Ст. викладач Панкратова О.Л., студент Прищенко В.Ю.

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Сленг як невід’ємна система міжособистісного спілкування учнівського середовища

Соціальні діалекти – це варіанти національної мови, пов’язані з існуванням соціальних груп, об’єднаних певним типом зв’язку. У близькому до цього значенні вживається також термін жаргон.

В останнє десятиліття в науковому і публіцистичному дискурсах поширився також запозичений з англійської мови термін сленг на позначення жаргонізованого розмовного мовлення або жаргону з широкою соціальною базою, наприклад молодіжний сленг. Сучасний молодіжний сленг – продукт урбанізації.

Наслідком своєрідного бажання перебудувати світ на свій лад є молодіжний сленг — певна динамічна частина української мови, що спирається на її систему й розвивається за законами цієї мови.

Головним чинником виникнення сленгу є експресія. Так утворюються жаргони у відкритих молодіжних середовищах – учнівських, студентських, в групах, пов’язаних із мистецькою діяльністю.

Пласт сленгової лексики великою мірою становлять новоутвори (неологізми), які формулюються і змінюються разом зі змінами в суспільстві. За свідченням доктора філологічних наук Лесі Ставицької, «сучасний молодіжний сленг є ніби посередником між інтержаргоном та мовною практикою народу, розмовно-побутовою мовою широких верств населення, яка послуговуватиметься здатністю української мови до продукування стилістично знижених, іронічних, гротескних лексичних засобів, що в сучасних умовах демократизації стилів спілкування і виявляються адекватними жаргонним і сленговим номінаціям». Лексеми утворюються під впливом найрізноманітніших факторів, серед яких особливо виділяються: кримінальний жаргон, інтержаргон, власна інтерпретація серед молоді деяких термінів, зокрема медичних тощо.

Провідне місце в молодіжному мовленні посідають метафоричні номінації, що виявляють образні можливості внутрішньої форми вихідного уявлення: «кайф» (задоволення) - «кайфовий, кайфолом, кайфоломщик»; «башлі» (гроші) - «башляти» (платити), «башльовий» (платний), «небашльовий» (недорогий) тощо.

Однією з цікавих особливостей молодіжного сленгу є зміна значення лексем літературної мови, що додає мовленню іронічного забарвлення. Наприклад, «базар» у літературній мові - торгівля на відкритому місці; у молодіжному мовленні це слово має зовсім інше значення, а саме: мовлення, розмова; дієслова «запльовуватись, грузити, кінчатися, стріляти, висіти, наїжджати, доганяти»; замість словосполучення: «іди сюди» вживається «мандруй сюди», «мігруй сюди», «крокуй сюди» тощо.

нглійська мова все більше й більше входить у наше життя і просто не може оминути таке явище, як молодіжний сленг, впливаючи на формування нових лексем. Наприклад, лексеми, що утворились від англійських слів, і є результатом їх невдалої інтерпретації. Слово «гирла» (дівчина), що пішло від перекрученого англійського слова «gігl» (дівчина, дівчинка). Слово «крейзі» (божевільний, досить часто трапляється в мовленні сучасної молоді, є прямим запозиченням із англійської зі збереженням значення. Подібно утворилися слова «спікати» (англ. sреак) - говорити: «паті» (раrtу) - вечірка; «фазер» (father) - батько; «мазер» (mоtheг) – мати; «мані» (mоnеу) - гроші; «піпл» (рeoрle) - люди; «месаг» (massage) – повідомлення. Запозичуються сленгом й англіцизми: як неадаптовані — фейс (обличчя), мен (чоловік), піпли (люди), — так і ті, що зазнали фонетичної адаптації: бібуси (діти), сидюк, сидюшник (Сд-плеєр) та ін.

Можна виявити не лише англійські запозичення, але і німецькі: «авсвайс» - посвідчення; «ахтунг» - увага; «варум» - чому; польські: «бух» - великий живіт; арабізми: «кайф» - задоволення; «кайфувати» - насолоджуватись.

