Право.
Конституційне право
Блажко
К.А., студентка, Журавльова Г.С., д.ю.н., професор
Запорізький
національний університет
Система
«стримувань і противаг» в демократичній державі
Важливість
системи «стримувань і противаг» полягає в тому, що вона є однією з головних
умов реалізації принципу поділу влади на гілки влади, що в свою чергу, є одним
з головних елементів правової та демократичної держави.
Темі,
щодо системи «стримувань і противаг»,
було присвячено неабияку кількість праць як вітчизняних науковців, так і
зарубіжних. Серед вітчизняних правників можна згадати праці В. Авер’янова, В.
Бабкіна, В. Бакуменко, К. Бабенка, Н. Гайдаєнка, М. Головатого, Н. Жук, В.
Журавського, О. Каневського, В. Ковальчука, М. Козюбри, І. Кресіної, А. Зайця,
М. Логунової, В. Ребкала, І. Сала, О.Скакун, В. Погорілка, Н. Плахотнюка,
А.Пойченко, В.Селіванова, С.Серьогіна, В.Тація, Ю.Тодика, В.Шаповала, В.
Шатіла, В. Шахової, Ю. Шемшученко та інших. Що стосується зарубіжних науковців, то великий
внесок зробили Дж. Сарторі, Л. М.Ентін, Ж.-Л. Шабо, М. Дюверже, Г. Кречмера.
Крім
того, ще античні мислителі започаткували розвиток окремих положень концепції
системи стримувань і противаг, які наголошували на необхідності функціонування
різних державних органів, з притаманними їм специфічними завданнями та
функціями та зазначали важливість розмежування їх повноважень (Аристотель,
Епікур, Полібій). Ідеї античних мислителів набули концептуальної цілісності в
творчому доробку філософів-просвітників Ш. Монтеск’є та Дж. Локка. Так, Ш.
Монтеск’є писав, що для того, щоб не було можливості зловживати владою,
необхідний такий порядок речей, за якого різні гілки влади могли б взаємно
стримувати одна одну [1, с. 287].
Нестабільність цієї системи в Україні визначається такими
факторами, як: складний економічний, політичний та соціальний стан в країні;
протистояння виконавчої та законодавчої гілок влади; боротьба між численними
політичними партіями; малий досвід діяльності вперше створених державних
органів; недосконалість правової системи України (невідповідність значної
кількості законів Конституції 1996 р.) [2] і, крім того, нестабільна ситуація
щодо деяких регіонів нашої країни.
Розпочати дослідження треба з визначення системи «стримувань
і противаг» та її теоретичних основ.
Як вже зазначалось на початку цієї роботи система
"стримувань і противаг" слугує умовою реалізації принципу поділу
влади. Система "стримувань і противаг" - особливі методи і форми, за
допомогою яких нейтралізується або стримується дія якоїсь із них, підтримується
їх відносна рівновага. "Стримування" і "противаги", з
одного боку, заохочують співпрацю і взаємне пристосування органів влади, а з
другого - створюють потенціал для конкуренції і конфліктів, що здебільшого
вирішуються шляхом переговорів, угод і компромісів [3, с. 171].
У Конституції України передбачені такі інститути системи
«стримувань і противаг»: 1) право «вето» Президента на законопроект, прийнятий
Верховною Радою, проте «вето» не абсолютне, оскільки парламент України може
перебороті його кваліфікованою більшістю; 2)
імпічмент Президента з боку Верховної Ради, що призводить до його усунення з
поста; 3) прийняття Верховною Радою
резолюції недовіри Кабінету Міністрів, яка має наслідком його відставку;
4) участь Верховної Ради у формуванні
Конституційного Суду (призначення третини складу); 5) контроль Конституційного Суду за відповідністю
Конституції законів та інших правових актів Верховної Ради, Президента,
Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим; 6) парламентський контроль Уповноваженим Верховної
Ради з прав людини (омбудсманом) за дотриманням конституційних прав і свобод
людини; 7) дострокове припинення Президентом повноважень Верховної Ради України
та ін [4].
