Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Кабаченко Д.В., Вороненко В.В.

Державний ВНЗ «Національний гірничий університет», Україна

Обгрунтування шляхів поліпшення ефективності використання виробничих фондів підприємства

Функціонування підприємств в умовах ринкових відносин на даному етапі потребує глибоких зрушень в усіх сферах економіки країни. Ринкова економіка по своїй суті є засобом, що стимулює ріст продуктивності праці і збільшення ефективності виробництва. Підвищення ефективності суспільного виробництва означає ефективніше використання наявних трудових ресурсів для збільшення випуску якісної і потрібної країні продукції, а також постійне співставляння витрат з отриманими результатами і внесення певних коректив для того, щоб вкладені кошти принесли максимальну віддачу.

В умовах ринкової економіки підвищення ефективності виробництва на підприємстві невід’ємно пов’язане із проблемою економії всіх видів ресурсів, в тому числі і основних виробничих фондів, величина і підвищення ефективності використання яких в певній мірі визначають виробничі можливості підприємства. Тільки в цих умовах народне господарство країни може підвищити рівень життя людей.

При оцінці структури основних виробничих фондів необхідно враховувати, що їх структурні елементи істотно відрізняються за функціональним призначенням в процесі виробництва, а тому не з однаковою активністю впливають на кінцеві результати господарювання. За інших однакових умов, вищих результатів досягають ті підприємства, які краще облаштовані активними основними виробничими фондами: силовими і робочими машинами, транспортними засобами, продуктивною худобою, багаторічними культурними насадженнями.

Оцінка основних фондів підприємства є грошовим вираженням їхньої вартості. Вона необхідна для правильного визначення загального обсягу основних фондів, їхньої динаміки і структури, розрахунку економічних показників господарської діяльності підприємства за певний період . З огляду на високу вартість виробничих фондів, необхідно шукати кращі умови їхнього придбання: на умовах лізингу, у кредит з низькими процентними ставками та ін.

Проте найважливіша особливість виробничих фондів полягає в тому, що їхнє нарощування може відбуватися двома шляхами: екстенсивним і інтенсивним. Екстенсивний шлях розвитку припускає кількісне збільшення устаткування, інтенсивний - його модернізацію або заміну новим, що дозволяє збільшити продуктивність без зміни кількості.

Треба мати на увазі, що значна кількість виробничих фондів зменшує адаптаційні можливості економіки підприємства до ринку, що змінюється, тобто гальмує його дії. В результаті підприємства обтяжуються високими фіксованими витратами і не можуть легко пристосовуватися до попиту, що змінюється. У такому випадку вони прагнуть організувати фіксований попит на свою продукцію, щоб забезпечити собі монопольне положення на ринку [1].

Отже, можна сказати, що повноцінного уявлення про економіку не можна скласти без вивчення виробничих фондів підприємства. Це можна аргументувати так:

1. Виробництво здійснюється тільки при наявності фондів, передусім виробничих.

2. Якість фондів демонструє рівень використання досягнень науково-технічного прогресу.

3. Фонди підприємств - це важливий чинник виробництва та основна частина національного багатства країни.

4. Ефективне використання фондів - це нагальна потреба економічного розвитку суспільства і кожного підприємства. Багато показників ефективного використання засобів виробництва ґрунтуються на понятті "фонди", фонди є складовою частиною таких показників, як фондовіддача, фондомісткість, фондооснащеність.

5. З поняттям "фонди" пов’язано багато важливих економічних категорій – фізична і моральна зношеність фондів, амортизація основних фондів, кругооборот і оборот фондів тощо [2].

Шляхи поліпшення використання основних засобів залежать від конкретних умов, що склалися на підприємстві за той чи інший період. Підприємство може досягти поліпшення використання основних засобів у такі способи:

- позбутися зайвого устаткування, машин, інших основних фондів або здати їх в оренду;

- своєчасно і якісно здійснювати планово-попереджувальні капітальні ремонти;

- купувати високоякісні основні фонди;

- працювати над підвищенням кваліфікації обслуговуючого персоналу;

- поліпшувати якість підготовки сировини і матеріалів для процесу виробництва;

- підвищувати рівень механізації та автоматизації виробництва;

- впроваджувати нову техніку та прогресивну технологію, яка є безвідходною та енерго- та паливозберігаючою;

- вдосконалювати організацію виробництва і праці з метою скорочення втрат робочого часу через простої устаткування [3].

