Махаринець Євгеній, ЕП-31

Науковий керівник к.е.н. Супрун С.Д.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

Адаптивний потенціал інноваційного розвитку промисловості України в контексті глобальних економічних тенденцій

На сучасному етапі економічного розвитку визначальним фактором конкурентних переваг будь-якої країни стає рівень інноваційного розвитку, зокрема рівень інноваційного розвитку промисловості, яка є флангом економічного зростання. Проте інноваційний розвиток більшості галузей України на сьогодні має здебільшого реактивний характер. Обмеженість інвестиційних ресурсів та відсутність досвіду організації процесу управління інноваційним розвитком (зокрема, недостатня розробленість стратегічних підходів до планування нововведень та відсутність ефективного досвіду міжнародного інноваційно-технологічного співробітництва) на різних рівнях призводить до несистематичності та неефективності інноваційних процесів у промисловості України. Промислові підприємства України змушені реалізовувати короткострокові інноваційні цілі, спрямовані в основному на часткове поліпшення виробництва, що не дозволяє повноцінно використовувати їх інноваційний потенціал.

В умовах глобалізації відбулася зміна парадигми управління інноваційним розвитком, зокрема, на сьогодні у світі застосовується стратегія забезпечення "синергетичного ефекту" міжнародного трансферу технологій - підсилення вітчизняних розробок шляхом міжнародного інноваційно-технологічного співробітництва, тим самим формується адаптивний потенціал інноваційного розвитку, який повноцінно використовується.

Проблемам розбудови інноваційної моделі розвитку економіки України та промисловості зокрема присвячені праці О. Волкова, А. Гальчинського, В. Гейця, С. Ілляшенка, О. Прокопенко, В. Семиноженка, Л.Федулової та ін. Разом з тим залишаються невирішеними питання теоретичного та науково-методичного забезпечення процесів адаптивного стратегічного планування інноваційної моделі розвитку промисловості України з урахуванням фактору глобалізації.

У результаті постає завдання розробки нових концептуальних підходів до формування адаптивного потенціалу інноваційного розвитку промисловості України з урахуванням фактору глобальної інноваційної системи.

Аналіз економічних аспектів поняття "інноваційний потенціал" виявляє широкий спектр підходів до його вивчення [1 – 5]. Одні вчені роблять акцентують на наявності ресурсів [1 – 4], інші – на можливості використання ресурсів [5]. Але більшість керується ресурсним підходом, тобто уявляє інноваційний потенціал як сукупність ресурсів, виділяючи найчастіше такі її елементи, як кадрова, інформаційно-методологічна, організаційна й матеріально-технічні складові.

Сучасною наукою сформульовано три основні підходи до визначення потенціалу: ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний), цільовий (проблемно-орієнтований). Недоліком ресурсного підходу є те, що він не дає змоги оцінити, чи відповідає потенціал необхідним характеристикам, які зумовлюють його належне використання.

На нашу думку, узагальнений показник інноваційного потенціалу дає не повністю об'єктивну оцінку, оскільки, по-перше, сукупність економічних показників, на основі яких оцінюється рівень інноваційного потенціалу не є чітко визначеною та загальною, по-друге, показник інноваційного потенціалу є складовою системи більш високого рівня – потенціалу інноваційного розвитку (ПІР), яка детально розглянута в роботі [3]. І саме потенціал інноваційного розвитку є більш адекватним індикатором при виборі стратегії інноваційного розвитку підприємства. Хоча й цей показник має недоліки, адже розраховується на основі сукупності ретроспективних показників і тому не враховує рівень адаптації інноваційних рішень до змін внутрішнього та зовнішнього середовищ протягом визначеного планового періоду. При розробці та прийнятті стратегічного рішення інноваційного розвитку потрібно враховувати оцінку потенціалу інноваційного розвитку не лише з точки зору поточного моменту, але й з точки зору його здатності до ефективної реалізації в майбутньому (протягом визначених горизонту стратегічного плану), тобто з урахуванням змін у зовнішньому та внутрішньому середовищі 5]. Розглянемо приклад: у процесі розрахунку показника технологічної оснащеності підприємства до уваги беруться такі показники, як кількість нових сучасних технологій (технологічних принципів), які були впроваджені на підприємстві в останні роки, при цьому не враховується: 1) патентний захист технології чи її елементів; 2) ліцензійний захист технології чи її елементів; 3) рівень морального зносу технології; 4) тип технології (мінлива, плодотворна чи стабільна); 5) етап життєвого циклу, на якому знаходиться дана технологія; 6) можливість до диверсифікації. Таким чином, значення категорії "нові сучасні технології" на момент оцінки потенціалу інноваційного розвитку у стратегічному періоді значно ширша, а "завтра" – у стратегічному плані – ці "нові сучасні технології" будуть фізично або морально застарілими. Пропонується розглянути категорію потенціалу інноваційного розвитку підприємства через дві складові: адаптивну та неадаптивну. Неадаптивну складову потенціалу пропонується використовувати при прийнятті тактичних та оперативних рішень інноваційного розвитку. Адаптивна складова, навпаки, є основою для прийняття саме стратегічних інноваційних рішень.

Зважаючи на викладене вище для оцінки адаптивної складової потенціалу інноваційного розвитку пропонуємо ввести коефіцієнт адаптивності потенціалу інноваційного розвитку, який буде показувати, наскільки існуючі на момент оцінки виробничі, інноваційні, ринкові можливості підприємства пристосовані до непередбачуваних вимог зовнішнього середовища, тобто як швидко можуть реалізовуватися альтернативні/незаплановані інноваційні рішення у межах обраної стратегії інноваційного розвитку і чи можуть реалізовуватися взагалі.

Список використаних джерел:

1. Верба В. А. Методичні рекомендації з оцінки інноваційного потенціалу підприємства / В. А. Верба, І. В. Новікова // Проблеми науки. – 2011. –№ 3. – С. 22–31.

2. Воронков С. О. Чинники інноваційного потенціалу сучасного підприємства / С. О. Воронков// Наукові праці МАУП. – 2013. – Вип.1. – С. 168–172.

3. Гончарова Н. Особливості інноваційного потенціалу машинобудування України / Н. Гончарова // Актуальні проблеми економіки. – 2010. – № 82. – С. 111–120.

4. Карапейчик И. Н. Подходы к измерению инновационного потенциала промышленных предприятий / И. Н. Карапейчик И. Н. // Актуальні проблеми економіки. – 2014 – № 5 (107). – С. 101–109.

5. Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку: монографія / За заг. ред. д. е. н., проф. С. М. Ілляшенка – Суми: ВТД "Університетська книга", 2012. – 728 с.