Лариса Черчик, д.е.н., професор

Лілія Солоха, магістрант

Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки

ЕКОЛОГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ: СУЧАСНІ РЕАЛІЇ ВПРОВАДЖЕННЯ

Як виявила практика, діючі в Україні методи та інструменти управління природокористуванням та охороною природного середовища не забезпечують узгодження економічних і природоохоронних цілей суб’єктів господарювання, не спонукають до прийняття екологічно орієнтованих управлінських рішень. Тому існує необхідність у розробці та впровадженні нових дієвих інструментів, одним з яких є екологічний менеджмент.

Насамперед, екологічний менеджмент сформувався у країнах з ринковою економікою як засіб урахування економічних інтересів підприємств та екологічних потреб суспільства, розглядався як екологічно орієнтована система ринкового управління навколишнім середовищем, надалі став новим підходом до управління виробничою діяльністю.

Розвиток теоретико-методичних та прикладних положень екологічного менеджменту призвів до його визнання та включення в структуру міжнародних стандартів ISO 14001, де дається визначення системи екологічного менеджменту як частини загальної системи менеджменту, що включає організаційну структуру, планування діяльності, розподіл відповідальності, практичну роботу, процедури, процеси, ресурси для розробки, впровадження, оцінки досягнутих результатів реалізації і вдосконалення екологічної політики, її цілей і завдань [1]. 

Тому екологічний менеджмент покликаний забезпечити прийняття екологічно орієнтованих управлінських рішень у тих видах діяльності підприємств, які завдають або можуть завдати шкоди навколишньому середовищу. Проте, на нашу думку, його роль значно ширша, оскільки цей новий тип управління повинен бути орієнтований на розвиток екологічно чистого виробництва, невиснажливого природокористування, формування екологічної культури, забезпечення безпечних умов життєдіяльності людини.

З огляду на це, можна уточнити функції екологічного менеджменту:

1) вироблення послідової екологічної політики на основі прийнятої екологічно орієнтованої стратегії;

2) екологічне планування;

3) організація діяльності з урахуванням екологічного обмежувального чинника;

4) мотивація екологізації виробництва, усунення деструктивних впливів на довкілля, невиснажливого природокористування;

5) координація зусиль усіх стейкхолдерів, зацікавлених в екологізації діяльності підприємства, його продукції та послуг. 

Впровадження екологічного менеджменту на підприємстві доцільне, оскільки забезпечує: економію виробничих витрат і ресурсів завдяки раціональному використанню сировини, матеріалів, енергії, вторинній переробці відходів, зменшенню викидів шкідливих речовин, що дозволяє уникнути штрафів; покращення якості продукції завдяки відповідності міжнародним стандартам екологічного менеджменту ISO 14000; послаблення адміністративного тиску з боку контролюючих державних органів та можливість доступу до певних видів державної підтримки; розширення ринків збуту продукції, яка враховує екологічні уподобання споживачів; інноваційний розвиток, завдяки технологічному оновленню виробничих процесів.

Таким чином, екологічний менеджмент, з одного боку, є вагомим інструментом розвитку сучасного підприємства, з іншого, засобом стабілізації і гармонізації, ефективної взаємодії у системі «підприємство-довкілля».

1. ДСТУ ISO 14004:2006. Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення (ISO 14004:2004, IDT) [Текст]. − Введ. 2006-07-01. − К. : Держспоживстандарт України, 2006. − 38 с.