%), командні ігри (15%), плавання (20%), проте є й зимові види спорту (10%) та елітний спорт, який формую певний соціальний прошарок вищого класу (гольф 5%, кінна їзда 8% тощо).

Логічним буде дослідити відповідну взаємозалежність кількості запропонованих видів занять з фізичного виховання до ступеня розвитку спортивної інфраструктури університетів. Більшість ВНЗ не має власних спортивних об’єктів, приблизно у 30% відсутні футбольні поля та тенісні корти, 70% не мають басейну. Проте у більшості наявні великі ігрові та фітнес зали.

Якщо порівняти відповідні висновки з нашими спостереженнями проведеними на базі КПІ ім. Ігоря Сікорського, найбільш популярним видом фізкультурно-оздоровчої діяльності серед студентів вищих навчальних закладів є оздоровчі види плавання (40% опитаних). На другому місці за популярністю знаходяться спортивні ігри, яким віддають перевагу 24% респондентів, 22% студентів обрали види атлетизму, 8% – різні види боротьби, 3% студентів – легку атлетику і 3% інший вид спорту (гімнастика, теніс і т.д.) [4].

Відповідно, можна простежити пряму залежність між обраними видами фізичного виховання студентами та наявною спортивною інфраструктурою.

Дослідження та аналіз європейського досвіду проведення занять з фізичного виховання для студентів вищих навчальних закладів дає відповіді, на питання та проблеми української дійсності. Відповідно зникає питання нав’язування занять з фізичного виховання студентам, проте постають більш ринкові аспекти організації та проведення викладачами відповідних спортивно-оздоровчих секцій.

Література:

1. Boutmans J. Wychowanie fizyczne czy zajęcia sportowe na uczelni? // Wychowanie fizyczne studentów: przeżytek czy konieczność? Materialy III Sejmiku Akademickiej Kultury Fizycznej, Łódź 21-22 października 2005r. / pod red. Haliny Hanusz i Bartłomieja Korpaka. – Warszawa : Akademicki Związek Sportowy Zarząd Główny ; Kraków : Fall, 2005. –S. 94-110

2. Harms E. Sport i wychowanie fizyczne na Uniwersytecie w Hanowerze // Wychowanie fizyczne studentów: przeżytek czy konieczność? Materialy III Sejmiku Akademickiej Kultury Fizycznej, Łódź 21-22 października 2005r. / pod red. Haliny Hanusz i Bartłomieja Korpaka. – Warszawa : Akademicki Związek Sportowy Zarząd Główny ; Kraków : Fall, 2005. – S. 126-130.

3. Odell A. Sport na uczelniach Wielkiej Brytanii // Wychowanie fizyczne studentów: przeżytek czy konieczność? Materialy III Sejmiku Akademickiej Kultury Fizycznej, Łódź 21-22 października 2005r. / pod red. Haliny Hanusz i Bartłomieja Korpaka. – Warszawa : Akademicki Związek Sportowy Zarząd Główny ; Kraków : Fall, 2005. – S. 156-169.

4. Хіміч І.Ю. Формування спеціальних умінь та навичок студентів вищих навчальних закладів у процесі навчання оздоровчого плавання: автореф. дис. ... канд. пед. наук : 13.00.02 / І. Ю. Хіміч ; Нац. пед. ун-т ім. М.П. Драгоманова. –К., 2011. – 19 с.