Право/13. Міжнародне право

Студентка Мудрак Д.Д., науковий керівник к.і.н, доцент Ведькал В.А.

Дніпропетровський Національний Університет ім. О. Гончара, Україна

Право СОТ як інструмент регулювання міжнародної торгівлі в епоху глобалізації

Дана стаття спрямована на дослідження передумов створення і еволюції правової системи ГАТТ / СОТ, її значимість для вирішення на практиці претензій і суперечок, в тому числі в аграрному секторі економіки, а також на розгляд деяких особливостей права СОТ, актуальних для України.

Рішення про трансформацію ГАТТ у Світову організацію торгівлі Було ухвалено на Уругвайському раунді (1986-1993 рр.).

В результаті було прийнято цілу низьку багатосторонніх торгових угод, центральним з яких стала Угода про створення Світової організації торгівлі.
Генеральна угода з тарифів і торгівлі як міжнародно-правовий акт увійшло до складу права СОТ і багато в чому стало його серцевиною. Більше двох третин всіх угод, що входять в систему СОТ, спираються на ГАТТ. Угода про заснування СОТ встановлює, що СОТ продовжує практику прийняття рішень консенсусом, яке застосовувалося в ГАТТ, і що СОТ повинна керуватися рішеннями, процедурами і практикою ГАТТ [1].

Як зазначає І.І. Дюмулен, СОТ можна розглядати як правонаступницю Генеральної угоди з тарифів і торгівлі.

На сьогоднішній момент Світова організація торгівлі є однією з найбільш авторитетних і впливових міжнародних організацій поряд з Організацією з економічного співробітництва (ОЕСР), Шанхайської організацією співпраці (ШОС) і іншими.

Динамічний розвиток міжнародної торгівлі в умовах глобалізації призвів до того, що СОТ стала ключовим інтеграційним інститутом економічного зростання, а право СОТ перетворилося в систему норм і принципів, що регулюють весь комплекс суспільних відносин, пов'язаних з міжнародним торговельним оборотом.

Система угод СОТ - це складний і об'ємний комплекс правових документів, які охоплюють практично всі сфери міжнародного обміну товарами і послугами, а також деякі галузі виробництва в тому випадку, коли це виробництво безпосередньо пов'язане із зовнішньою торгівлею. До компетенції СОТ входить застосування санітарних і фітосанітарних заходів з метою захисту життя чи здоров'я людей, тварин або рослин; застосування стандартів, технічних регламентів та процедур сертифікації; торгівля сільськогосподарськими товарами; міжнародний обмін послугами. Всі ці області компетенції СОТ пов'язані одним основоположним принципом - створення, підтримка і розвиток своєрідних міжнародних, загальних для всіх «правил руху» товарів, послуг і об'єктів інтелектуальної власності, якими повинні керуватися уряди всіх країн - членів СОТ, торгуючи між собою і організовуючи національні системи регулювання зовнішньої торгівлі [2].

Виступаючи в якості центральної ланки багатостороннього регулювання міжнародної торгівлі, СОТ надає країнам-учасникам численні правові інструменти - наприклад, такі як міжнародний механізм вирішення спорів - Орган з вирішення спорів (ОРС) - Dispute settlement Body.

Як показує практика, країни - учасниці СОТ до звернення в ОРС з метою врегулювати торгові розбіжності (англ .: concerns - стурбованості, розбіжності) проводять багатосторонні і двосторонні переговори[3].

При вирішенні будь-яких суперечок в рамках СОТ необхідно враховувати, що право СОТ, складаючи частину міжнародного економічного права, має низку відмінних рис.

По-перше, по відношенню до міжнародного економічного права право СОТ виступає lex specialis, тому норми та правила СОТ не можуть суперечити загальновизнаним принципам і нормам міжнародного права, таким як принцип суверенної рівності держав, принцип обов'язки держав співпрацювати один з другом і так далі.

У той же час багатосторонні торговельні угоди СОТ складають lex generalis по відношенню до двосторонніх угод, що укладаються між державами - членами СОТ. Ці двосторонні угоди не можуть суперечити нормам багатосторонніх угод ВТО[4].

По-друге, право СОТ має внутрішню ієрархію: в нього закладені принципи вирішення можливих колізій між окремими угодами пакета ВТО.

 Право СОТ стає центральною ланкою всієї правової надбудови міжнародного торгового права, впливає на міжнародний економічний правопорядок, характеризується комплексної природою, а його основним об'єктом є регулюють торгівлю внутрішні правові режими держав-членів.

Поява ГАТТ, а потім і Світової організації торгівлі призвело до завершення процесу переходу держав з двостороннього на багатостороннє регулювання міжнародної торгівлі. СОТ продовжує лінію, розпочату ГАТТ-47 зі створення правових основ міжнародної торгової системи, поширюючи принципи цієї системи на всі товарні потоки міжнародної торговлі.

Система СОТ значно розширила сферу свого регулювання в порівнянні з системою ГАТТ.

Таким чином, право СОТ як новий інструмент регулювання міжнародної торгівлі дозволяє позначити розгалужений комплекс норм, що регулюють різні аспекти міжнародної торгівлі, що розрізняються за своєю юридичною силою і містяться в пакеті угод СОТ, рішеннях / резолюціях СОТ і його органів і внутрішніх регламентах органів СОТ.

Література:

1. Карро Д., Жюйар П. Міжнародне економічне право / Пер. з франц. М., 2002. С. 3.

2. Дюмулен И.И. ВТО. Экономика, политика, право. С. 17.

3. Шумилов В.М. Всемирная торговая организация: право и система. Учебное пособие / Шумилов В.М., 2006. С. 195.

4. Смбатян А.С. Всемирная торговая организация: уникальность и адекватность. C. 9.