Башкатова К.С., студентка

Науковий керівник: Гаджиєва Ш.Н., к.ю.н., викладач

Запорізький національний університет

Оскарження в адміністративно-правових відносинах як спосіб захисту прав громадян

Наразі актуальним є питання щодо механізму оскарження адміністративно-правових відносин в Україні, призначення якого полягає в повному і своєчасному запобіганні та усуненні будь-яких порушень законності й дисципліни в діяльності суб’єктів публічної влади. Право на таке оскарження є важливим і необхідним механізмом досудового врегулювання спору між громадянином і відповідним органом. Вирішення таких спорів надає можливість виявити недоліки в роботі органів публічної влади та своєчасно їх усунути.

Теоретичним підґрунтям послужили наукові праці В.Б. Авер’янова, В.М. Бевзенка, Ю.П. Битяка, А.С. Васильєва, Є.В. Додіна, Т.О. Коломоєць, В.К. Колпакова, Ю.М. Старілова та ін.

Інститут адміністративного оскарження важко назвати досконалим через застарілість багатьох норм чинного законодавства в цій сфері правового регулювання, слабку ефективність їх реалізації, невідповідність значної частини правових норм сьогоднішнім реаліям, численні скарги громадян на рішення, дії (бездіяльність) посадових осіб суб’єктів владних повноважень. Не применшуючи значення судового захисту прав особи, варто відзначити важливість збереження та оновлення інституту адміністративного оскарження. До прямих переваг адміністративного оскарження над судовим можна зарахувати його економічність, оперативність, меншу формалізованість [1, с. 71].

Ефективне адміністративне оскарження суттєво зменшує навантаження й на судову владу. Можна розглянути світовий досвід. Наприклад, у ФРН адміністративне оскарження є обов’язковою стадією та позивачі в адміністративних судах Німеччини чекають слухання справи місяцями, а то й роками [2, с. 175]. До того ж, у працях О.Л. Соколенко відзначається, що становлення системи адміністративного оскарження як повноцінного правозахисного механізму доповнюватиме інші форми захисту прав громадян, дасть змогу розвантажити судочинство і сприятиме налагодженню відносин між суспільством і органами державного врядування [3].

В основу адміністративного оскарження покладена скарга на рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень. Її можна розглядати у двох аспектах. По-перше, інформація, викладена у скаргах, – це завжди відомості про порушення органами публічної адміністрації вимог законодавчих і підзаконних нормативно-правових актів; по-друге, це метод захисту прав та законних інтересів громадян від порушень закону, які допус кають посадові особи органів публічного управління. Закон України «Про звернення громадян» деталізує положення Конституції України щодо практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією права вносити в органи публічного управління, об’єднання громадян пропозиції щодо поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади й місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення [4].

Аналіз правозастосовної практики свідчить, що у зверненнях до органів публічної адміністрації громадяни порушують питання переважно такого змісту: соціального захисту (здебільшого звернення з вимогами проведення перерахунку пенсії від дітей війни); забезпечення дотримання законності й охорони правопорядку, реалізації прав і свобод громадян (кожне п’яте з них щодо виконання судових рішень); діяльності центральних органів виконавчої влади; комунального господарства (зокрема щодо вартості житлово-комунальних послуг); фінансової, податкової, митної політики тощо [5]. Наведене свідчить, по-перше, про те, що звернення до органів влади є важливим інструментом у вирішенні приватних проблем для менш соціально захищених верств населення, яке скоріш за все не знаходить підтримки власних потреб та інтересів в діяльності політичних партій; по-друге, велика кількість звернень громадян стосуються проблем місцевого рівня, проте неспроможність або небажання (за різних обставин) місцевих органів влади примушує людей звертатися до центральних органів.

Отже, звернення громадян до органів державної влади та місцевого самоврядування як одна з форм здійснення прямої демократії в Україні мають конституційний статус. У Законі України «Про звернення громадян» визначені нормативно-правові засади щодо регулювання питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади пропозиції стосовно поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів. Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними та громадськими справами, впливу на поліпшення роботи органів державної влади й місцевого самоврядування, відстоювання своїх прав і законних інтересів і відновлення їх у разі порушення.

Література

1. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / автор-упорядник В.П. Тимощук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.

2. Адміністративна процедура та адміністративні послуги. Зарубіжний досвід і пропозиції для України / автор-упорядник В.П. Тимощук. – К. : Факт, 2003. – 496 с.

3. Соколенко О.Л. Адміністративне оскарження як форма захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів / О.Л. Соколенко // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2012. – Випуск 636 «Правознавство». – С. 83–87.

4. Про звернення громадян : Закон України від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 257.

5. Інформація про роботу зі зверненнями громадян, що надійшли до Кабінету Міністрів України у 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=245982628&cat_id=244866718.