Потишняк О. М.

К. е. н., доцент кафедри «Менеджмент» Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова, Україна

Доцільність використання більш точних і формалізованих підходів для узгодження критеріїв оцінки

Текстильне виробництво, яке існує тисячі років, задовольняє потребу людини в одязі, яка є однією з первинних та вічних потреб. Таким чином, високе значення продукції текстильної промисловості є беззаперечним. У цьому і полягає вищий сенс, закон існування та розвитку цієї системи. Саме життєзабезпечення людей, як вищий сенс і закон розвитку системи виробництва текстильних товарів, визначає відносини у структурі системи. Розроблена нами ієрархія законів існування і функціонування системи текстильної промисловості та її сировинної бази наведена на рис. 1.

Рис. 1. Піраміда законів існування і функціонування

системи текстильної промисловості та її сировинної бази

Поштовхом розвитку, його рушійною силою є програма, що випливає з стратегії розвитку. Програма визначає напрям і характер розвитку системи, а власне розвиток є процесом реалізації цієї програми. Програма розвитку досліджуваної системи аграрно-текстильного виробництва, виходячи з викладеного вище, є підпрограмою загального розвитку людства.

Програма розвитку виробничої системи текстильної промисловості та її сировинної бази вимагає застосування наукового логічного і математичного апарату для характеристики системи управління. Формування такого апарату вимагає визначення необхідного набору критеріїв, які здатні узагальнено і повно описати систему та її розвиток. Наступним важливим завданням наших досліджень у напрямку формування методики оцінки розвитку є винайдення способу присвоєння числової характеристики рівня розвитку об’єкту дослідження. При цьому можливе використання різних методичних прийомів.

Всі підходи до оцінки перспективних параметрів системи текстильної промисловості та її сировинної бази можна умовно поділити на такі, що ґрунтуються на ретроспективній інформації, та такі, що ґрунтуються на експертних оцінках.

Слід відзначити, що ані методи засновані на ретроспективній інформації, ані методи засновані на експертних оцінках не є достовірними. Перші не можуть бути достовірними в умовах змін, коли постійно виникають нові фактори впливу на систему. Експертні ж методи не достовірні за своєю природою. Тому, досягнення більш достовірного результату вимагає використання двох підходів одночасно і узгодження їх результату.

Проведення оцінки при вирішенні конкретних економічних завдань можна проводити на засадах суб’єктивізму, використовуючи експертний підхід. Експертний підхід виступає менш формалізованим, тому не можна надати суворі рекомендації щодо його використання. Ми можемо лише запропонувати загальну послідовність аналізу. У такому випадку процес вивчення розвитку об’єкта повинен складатися з наступних, визначених нами етапів: 1. Визначення ключових характеристик об’єкта, за якими визначатиметься рівень його розвитку. 2. Вибір умовної початкової точки виникнення об’єкта у історичній ретроспективі. 3. Присвоєння числового значення обраній характеристиці в умовній точці виникнення об’єкта. 4. Встановлення часового інтервалу спостереження. Такий інтервал можна прив’язувати до шкали часу, або до моментів перетворень, що відбулися й історично зафіксовані. 5. Присвоєння числового значення обраній характеристиці на кожному етапі спостереження за об’єктом до сьогоднішнього моменту.

Експертні підходи можуть бути використані і у сукупності з розрахунковими критеріями при формування інтегральних показників. Наприклад, експертні методи дозволяють пов’язати строго вимірювані критерії у розповсюдженій моделі типу, формула (1):

(1)

де Р – вимірюваний показник; n – кількість критеріїв оцінки; A_і – і-критерій оцінки; х_і – питома вага значущості і-критерію у загальній оцінці.

Використання наведеного вище підходу має суттєву перевагу – це поєднання умовно-протилежних підходів, основаних на статистичній інформації та на експертних оцінках, що підвищує достовірність оцінки. Але, використання експертних оцінок значно ускладнює сам процес дослідження.

Вважаємо за доцільне для узгодження критеріїв оцінки використовувати більш точні і формалізовані підходи. Пошук показника розвитку слід здійснювати не у напрямку інтеграції критеріїв, адже інтегровані показники є надто ускладненими, а у напрямку формування синтетичного показника, який враховував би не тільки всі критерії а й взаємозв’язки між ними, їхню ієрархію.

При цьому слід враховувати, що використання будь-якого формального інструментарію у скільки-небудь складній ситуації має допоміжний характер, а на перше місце виходить змістовий аналіз проблеми, що вивчається [1]. Тому, ми вважаємо, що первісним у дослідженні є не вибір формального інструментарію, а насичення майбутньої системи показників змістом. Винайдені закономірності розвитку самі вкажуть на доцільність використання того чи іншого інструментарію.

Література: 1. Эренберг А. Анализ и интерпретация статистических данных [Текст] / А. Эренберг; [пер. с англ. Б. И. Клименко; под ред. и с предисловием А. А. Рывкина]. – Москва: Финансы и статистика, 1981. – 406 с.