Башкатова К.С., студентка

Науковий керівник: Удовика Л.Г., д.ю.н., професор

Запорізький національний університет

Глобалізація правової сфери України

Наразі актуальним є інтенсивний процес глобалізації, що спостерігається протягом останніх десятиліть та викликає багато дискусій серед науковців різних галузей. Цій проблемі присвячено багато сучасних досліджень. Але багато питань є відкритими, суперечливими і потребують вирішення.

Джерела глобалізації беруть свій початок ще з давніх часів, вперше теорії світової держави з’явились ще в Давній Греції, а останнім часом в юридичній науці цьому питанню присвячується значна кількість праць Р.В. Войтовича, Д. Задихала, М. Згуровського, І.І. Лукашук, В.С. Нерсесянца, Ю.А. Тихомирова та інших.

Правову глобалізацію, можливо визначити як процес формування нової, загальносвітової системи правових норм, що організують та забезпечують міждержавну взаємодію у різних сферах життя сучасного суспільства, у процесі якого міжнародне право, національне право, а також право міжнародних господарських об’єднань опиняються у стані тісної взаємодії. Характер правової інтеграції визначається участю країн у справах світової спільноти, а з іншої – ступенем сприйняття країнами тих чи інших аспектів права інших держав. Істотного значення набуває концептуально-правова основа майбутніх перетворень, що враховує як своєрідність і тенденції сучасної загальносоціальної глобалізації, так і уроки й досягнення попередніх етапів розвитку права, включаючи накопичений юридичний досвід [1]. Тенденції розвитку права в умовах глобалізації є досить чисельними і різнобічними. З методологічної точки зору, важливим є не розгляд їх «взагалі», як таких, що існують, а класифікація за певними критеріями: форми і міри прояву тих чи інших тенденцій, рівня прояву, сфери життя, галузі чи інституту права, в межах яких виникають і розвиваються ті чи інші тенденції тощо. До найбільш важливих, які сьогодні формуються і мають помітний прояв, слід віднести тенденції на глобальному та регіональному рівнях, а також на локальному рівні (окремих галузей права та інститутів) [2].

Глобалізація – це всесвітній процес, який охоплює усі сторони життя суспільства та пов’язуючий національні держави у єдину суспільну систему [3]. Право переживає фазу активної трансформації, що проявляється в якісних і кількісних показниках. Правову глобалізацію, в свою чергу, теж можна класифікувати залежно від сфери її дії на міждержавну та галузеву. Міждержавна правова глобалізація являє собою процес врегулювання взаємовідносин між державами, між державами та міжнародними організаціями тощо, тобто має на меті врегулювання міжнародних відносин. Її виявами є, наприклад, умови членства у певних міжнародних організаціях, нормативні акти, що стосуються створення, повноважень, функціонування наддержавних органів тощо. Слід підкреслити, що міждержавна глобалізація виражається на різних рівнях міжнародних відносин. Галузева правова глобалізація є процесом врегулювання на наддержавному рівні певних груп суспільних відносин.

Як підкреслює Л.Г. Удовика, розглядаючи правовий контекст глобалізації, обґрунтованим і актуальним є виділення послідовного ланцюжка елементів, який відображає процес впливу глобалізаційних тенденцій на правову сферу в цілому, і на правові системи, зокрема [4]. Такий ланцюжок взаємозалежних і взаємообумовлених елементів дозволить поетапно відобразити динаміку глобалізаційних процесів у правовій сфері, охарактеризувати їх зміст, уможливить об’єктивне дослідження й усвідомлення основних процесів і тенденцій, що мають місце в сучасному праві, а саме – інтеграції, інтернаціоналізації, рецепції, гармонізації, уніфікації, стандартизації, імплементації [4].

Стандартизація (правова) являє собою юридичне відображення стандартизації усього суспільного життя. Сутність цього явища полягає в тому, що глобалізація, змінюючи національне право держави, окрім усього іншого приводить його у відповідність до міжнародно-правових стандартів [5]. Уніфікація у праві – процес приведення чинного права до єдиної системи, усунення розбіжностей і надання одноманітності правовому регулюванню подібних або близьких видів суспільних відносин. Уніфікація правових норм полягає у введенні до правових систем держав нових, абсолютно однакових норм і правових актів. Уніфікація можлива у двох формах: 1) у міжнародно- правовому контексті – коли такі правові норми містяться в міжнародних угодах, резолюціях міжнародних органів і організацій; 2) на державному рівні – коли зміни в законодавстві держави відбуваються внаслідок сприйняття позитивного досвіду інших держав або наддержавних організацій [6].

Отже, глобалізація пронизує усі сфери суспільного життя, включаючи правову сферу. Зміст та масштаб глобалізаційних процесів обумовлюють компоненти неправового характеру: економічні, інформаційні, політичні, екологічні, гуманітарно-культурологічні тощо. Правова глобалізація дещо відстає від глобалізації ринкової економіки. Саме глибокий аналіз змін, що відбуваються у праві під впливом глобалізаційних процесів, дозволяє визначити оптимальні шляхи подальшого розвитку та вдосконалення національної правової системи. Україна відчула вплив глобалізації з перших років незалежності, коли її економіка, валютно-фінансова система та соціальна сфера стали відкритими для усього світу і, насамперед, для країн, що виступають у ролі авангарду глобалізації. Втягуючись у процес глобалізації, Україна, з одного боку, має всі шанси скористатися її перевагами. З іншого, вона стає більш відкритою для нових викликів і загроз, на які треба швидко реагувати й від яких треба захищатися. У цьому сенсі основоположним є не лише удосконалення норм і принципів національного законодавства, а й оптимізація всієї правової системи в суперечливих умовах глобалізації.

Література

1. Нерсесянц В. С. Процессы универсализации права и государства в глобализирующемся мире / В. С. Нерсесянц // Государство и право. – 2005. – № 5. – С. 38–47.

2. Марченко М. Н. Государство и право в условиях глобализации : монография / М. Н. Марченко. – М. : Проспект, 2013. – 400 с.

3. Кашанина Т.В. Структура права : монография. – М.: Проспект, 2013. – 584с.

4. Удовика Л.Г. Трансформація правової системи в умовах глобалізації: антропологічний вимір: Монографія. – Х.: Право, 2011. – 552с.

5. Давид Р. Основные правовые системы современности / Р. Давид,К. Жоффре-Спинози. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.

6. Макогон Б.В. Общая характеристика процессов глобализации в правовой сфере / Макогон Б.В. // История государства и права. – 2007. – № 3. – С. 2-16.