Право/10. Хозяйственное право

Асистент кафедри правового регулювання економіки Дзяхар Г. І.

Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, Україна

Окремі питання господарських договорів у сфері ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи

На сьогодні рівень дослідження правових аспектів здійснення господарської діяльності у сфері подолання наслідків аварії на ЧАЕС є недостанім. Враховуючи особливості територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи та існуючі обмеження для здійснення господарської діяльності на даних територіях, постає ряд питань, що потребують ретельного вивчення та вирішення.

Окремі питання правового регулювання у сфері ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи є темою для обговорення і проведення досліджень, які висвітлені в наукових працях таких вчених й практиків, як: Алексєєв С.С., Зайчук О.В., Заєць А.П., Опришко В.Ф., Семинога А.І., Борисюк М.М., Омельянець С.М., Балюк Г.І., Кикоть П.В., Галіахметов І.А., Мороз Г.В., Орлова В.Н., Голубєва В. О., Омельченко А. В., Сушик О.В та ряду інших досвідчених і молодих науковців.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» - далі Закон, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони[2]:

1) зона відчуження - це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році(виведені з господарського використання);
2) зона безумовного (обов'язкового) відселення (виведені з господарського використання);
3) зона гарантованого добровільного відселення.

Важливим наслідком розмежування та зонування території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи є особливий порядок її функціонування. Відповідно до ч.3 ст. 413 Господарського кодексу України законом встановлюються додаткові вимоги щодо здійснення господарської діяльності та соціальних гарантій працюючих на територіях, радіоактивно забруднених внаслідок Чорнобильської катастрофи[1]. На виведених з господарського використання територіях (зона відчуження і безумовного (обов'язкового) відселення) забороняється: постійне проживання населення; ведення господарської діяльності з метою одержання товарної продукції, ведення сільськогосподарської, лісогосподарської, виробничої та іншої діяльності, а також будівництво без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сферах управління зоною відчуження і зоною безумовного (обов'язкового) відселення; випас худоби, порушення умов перебування диких тварин, спортивне та промислове полювання, вилов риби, прогін тварин, сплав лісу і будь-яка діяльність, що не забезпечує режим радіаційної безпеки. У Зоні гарантованого добровільного відселення (3-тя зона) забороняється створення нових і розширення діючих виробництв, безпосередньо не пов'язаних із забезпеченням радіоекологічного та соціального захисту населення, а також умов його життя та праці; будь-яка діяльність, яка погіршує радіоекологічну ситуацію; природокористування, яке не відповідає нормам радіаційної безпеки; внесення пестицидів, гербіцидів, отрутохімікатів без спеціального дозволу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Хочемо зосередити увагу на визначенні господарського договору у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.Договір - це основний інструмент організації ринкових відносин поряд з нормативно-правовим регулюванням ринкових відносин [4, с. 43]. В юридичній літературі найчастіше зустрічається визначення, за яким договір – це угода (правочин або домовленість)двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав і обов’язків[6, с. 75]. Ми підтримаємо думку науковців, що договір це і угода і домовленість(укладена лише у сфері, що врегульована правом) і правовідносини (зобов’язання), що виникли з договору як юридичного факту, і правовий документ [5, с. 30].

Визначення господарського договору слід сформулювати наступним чином – це засноване на угоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі як правовий документ зобов’язальне правовідношення між суб’єктами господарювання та не господарюючими суб’єктами – юридичними особама, які вступають в господарські правовідносини, змістом якого є взаємні права та обов’язки сторін у сфері здійснення господарської діяльності.

Господарський договір у сфері ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – це засноване на угоді сторін і зафіксоване у встановленій законом формі як правовий документ зобов’язальне правовідношення між суб’єктами господарювання та не господарюючими суб’єктами – юридичними особама, які вступають в господарські правовідносини, змістом якого є взаємні права та обов’язки сторін у сфері здійснення господарської діяльності безпосередньо на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи чи здійснення господарської діяльності з метою мінімізації та/або ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.

Однією з особливостей господарських договорів у сфері ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи – є те, що передумовою укладення господарського договору є обов’язкова вимога отримання спеціального дозволу на здійснення діяльності у сфері ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС[3].

Якщо проаналізувати господарські договори поставки, що укладаються державним спеціалізованим підприємство «Чорнобильська АЕС» (ДСП ЧАЕС), то можна виділити таку особливу вимогу, як обов’язок постачальника надіслати покупцю письмове повідомлення за три робочих дні до дати постачання товару задля своєчасного оформлення документів для проїзду в зону відчуження, при постачанні товару. Вважаємо за доцільне вимогу щодо оформлення документів для проїзду або на перебування, якщо необхідність виконання умов договору або інших домовленостей для здійснення господарської діяльності у сфері ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи передбачає перетинання меж зони віджучення товарами, послугами чи фізичними особама, які виконують свої функції відповідно до даних договорів чи домовленостей - внести до умов спеціального дозволу на час дії договору або інших документів, що підтверджують право провадження діяльності.

Література:

1. Господарський кодекс України : Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

2. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 27 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 198.

3. Про оформлення спеціального дозволу : наказом ДАЗВ України від 6 жовтня 2014 р. // Офіційний сайт Державного агентства України з управління зоною відчуження. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://dazv.gov.ua/diyalnist/poryadok-vidachi-spetsdozvoliv/140-nakaz-dazv-ukrajini-vid-06-10-14-103-pro-oformlennya-spetsialnogo-dozvolu

4. Шевченко Л. И. О понятии, сущности и значеними договорного регулирования имущественных отношений в условиях рыночной экономики / Л. И. Шевченко. // Государство и право. – 2005. –№10. – С. 42–48.

5. Годэмэ Е. Общая теория обязательств [Пер. с фр. И.Б. Новицкого] / Е. Годэмэ. – М. : Юридическое издательство Министерства юстиции СССР, 1948. – 512 с.

6. Иоффе О.С. Обязательственное право : Избранные труды: В 4-х т. Т. III. / О.С. Иоффе. – СПб. : Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 837 с.