Економічні науки/ 5. Управління трудовими ресурсами

Бочарова Н. О., к.е.н., доцент кафедри менеджменту,

Шебуняєва А.С., Крушельницька С.І., Долов С.С.

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна

Тайм-менеджмент як засіб підвищення ефективності діяльності персоналу

За сучасних умов ринкової економіки гостро стає питання про підсилення конкурентних переваг підприємств, які б надали змогу зайняти стабільне положення на рику. Одним з аспектів успішного функціонування підприємства та його перспективної діяльності у подальшому є коректне управління персоналом.

Ефективність праці може бути досягнута за рахунок завдяки реалізації особливих здібностей працівників, їх навичок та вмінь, що проявляються у роботі в організації.

У сучасних умовах керівник має орієнтуватися на особливостях кожного працівника як важливої складової цілого механізму, на відміну від старих аспектів керівництва, коли увага зосереджувалася безпосередньо на нівелюванні характеристик підлеглих.

Саме ефективне управління ресурсами, що мобілізуються у діяльності підприємства є необхідною умовою та складовою сучасного менеджменту. Саме час, що є досить важливим ресурсом наразі є важливим об’єктом багатьох досліджень. Потреба в ефективному управлінні робочим та особистим часом призвела до виникнення такого поняття як «тайм-менеджмент».

Інвестиції саме у тайм-менеджмент сьогодні є одними з найбільш вдалих, оскільки це є перспективним ресурсом людської діяльності.

Питанню дослідження тайм-менеджменту присвячено праці таких дослідників як Н.О. Алюшина [1], Г. Архангельський [2], Ю.Л. Васильченко [3], М. Кук [4], Л.І. Скібіцька [5], та багато інших.

Метою цієї статті є дослідження управління робочим часом на підприємстві, особливостей тайм-менеджменту та ключових аспектів тайм-менеджменту на підприємстві.

Управлінська діяльність і організація праці менеджера є ключовою передумовою успішного функціонування організації. Досконала професійна діяльність зумовлює необхідність вирішення питань, пов'язаних з управлінням часом. Крім того, впровадження сучасних механізмів управління часом у професійну діяльність дає змогу уповноваженій особі з’єднати життєві цінності, цілі та власні можливості, а також мінімізувати негативний вплив зовнішніх факторів середовища.

Управління часом є технологією організації часу і підвищення ефективності його використання. Ідеї тайм-менеджменту, що лежать в основі, полягають в тому, що увага приділяється тому, куди повинен інвестуватися час, а не тому, як швидше робити справи. По суті, це дуже важливе і складне завдання визначення пріоритетів, яка зачіпає усі області управлінської діяльності, пов’язані з ухваленням рішень.

У сучасній літературі, присвяченій дослідженням проблемних питань з тайм-менеджменту спеціалісти виділили три основні типи тайм-менеджменту. Так виділяються такі типи тайм-менеджменту як: соціальний, індивідуальний та рольовий.

Перший тип тайм-менеджменту вимагає таких знань, які глибоко торкаються питань стратегічного і оперативного менеджменту, структури організації тощо. Також у рамках соціального тайм-менеджменту знаходить вирішення й таке питання як навчання і адаптація групи людей до змін, що сталися.

Індивідуальний тип тайм-менеджменту здійснюється з опорою на особистому саморозвитку та націлений на досягнення внутрішньоособових цілей в контексті вдосконалення людиною своїх здібностей і творчої самореалізації.

Рольовий тип тайм-менеджменту є більше спеціалізованим, прив’язаним до рішення конкретних професійних або кар’єрних завдань та вимагає участі в процесі управління часом професіонала – консультанта з тайм-менеджменту.

Управління часом може бути здійснено за наступними принципами, або, інакше кажучи, етапами:

1) предмет мети, визначення і формулювання мети (цілей);

2) складання планів і розставляння пріоритетів;

3) реалізація поставленої мети;

4) контроль за досягненням мети і виконанням планів.

Можна виділити і конкретний інструментарій організації часу. Представниками даного інструментарію виступають і персональний комп’ютер, і планшет, а ще ноутбуки і органайзери.

Результатом правильної організації праці, а конкретніше режиму праці та відпочинку, вмінням встановлювати першочергові та другорядні завдання є ефективне і раціональне використання часу. Можна говорити про те, що ефективне використання часу є обов’язковою складовою культури управління, етики професійних відносин.

Впровадження технології тайм-менеджменту на підприємстві сприяє вирішенню багатьох проблемних питань в галузі управління часом та управління персоналом з подальшою розробкою рекомендацій щодо їх вирішення.

Для забезпечення дієвості та ефективності тайм-менеджменту в системі управління робочим часом на підприємстві доцільно: чітко визначати пріоритетність завдань; скорочувати втрати робочого часу; вміло делегувати повноваження; покращувати власні комунікаційні навички; правильно інструктувати та своєчасно навчати персонал технологіям самоменеджменту; проводити моніторинг процесів управління робочим часом.

Література

1. Алюшина Н. О. Тайм-менеджмент: Мистецтво планувати та управляти своїм часом / Н. О. Алюшина. – К. : Національна академія державного управління при Президентові України, 2008. – 119 с.

2. Архангельский Г.А. Организация времени. От личной эффективности к развитию фирмы : [учебное пособие] / Г.А. Архангельский. – 2-е изд. – СПб. : Питер, 2006. – 448 с.

3. Васильченко Ю. Л. Механізми часу / Ю. Л. Васильченко. – К. : Наша культура, 2008. – 220 с.

4. Кук М. Эффективный тайм-менеджмент: Как рационально планировать свое рабочее и свободное время / М. Кук ; пер. с англ. К. Давыдовой. – М. : ФАИР-ПРЕСС, 2003. – 336 с.

5. Скібіцька Л. І. Організація праці менеджера : навч. посіб. / Л. І. Скібіцька. – К. : Центр навчальної літератури, 2010. – 360 с