К.е.н., доцент Плотніченко С.Р., Кравець О. В., Абрамова А.В.

Таврійський державний агротехнологічний університет, Україна

Формування попиту на ринку праці

Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін. Ринок впливає на всі сфери економіки. Він дає відповіді на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок праці, зокрема, регулює рух трудових ресурсів у народному господарстві. [1]

В. Петюх пише, що ринок праці – «це, по-перше, категорія, яка характеризує систему соціально-економічних відносин, що мають товарний характер, пронизують фази відтворення індивідуальної робочої сили (виробництво, розподіл, обмін і використання), всі ланки та ступені суспільного виробництва, і регулюються ринковою кон'юнктурою, системою соціального партнерства, юридичними, правовими, морально-етичними нормами та національними традиціями, а по-друге – система механізмів:

а) купівлі-продажу робочої сили: визначення вартості та ціни робочої сили; організації оплати праці та соціального страхування; забезпечення умов праці та техніки безпеки;

б) забезпечення зайнятості на індивідуальному рівні найманою працею як частини механізму забезпечення зайнятості всього населення;

в) соціального захисту найманих працівників як частини механізму соціального захисту всього населення;

г) формування та розвитку робочої сили;

д) узгодження попиту та пропозиції робочої сили тощо.

Спостережливий читач уже, мабуть, помітив, що ми віддаємо перевагу поняттю «ринок праці», яке, однак, ми вважаємо дещо умовним, спрощеним і узагальнюючим. На наш погляд, правильніше було б вживати термін «ринкові відносини у сфері праці» або «ринкові відносини у сфері зайнятості населення найманою працею». Такий вибір випливає з того, що кожен з типів ринків має свій товар, відносно якого формується пропозиція, попит та ціна. Це може бути житло, інформація, різного роду послуги, капітал тощо. Той специфічний ринок, який є предметом нашого дослідження, такого єдиного визначеного товару не має (хоча здебільшого вважається, що товаром на ринку праці є робоча сила). Полеміка відносно цього питання в нашій економічній літературі поки що до спільної думки не привела, що можна вважати об’єктивним явищем, яке ми дослідимо в наступних розділах. [2]

Попит на ринку праці залежить від:

1) від попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;

2) продуктивності праці кожного найнятого працівника;

3) економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні;

4) втілення нових технологій;

5) структури економіки, сукупності галузей і підприємств.

Попит може бути індивідуальним і сукупним. Сукупний попит на робочу силу - це ринковий попит усіх фірм, організацій, що діють на ринку.

Індивідуальний попит на робочу силу — це попит окремого роботодавця (підприємця, фірми). Він залежить від:

· попиту на продукцію фірми, тому що робоча сила необхідна як ресурс для виробництва, інших товарів і послуг, тобто попит на робочу силу залежить від попиту на продукт фірми, організації;

· стану виробництва, зокрема особливостей технологічного процесу, розмірів та ефективності капіталу, який використовується, методів організації виробництва й праці тощо;

· якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю працівника;

· фонду заробітної плати, який роботодавець може запропонувати для наймання певної кількості працівників, оскільки чим більший загальний розмір цього фонду, тим більше найманих працівників може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища заробітна плата кожного працівника, тим менша кількість їх за допомогою фонду зарплати буде найнята. [3]

Проблемою ринку праці, це наслідки якої виходять далеко за його межі, є низький середній рівень заробітків і відповідно низька питома вага витрат на робочу силу у собівартості виробництва та оплати праці найманих працівників у ВВП, надмірна міжгалузева і низька міжпосадова диференціація заробітної плати, передусім у бюджетній сфері. Законодавча та виконавча влади мають якнайшвидше створити передумови розв'язання зазначених проблем, сприяти якнайповнішому використанню трудового потенціалу суспільства. Прогнози розвитку ринку праці мають стати невід'ємною складовою всіх стратегічних документів, програм розвитку всіх без винятку галузей економіки та регіонів і територіальних одиниць. Створення нових робочих місць через чітко спрямовані інвестиції має стати рушійною силою розвитку визначених галузей та регіонів. Пріоритети створення нових робочих місць обумовлюють основні напрями розвитку національного та регіональних економічних комплексів, спеціалізацію окремих регіональних структур і, через попит на робочу силу, розвиток ринку освітніх послуг. Реформування оплати праці має не лише забезпечити належний рівень життя, але й стимулювати населення до активної поведінки на ринку праці, до ефективної трудової діяльності. [3]

Література:

1. Програма вивчення дисципліни «Ринок праці та зайнятість» / Упоряд. А. В. Калина - К .: МАУП, 1996. - С. 3.

2. Купалова Г. I. Соцiально-економiчна сутнiсть форми та функції ринку праці // Зайнятiсть та ринок працi. — Вип. 2. — 1994. — С. 12 — 19).

3. Грішнова О. А. Економіка праці та соціально-трудові відносини: підручник / О. А. Грішнова. — 4-те вид., оновлене. К.: Знання, 2009. — 390с.