Махаринець Євгеній, ЕП-31

Махаринець Євгеній, ЕП-31

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ІНСТИТУЦІОНАЛЬНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ В УКРАЇНІ

Визначальною передумовою затребуваності та значимості вітчизняного бухгалтерського обліку в національному та глобальному економічному просторі є створення в нашій країні дієвого інституціонального забезпечення бухгалтерських реформ.

Вирішенню цієї проблеми мали б сприяти прийняття Урядових програм та концепцій, проте в силу відсутності в Україні базових теоретичних розробок з питань формування інституційного забезпечення національних бухгалтерських реформ в цих документах не простежується чіткості та повноти в питаннях стратегії й тактики розвитку вітчизняного обліку [1].

Метою є обґрунтування концептуальних підходів до розвитку бухгалтерського обліку в Україні на основі теорії інституціоналізму в частині запровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності (МСФЗ), перегляду державної регламентації (регулювання) у сфері бухгалтерського обліку й розбудови професії та професійної самоорганізації бухгалтерів [2].

За останні роки інституційний підхід зайняв помітне місце в українській економічній науці. На його теоретичній основі проводяться як фундаментальні, так і прикладні дослідження наукових установ НАН України та галузевих академій.

За основоположниками цієї теорії інститути — це звички, стереотипи думок і дій, які спираються на традиції, ментальність, що в комплексі впливає на економічну діяльність. Інститути одночасно з неформальними мають і формальну ознаку — оформлення в закони ("правила гри") і в подальшому у структури, професійні об'єднання тощо. Бухгалтерська діяльність в усіх її складових, від правил побудови (гри) і до професійного оформлення, також має інституційні ознаки.

Різноманітність інститутів у рамках систем, що реформуються, породжує питання і проблеми заміни старих інститутів на нові. Інституційний підхід базується на необхідності адаптації запозичених зовні соціально-економічних нововведень. Саме неврахуванням цього американський учений М. Тул пояснює неефективність і навіть приреченість неадаптованого запозичення західних моделей у Східній Європі, Азії, Африці, Латинській Америці. Сьогодні всі самодостатні країни та їх уряди запроваджують реформи тільки з урахуванням теорії. Наприклад, у Росії вона є основою всіх останніх програм і стратегій розвитку як на федеральному, так і регіональних рівнях.

Проблема застосування в Україні МСФЗ. Заміну радянської системи бухгалтерського обліку на "західний" зразок задекларовано в 1994 році відомим Указом Президента України. Як і більшість вітчизняних реформ, реформа національної системи бухгалтерського обліку супроводжувалась запозиченнями закордонних ідей та їх підтримкою. Незважаючи на те, що в Україні на той час існувала потужна науково-практична школа радянського бухобліку, західні донори прийняли рішення про проведення бухгалтерських реформ, так би мовити, з "чистого аркуша". Очевидно, що на таке рішення Агентство СІЛА з міжнародного розвитку (USAID) спонукало два фактори: специфіка українського інституційного середовища та розгортання аналогічного проекту в країнах Середньої Азії [3].

Співпраця USAID, інших проектів та Мінфіну України започаткувала кардинальні реформи національної системи бухгалтерського обліку, результатом яких стало прийняття Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV та цілковита переорієнтація нормативного забезпечення національного обліку на міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, згодом МСФЗ.

У подальшому Україна чітко дотримувалася визначеного ст. 1 згаданого Закону курсу на МСФЗ. З останнього — прийняття у 2007 році розпорядження Кабінету Міністрів України про затвердження Стратегії застосування Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні.

Проте в нинішніх умовах стратегічна доктрина запровадження у світі МСФЗ потребує переосмислення. Серед причин такого висновку західні експерти відзначають нездатність МСФЗ попереджувати й, тим більше, запобігати світовим економічним кризам; сприяння у "грі в доходи"; проблеми оцінки та нерозкриття низки інформації, що породжує світову й національні проблеми асиметрії інформації, та багато іншого [4].

Слід визнати, що сьогоднішнє керівництво бухгалтерських інституцій першого (міжнародного) рівня докладає максимум організаційних зусиль для виправлення цих недоліків шляхом координації роботи і встановлення тісних зв'язків із організаціями, що використовують МСФЗ та додатково регламентують звітність (наприклад, Міжнародна організація комісій з цінних паперів — IOSCO), та з регуляторами — розробниками національних стандартів бухгалтерського обліку в розвинутих країнах.

Поясненням цього з практичної точки зору є перегляд СІЛА бухгалтерської доктрини: від інструменту корпоративної безпеки до складової національної безпеки.

У глобальному бухгалтерському середовищі "правила гри" встановлюють представники сильніших економік, компанії яких і фінансують роботу першого рівня. Проте, виходячи з останніх змін у світовій економічній політиці, збільшення критичної маси представників різних країн у МФБ, маємо надію, що ідеологія МСФЗ найближчим часом змінюватиметься і під їх впливом.

Отже, в Україні є певна організаційна й освітньо-методична основа розв'язання проблеми посилення статусу бухгалтера через підвищення його професійності й сертифікацію. Разом із тим, ця основа не має ні формального (законодавчого), ні, тим більше, неформального інституційного завершення. До останнього ми відносимо необхідність врегулювання протиріччя між вищою і професійною освітою, забезпечення етичного сприйняття наявності на ринку різних програм підвищення кваліфікації та недопущення монополізму в цьому питанні; підняття статусу сертифікованих бухгалтерів в урядових нормативних документах [5].

Так, спроби професійних бухгалтерських організацій запровадити в Україні національну систему професійної освіти постійно опонуються представниками вищої школи. Останніми роками таких кулуарно-публічних конфліктів із зверненнями опонентів до урядових структур було чимало. На нашу думку, і сьогодні стан порозуміння між опонентами не дасть змоги прийняти виважене законодавче рішення з цього питання.

Для формування сприятливого інституційного середовища розвитку професії бухгалтера важливим є забезпечення регулятором широкої участі в цьому державних інституцій. Як приклад може розглядатися практика роботи Мінагрополітики України, де відповідно до заходів з реалізації Концепції розвитку бухгалтерського обліку підтримується розробка спеціалізованих навчальних програм і робота навчальних центрів, популяризується важливість сертифікації бухгалтерів серед підприємств та організацій, ведеться реєстр сертифікованих бухгалтерів та доводиться відповідна інформація до роботодавців (включаючи іноземних інвесторів).

Список використаних джерел:

1. Голов С.Ф. Бухгалтерський облік в Україні: аналіз стану та перспективи розвитку: монографія / С.Ф. Голов. – К.: МІМ; Центр учбової літератури, 2013. – 522 с.

2. Малюга Н.М. Бухгалтерський облік в Україні: теорія й методологія, перспективи розвитку: монографія / Н.М. Малюга. – Житомир: ЖДТУ, 2011. – 548 с.

3. Норт Д. Институты, институциональные изменения и функционирование экономики / Д. Норт; пер. с англ. А.Н. Нестеренко.– М.: Начала, . – 190 с.

4. Звіт про стан дотримання стандартів та кодексів (ЗДСК). Бухгалтерський облік та аудит [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://www.worldbank.org/ ifa/rosc_aa_ukr_ukr.pdf

5. Бєлоусова І. Розвиток бухгалтерської професії як важливий чинник подолання економічної кризи в Україні / І. Бєлоусова // Бухгалтерський облік і аудит. – 2014. – № 5. – С.3–6.