Право/2. Адміністративне та фінансове право

Старший викладач Судак І.М.

Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Україна

Механізм правового регулювання міграційного процесу

Існуючий рівень правового статусу мігрантів в Україні далеко не повною мірою відповідає міжнародному досвіду і сучасному змісту міграційних правовідносин, а його недостатня урегульованість іноді сприяє появі та поширенню такого явища як незаконна міграція, що справляє деструктивний вплив на політичне, соціальне та культурне життя в Україні.

Узагальнено механізм правового регулювання визначається як взята у єдності система правових засобів, за допомогою якої забезпечується результативний правовий вплив на суспільні відносини [1, с. 364]. Більш докладно механізм правового регулювання визначений як взята у єдності система правових засобів, способів та форм, за допомогою яких нормативність права переводиться в упорядкованість суспільних відносин, задовольняються інтереси суб’єктів права, встановлюється та забезпечується правопорядок [2, с. 257-258].

Механізм правового регулювання - невід’ємна частина розвитку суспільства, об’єктивно притаманна розвиткові, супроводжує його, надаючи регульованого характеру за допомогою окремих складових (частин). Але механізм правового регулювання не є механічним поєднанням окремих складових. Це – динамічна категорія. Дія механізму правового регулювання становить тривалий процес, який поділяється на певні стадії, етапи.

Питання про виокремлення стадій правового регулювання у теорії права дотепер ще є спірним. Зокрема, на думку В. Кудрявцева, В. Никитського, І. Самощенко правове регулювання слід розглядати як підсистему системи соціального управління, і тому основні стадії правового регулювання співпадають із стадіями управлінського циклу [3]. Разом з тим, така точка зору є дискусійною. Адже основу соціального управління складає право, управлінські рішення втілюються через правові норми, право «пронизує» весь процес управління і тому виділяти правову підсистему можна лише на основі певних узагальнень.

Додатковою, факультативною стадією механізму правового регулювання є стадія застосування права [4, с. 25-26]. Трьом стадіям механізму правового регулювання відповідають і три основні його елементи: а) юридичні норми; б) правовідносини; в) акти реалізації суб’єктивних прав та обов’язків.

Першою стадією механізму адміністративно-правового регулювання міграційного процесу є стадія формування і дії правових норм. Вона характеризується тим, що введені у правову систему норми загальним чином регламентують, спрямовують поведінку учасників суспільних відносин, встановлюють для них певний правовий режим [4, с. 25-26]. На першій стадії адміністративно-правового регулювання міграційного процесу розробляються і приймаються у встановленому порядку норми, які регламентують суспільні відносини у сфері міграційного процесу через надання їх учасникам суб’єктивних прав і покладання на них юридичних обов’язків.

Адміністративно-правові норми утворюють нормативну основу механізму адміністративно-правового регулювання. Адже під адміністративно-правовою нормою розуміється правило поведінки, встановлене державою (Верховною Радою України, органом виконавчої влади) з метою регулювання суспільних відносин у сфері державного управління [5, с. 32]. Адміністративно-правова норма складається з гіпотези, диспозиції та санкції [5, с. 34]. Разом з тим, на відміну від класичної, логічної норми, яка містить усі три елементи, частіше застосовується норма, яка містить або гіпотезу та диспозицію (регулятивна норма), або ж гіпотезу (її ще називають диспозицією) та санкцію (охоронна). Регулятивна – норма, яка визначає суб’єктивні права і юридичні обов’язки суб’єктів, умови їх виникнення і дії. Правоохоронна – норма, яка визначає умови застосування до суб’єкту заходів державно-примусового впливу, характер і зміст цих заходів [6, с. 64-66].

Якщо прийняти до уваги, що ознака логічності відносно структури норми права застосовується не у смислі формальної логіки, а у юридичному значенні – тобто означає наявність стійкого зв’язку між трьома елементами норми права, що дозволяє окремому положенню бути загальнообов’язковим регулятором, можна зробити наступний висновок – право як регулятор суспільних відносин виступає тоді, коли регулятивна норма доповнюється охоронною.

Наступна – друга – стадія механізму правового регулювання – стадія виникнення прав та обов’язків (правовідносин), яка характеризується тим, що на основі юридичних норм та за наявності передбачених обставин (юридичних фактів) у конкретних суб’єктів виникають права та обов’язки – індивідуалізовані міри поведінки [4, с. 10-12]. При цьому правовідносини – виникаючий на основі норм права індивідуалізований громадський зв’язок між особами, який характеризується наявністю суб’єктивних юридичних прав і обов’язків і гарантується примусовою силою держави [4, с. 44]. Таким чином, юридична норма, по-перше, врегульовує відносини між особами шляхом встановлення суб’єктивних прав і юридичних обов’язків, які охороняються засобами державного примусу; по-друге, юридична норма моделює поведінку між особами, а невід’ємним елементом цієї моделі є державний примус.

Третьою стадією процесу правового регулювання є стадія реалізації прав та обов’язків, яка характеризується тим, що програми поведінки, які закладені в юридичних нормах і виражені в конкретних мірах поведінки, для даних суб’єктів (у правах та обов’язках), втілюються у життя, здійснюються у фактичній поведінці учасників суспільних відносин, стають реальністю [4, с. 25-26].

Виділяють три форми реалізації: використання, дотримання і виконання [6, с. 115]. Усі три форми реалізації права характеризуються тим, що вони здійснюються самими учасниками даних відносин, суб’єктами прав та обов’язків. Але у певних випадках виникає ще один суб’єкт – владний орган, який, за необхідністю (за наявністю підстав) забезпечує процес реалізації права, доводить до кінця втілення юридичних норм у життя. Це – особливий випадок дії права – його застосування.

Міграційний процес як об’єктивний процес опосередковується волею осіб-учасників міграційного процесу і має вольову сторону, яка реалізується у поведінці цих осіб і здатна реагувати на правовий вплив. Завдяки активному впливу права міграційний процес набуває впорядкованого, врегульованого характеру, який проявляється у правовідносинах. При цьому межі правового регулювання міграційного процесу обмежені існуючими політичними та економічними умовами розвитку суспільства. Разом з тим, право не може повністю охопити відносини, які складаються у сфері міграційного процесу тому, що певні сторони цього процесу врегульовані нормами моралі.

Отже, підводячи підсумок, слід зазначити те, що правовідносини у міграційному процесі – це виникаючі на основі норм права відносини у цій сфері між особами – учасниками міграційного процесу, органами держави та їх посадовими особами Вони характеризується наявністю суб’єктивних юридичних прав і обов’язків і підтримується примусовою силою держави.

Література:

1. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. - М.: «Статут»,1999. – 390 с.

2. Теория права и государства. Учебник/ О.Ф. Скакун, Н.К. Подберезский. - Х., 2007. – 260 с.

3. Чехович С.Б. Правове регулювання міграційних процесів в Україні/ Дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук за спец.12.00.02.-К.,1998

4. Алексеев С.С. Общая теория права: В 2-х т.-Т.2.-М.: Юрид.лит.,1982

5. Адміністративне право України [Підручник для юридичних вузів і факультетів/ Ю.П. Битяк, В.В. Богуцький, В.М. Гаращук та ін.]; за ред. Ю.П. Битяка.-Х.: Право, 2015 – 450 с.

6. Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. - М.: «Статут», 2009. – 190 с.