Як завбачливо вважає О. Скакун, принцип поділу влади на три
"галузі (гілки)" не є абсолютний. Його не слід сприймати як догму і
не враховувати реальні зміни, що відбулися в системі державної влади після його
проголошення і конституційного закріплення. У більшості конституційних держав,
у яких принцип поділу влади покладений в основу організації державної влади, є
державні органи, котрі формально не належать до жодної із класичних галузей
влади. Ці державні органи мають особливий статус: в Україні - Президент як
одноосібний державний орган; контрольно-наглядові органи (Рахункова палата,
Уповноважений Верховної Ради з прав людини, прокуратура); місцеві органи влади
та ін. Деякі вчені називають президентську, контрольно-наглядову та місцеву
владу додатковими гілками (галузями) влади на відміну від основних гілок
(галузей) - законодавчої, виконавчої, судової [3, с. 173].
І що стосується, безпосередньо, шляхів вдосконалення системи «стримувань і
противаг» в діяльності державних органах, то перший напрямок полягає в
конституційному визначенні порядку формування органів державної влади на
підставі основ системи стримувань і противаг. Шляхи вдосконалення вбачаються у
поліпшенні порядку формування, організації та діяльності, перш за все,
Верховної Ради України, яка відіграє важливу роль у формуванні інших органів
державної влади [2].
Другий напрямок удосконалення пов’язується з проведенням багато численних
реформ в Україні. Проте, не із самим їх проведенням, оскільки на сьогоднішній
день ми спостерігаємо зрушення в цьому напрямку, а із контролем за їх
виконанням, належним дотриманням нововведень безпосередніми суб’єктами цих
реформ тощо.
Третій напрямок вбачається в розподілі повноважень між гілками влади
відповідно до системи стримувань і противаг. Система стримувань і противаг є
діючою в тому разі, коли компетенція всіх органів державної влади включає в
себе як виключні повноваження, так і спільні, за допомогою яких будується
механізм взаємодії та взаємозалежності всіх гілок влади.
Четвертий напрямок вдосконалення пов’язаний з конституційними основами
відповідальності глави держави та державних органів як засіб системи стримувань
і противаг [2].
Система
стримувань і противаг є способом організації взаємодії вищих органів державної
влади, та передбачає функціонування цілісної системи взаємопов’язаних
конституційно-правових та політико-правових інститутів, які забезпечують
взаємодію, взаємозалежність, взаємопроникнення повноважень гілок державної
влади, з метою їх урівноваження, взаємостримування та створення дієвого
механізму запобігання узурпації державної влади, що у свою чергу гарантує
дотримання основних прав та свобод людей, а також стабільність та ефективність
механізму державної влади.
Таким
чином, можна зробити певний висновок про те, що в умовах глобального поширення
демократії, принцип поділу влади формулюється як насущна проблема для країн, що
стали на шлях демократичних політичних перетворень. Як свідчить досвід молодих
демократій, недотримання принципу поділу влади, відсутність дієвої системи
стримувань і противаг у відносинах різних гілок влади були і залишаються
чинниками протиріч і криз політичної влади. Не є виключенням у цьому контексті
й Україна.
Література
1.
Монтескье Ш.–Л. Избранные произведения [Текст] / Ш.–Л. Монтескье. – М.:
Госполитиздат, 1955. – 800 с.
2.
Колісник К.С. Роль системи стримувань і
противаг в контексті врівноваження влади та запровадження політичної реформи як
подолання кризи влади в Україні [Електронний ресурс] / К.С. Колісник. – Режим
доступу: http://www.rusnauka.com/12_KPSN_2010/Pravo/63101.doc.htm
3. Скакун О.Ф. Теорія
права і держави : Підручник. – 3-тє видання / О.Ф. Скакун. – К.: Алерта, 2012.
– 524 с.
4.
Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80