Негативне ставлення до сленгового масиву, на думку Л.Ставицької, навряд чи може бути виправдане — адже в соціальній інфраструктурі суспільства є не тільки національно свідомі, високоосвічені громадяни, а й люди зі своїм мовним світом. Врешті, сленг — це не та брутальність, непристойність, яка ображає оточуючих, він і побутує, як правило, у своєму світі, в обмеженому віковими чи іншими рамками середовищі. Тому не все, що не вкладається у прокрустове ложе літературного стандарту варто аж так гнівно таврувати.

Для учнівського сленгу також характерне використання фразеологізмів, переважно емоційно забарвлених, стилістично знижених, наприклад, баклан начистити (побити), бути на нулі(без грошей), вішати лапшу на вуха (обдурювати), гнати порожняки (вести пусті балачки), дупля не двинути (не розуміти), збити фішку (укласти вигідну угоду), знятися з ручника (швидше міркувати), їздити по вухах (брехати), либу тягти (усміхатись), понти колотити (непокоїтися), шебуршити халошами (швидко рухатися, тікати), булкотряс (дискотека), бумеранги, стояки, потняки (шкарпетки), варилка (голова), децл, пінтіум (дурна людина), динозаври (бабуся, дідусь), замолоджуватись (залицятись), зима, мороз (людина, яка не розуміє інших), змочити краба (привітатися за руку), знятися з ручника (швидше міркувати), кіт (людина, яка поводить себе незалежно), коні двинути (померти), лапоть (людина, не обізнана в чомусь), мівіна (кучерява зачіска), мумія (стара людина), рік випуску (дата народження), хрюкалка (мобільний телефон), чухати, шелестіти пакетом (говорити неправду), шифруватись (переховуватись) свідчать про кмітливість та почуття гумору молоді, а вислови гризи бордюр, іди пустелю пилосось, тусуйся з мурахами, тягни ласти, шелести пакетом (які молодь уживає на позначення банального «іди геть») або засунься в тюбик (зникни), іди колядуй (проси в когось іншого), крути педалі (поспішай), ханбець і тапки на холодильник (очікуй неприємностей), шнурки в стакані (батьки вдома) являють собою справжні перли такої творчості.

У сучасному українському мовознавстві проблема молодіжного сленгу висвітлюється в працях Л. Ставицької, яка уклала словник жаргонної лексики (Короткий словник жаргонної лексики української мови.— К, 2004). Серед українських аналогічних видань існує всього одне лексикографічне видання, що вийшло дуже малим тиражем, отже, недоступне широкому загалові. Це Перший словник українського молодіжного сленгу. Укладач С.Пиркало. За редакцією Ю.Мосенкіса. — К., 1999.

Отже, у сучасній лінгвістиці гостро відчувається брак словників сленгової лексики. Кожна цивілізована нація має словники такого типу, а відповідна лексика з необхідною стратифікацією представлена у словниках національних мов.

Література

1. Біланюк Л. Мовна критика і самовпевненість: ідеологічні впливи на статус мов в Україні // «Державність української мови і мовний досвід світу» (Матеріали Міжнародної конференції). – К., 2000. – С. 136-137.

2. Матвіяс І.Г. Українська мова і її говори.- К.: Наукова думка, 1990.- 168 с.

3. Мосенкіс Ю. «Крутий базар» // Український молодіжний сленг сьогодні / С. Пиркало ( уклад.), - К., 1999. – С.84-86.

4. Перший словник українського молодіжного сленгу / С.Пиркало.- К., 1998. – 83с.

5. Ставицька Л. Короткий словник жаргонної лексики української мови .- К.: Критика, 2003 . – 336с.

6. Шевельов Юрій. Двомовність і вульгаризми // Видатний філолог сучасності (Наукові виклади на честь 85-ліття Юрія Шевельова). – Харків, 1996. – С. 11.