Філологічні науки/ 3. Теоретичні та методологічні проблеми дослідження мови

Морфологічні особливості франкомовних медичних текстів

Шумченко Т.І.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Тексти науково-технічної літератури мають свої мовні особливості, граматичні зокрема. Розглянемо морфологічні особливості медичних текстів на матеріалі інструкцій до фармацевтичних препаратів. Проаналізуємо окремо особливості вживання різних частин мови у зазначених текстах. Ш. Баллі зазначає, що без артикля іменник не може виконувати своїх основних синтаксичних функцій (підмет, пряме і непряме доповнення); у випадку коли іменник вживається без артикля, то він втрачає власне граматичне значення, та може переходити в інші категорії [1, c. 281]. Дослідження функціонування артиклів у текстах інструкцій до фармацевтичних препаратів дозволив дійти таких висновків: означений артикль вживається в таких випадках: для позначення загального чи конкретного поняття :

Ne pas utiliser chez le bébé de moins de 5 mois. Le patient doit appliquer deux ou trois fois par jours, les 3 jours suivants.

Неозначений артикль вживається з метою класифікації предмета відносно певного класу: Le paracétamol est un analgésique antipyrétique; для вираження значення числівника : prendre un sachet par jour ;для підкреслення певної ознаки:cela permet la créatio d’un système osmotique à libération prolongée.

Частковий артикль займає позицію третього артикля в парадигмі артиклів французької мови, або його також вважають функціональним варіантом неозначеного артиклю. У текстах для фармацевтичних препаратів він вживається, зазвичай, перед назвами речовим, якщо слово неозначене: Cette nouvelle technologie assure une péténtration profonde, homogène et séquentielle, ce médicament contient de l’acide glycolique et des molécules acitves complexés sur une période de trois heures. Іменник поряд з дієсловом є однією з найважливіших частин мови, він виступає як найважливіший засіб номінації: позначення предмета або явища здійснюється передусім за допомогою іменника або номінативного словосполучення. В. Г. Гак виділяє іменник як окрему частину мови на підставі трьох ознак: семантичної, морфологічної і синтаксичної [3, c. 65]. У текстах медичних інструкцій наявна значна кількість термінів, представлених іменниками. У семантичному аспекті іменник позначає субстанції, тобто насамперед живі істоти, предмети, речовини, а також абстрактні поняття, процесуальність [2]. Le déclenchement de la réaction inflammatoire est lié à la rencontre entre les cellules du système immunitaire de l’hôte et les molécules du micro-organisme agresseurs. Іменники позначають якості і дії як самостійні предмети думки, так що вказівка на носія ознаки чи дії виражається залежним словом: zone d’irritation, apparition d’un éritème. Прагнення до позначення реальних об'єктів чи явищ, до оперування речами призводить до переваги в підмові медицини іменних структур, до характерної для неї номінативності, актуалізуючи в спеціалізованих текстах багато назв реальних предметів.

Якщо ж розглядати моделі складених термінів, то в більшості випадків вони вживаються у двох варіантах: субстантивному та атрибутивному. Іменний характер словосполучень доповнюється дієприкметниками з іменниками. Іншою важливою частиною мови поряд з іменником є дієслово, яке має такі категорії як час, спосіб, стан тощо, позначаючи дію, буття, стан, співвідноситься з суб'єктом та розгортається у часі. Основний синтаксичної функцією дієслова є функція присудка, в якій виступає особова форма дієслова.

Розглянемо особливості граматичних категорій дієслова, зокрема категорію способу у текстах-інструкціях. Категорія способу – це словозмінна граматична категорія, що позначає відношення дієслівної дії до дійсності з точки зору мовця, у французькій мові дієслово має чотири категорії способу: indicatif, impératif, conditionnel, subjonctif. У текстах-інструкціях найчастіше констатовано застосування дійсного способу дієслова та наказового. Перший позначає реальний стан речей, що відбувається в теперішньому, минулому та майбутньому часі: Par conséquent, le Sepsis peut être comparé à une «balance inflammatoire», avec une phase dite pro-inflammatoire et une phase de rétrocontrôle endogène « compensatrice » antiinflammatoire.

Наказовий спосіб виражає можливу дію відповідно до волі мовця, тобто висловлює волевиявлення, спрямоване на співрозмовника. Дія, що позначається імперативом, має відношення до майбутнього, а в своєму загальному значенні має позачасовий характер: Si cette réaction inflammatoire est inhibée, alors procédez à un autre moyen....Аналіз вживання способів дієслова у досліджуваних текстах дозволив дійти висновку щодо низької частотності застосування умовного способу, який може мати значення припущення або пом’якшеної, ввічливої форми поради: Les mécanismes d'action restent encore imparfaitement connus, mais on sait que les inhibent plusieurs enzymes membranaires des polynucléaires neutrophiles, des macrophages et des plaquettes.

Отже, аналіз морфологічних особливостей текстів-інструкцій до вживання фармацевтичних препаратів дозволив окреслити найголовніші аспекти функціонування різних частин мови, дійти висновку, що в зазначених текстах переважає вживання теперішнього часу, дійсного способу та безособових чи неозначено-особових конструкцій, а також використання пасивного стану.

Література:

1.Балли Ш. Общая лингвистика и вопросы французского языка / Шарль Балли. – М.: Иностр. лит-ра, 1975. – 456 с.

2. Бондар Л.В. Структура французької терміносистеми у галузі біомедичної інженерії /Л.В.Бондар, Т.М. Полонська // Матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції: Мови професійної комунікації: лінгвокультурний, когнітивно-дискурсивний, перекладознавчий та методичний аспекти, 16 квітня, 2015 р. – К.: Кафедра, 2015. – С. 62 – 64.

3. Гак В. Г. Теоретическая грамматика французского языка / Владимир Григорьевич Гак. – М. : Добросвет, 2000. – 832 с.