Просте й розширене відтворення основних виробничих фондів відбувається в безперервному процесі здійснення різних його взаємозв'язаних форм – ремонту, модернізації та заміни окремих елементів засобів праці; технічного переозброєння, реконструкції та розширення діючих цехів, виробництв і підприємств у цілому, а також спорудження нових аналогічних виробничих об'єктів.

Необхідною передумовою звичайного перебігу відтворювальних процесів є постійний облік ступеня спрацювання (старіння) та амортизації основних фондів. Основні фонди протягом свого тривалого функціонування зазнають фізичного (матеріального) і економічного спрацювання, а також техніко-економічного старіння.

Під фізичним (матеріальним) спрацьовуванням основних виробничих фондів розуміють явище поступової втрати ними своїх первісних техніко-експлуатаційних якостей, тобто споживної вартості, що призводить до зменшення їхньої реальної вартості – економічного спрацьовування. На швидкість і розміри фізичного спрацювання основних фондів впливають їхня надійність та довговічність, спосіб використання (екстенсивне чи інтенсивне), особливості технологічних процесів, якість технічного догляду й ремонтного обслуговування, кваліфікація робітників, інші організаційно-технічні фактори.

Виробничі фонди збільшують продуктивну силу праці і використовуються протягом довгого періоду. Це означає, що в політиці господарювання підприємство повинно звернутися до можливості придбання високопродуктивного устаткування, технічні характеристики якого дозволяють підтримувати його на високому рівні протягом усього терміну функціонування. Значимість останнього посилюється тим, що науково-технічний прогрес прискорює моральний знос устаткування. Отже, щоб витримувати конкуренцію, необхідно або оновлювати його, або модернізувати, що досягається за допомогою регулярного проведення капітального ремонту.

Виробничі фонди, як правило, дорого коштують і на їхнє придбання потребуються великі кошти, тому необхідно домагатися їхньої швидкої окупності. Окупність залежить від ряду чинників: експлуатація виробничих фондів повинна забезпечувати низькі витрати по випуску продукції, необхідна висока надійність експлуатації виробничих фондів, норми й засоби амортизації потрібно встановлювати шляхом проведення науково обґрунтованої політики.

Оскільки виробничі фонди дорого коштують, то ефективність використання основних і оборотних фондів та шляхи її поліпшення є дуже важливими для підприємства, адже фірма, наприклад, може використовувати найновіші технології і устаткування, але продовжувати застосовувати застарілі форми організації праці або мати на підприємстві недостатньо підготовлені кадри. Зрозуміло, що у такому випадку позитивних зрушень у ефективності виробництва не станеться, тому необхідно враховувати певні внутрішні чинники.

За допомогою розрахунків доведено, що підвищення ефективності використання виробничих фондів можна досягти за допомогою збільшення обсягу продукції, внаслідок цього збільшиться чистий дохід підприємства, підвищиться продуктивність праці одного робітника, зменшаться витрати на одну гривню виготовленої продукції і відповідно зросте рентабельність, що і характеризує рівень ефективності використання виробничих фондів [4].

Отже виробничі фонди відіграють велику роль у діяльності кожного підприємства, тому вивчення основних і оборотних фондів та їх показників на сучасному етапі є дуже важливим для багатьох суб’єктів господарювання.

Література:

1. Кабаченко Д.В. Розробка шляхів сталого розвитку промислових підприємств України / Д.В. Кабаченко // Менеджмент, маркетинг, підприємство: сприяння сталому розвитку: матеріали I міжнар. наук.-практ. інтернет-конф., 25-26 груд. 2014 р. – Дніпропетровськ-Коттбус: НГУ-БТУ / під. заг. ред. В.Я. Швеця, Л.Л. Палєховой. – Д.: Акцент ПП, 2015. – С. 169 – 170.

2. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань. – К.: Вища школа, 1999. – 542 с.

3. Макаровська Т.П., Бондар Н.М. Економіка підприємства – К.: Міжрегіональна Академія управління персоналом, 2003. – 298 с.

4. Кабаченко Д.В. Умови формування та розвитку виробничого потенціалу промислових підприємств / Д.В. Кабаченко, М.Ю. Лотарева // Формування та використання виробничого потенціалу економіки країн СНД та ЕС: матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 15 трав. 2013 р. – Д.: Національний гірничий університет, 2013. – С. 6 – 7.