Колективні трудові спори та порядок їх вирішення Лиходід А.В., студентка

Науковий керівник:

Омельянчик С.В., к.ю.н., ст.викладач

Запорізький національний університет

В умовах складної фінансово-економічної ситуації в державі, що призвела до порушень роботи підприємств, звільнень працівників та невиплати їм заробітної плати, особливого значення набуло питання дотримання роботодавцями трудових прав працівників. Інтереси роботодавців і найманих працівників не завжди збігаються, і можливе зіткнення цих інтересів на будь-якій стадії трудових правовідносин, що призводить до виникнення як індивідуальних, так і колективних трудових спорів.

Не зважаючи на те, що окремі аспекти, пов’язані з розглядом та вирішенням колективних трудових спорів, висвітлили у своїх працях Н.Б. Болотіна, В.С. Венедиктов, І.Б. Зуб, В.В. Лазор, О.І. Процевський, П.Д. Пилипенко, В.І. Прокопенко, В.Г. Ротань та інші науковці.

На сьогодні в Україні склалась ситуація, коли виникають випадки порушення норм трудового законодавства, що є причиною виникнення колективних трудових спорів. Ми погоджуємося з думкою М.В. Сокол, що й досі дискусійними та не вирішеними залишаються чимало питань, пов’язаних з існуванням цього правового інституту.

У зв’язку з зазначеним, метою статті є розгляд сучасного стану інституту колективних трудових спорів (конфліктів).

Слід зазначити, що відповідно працівники мають право на вирішення колективних трудових спорів (конфліктів) у встановленому законом порядку. Порядок розгляду цієї категорії спорів регулюється Законом України від 3 березня 1998 р. № 137/98-ВР "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" та низкою інших нормативно-правових актів. [3].

Колективний трудовий спір (конфлікт) – це розбіжності, що виникли між сторонами соціально-трудових відносин, щодо: а) встановлення нових або зміни існуючих умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди; в) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; г) невиконання вимог законодавства про працю.

Сторонами колективного трудового спору є:

а) на виробничому рівні – наймані працівники (окремі категорії найманих працівників) підприємства чи Його структурного підрозділу або первинна профспілкова чи інша уповноважена найманими працівниками організація та роботодавець;

б) на галузевому та територіальному рівнях – наймані працівники підприємств однієї чи декількох галузей (професій) або адміністративно-територіальних одиниць чи профспілки, їх об'єднання або інші уповноважені цими найманими працівниками органи та роботодавці або об'єднання роботодавців;

в) на національному рівні – наймані працівники однієї або декількох галузей (професій) чи профспілки або їх об'єднання чи уповноважені найманими працівниками органи та роботодавці або об'єднання роботодавців на території більшості адміністративно-територіальних одиниць України.

Вимоги найманих працівників, профспілок – це пропозиції найманих працівників чи профспілки, їх об'єднань або інших уповноважених цими найманими працівниками органів, висунуті в категоричній формі, сформовані, затверджені та документально оформлені до власника або уповноваженого ним органу (представника) з питань встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; укладення чи зміни колективного договору, угоди [2].

Вимоги найманих працівників на виробничому рівні формуються і затверджуються загальними зборами (конференцією) найманих працівників або формуються шляхом збирання підписів.

Вимоги найманих працівників, профспілки чи об'єднання профспілок, оформлені відповідним протоколом, надсилаються власникові або уповноваженому ним органу (представнику). Власник зобов'язаний розглянути вимоги найманих працівників або профспілки у триденний строк з дня їх вручення, одержання поштовим чи іншим видом зв'язку.

Якщо після юридичного та економічного аналізів вимог буде встановлено, що їх задоволення виходить за межі компетенції уповноваженого власником органу (представника), він зобов'язаний надіслати їх на розгляд власникові в триденний строк з дня одержання і невідкладно повідомити про це представницький орган найманих працівників або профспілки. Строк розгляду вимог кожною інстанцією не повинен перевищувати трьох днів.

Рішення власника про результати розгляду вимог найманих працівників або профспілки викладається в письмовій формі і надсилається уповноваженому представницькому органу іншої сторони колективного трудового спору разом із соціально-економічним обґрунтуванням не пізніше наступного дня після його ухвалення [4].

Колективний трудовий спір виникає з моменту, коли уповноважений представницький орган найманих працівників одержав від роботодавця повідомлення про повну або часткову відмову в задоволенні колективних вимог і ухвалив рішення про незгоду з рішенням власника або коли строки розгляду вимог закінчилися, а відповіді від власника не надійшло.

Колективний трудовий конфлікт розглядається:

а) примирною комісією;

б) трудовим арбітражем [5].

Примирна комісія – орган, призначений для вироблення рішення, що може задовольнити сторони колективного трудового спору (конфлікту) та складається із представників сторін.

Примирна комісія утворюється за письмовою заявою однієї із сторін колективного трудового спору: а) на виробничому рівні – у триденний; б) на галузевому або територіальному – у п'ятиденний; в) на національному – у десятиденний строк з моменту виникнення спору з рівної кількості представників сторін. Рішення про встановлення кількості представників сторін визначається сторонами спільно і оформлюється відповідним протоколом.

У той же час згідно зі ст. 10 Закону України "Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)" примирна комісія у разі потреби залучає до свого складу незалежного посередника – визначену за спільним вибором сторін колективного спору особу, яка сприяє встановленню взаємодії між сторонами, проведенню переговорів, бере участь у виробленні комісією взаємоприйнятного рішення. Сторони або одна із сторін спору надсилають письмове звернення до НСПП з проханням залучити до роботи в примирній комісії як незалежного посередника підготовлену НСПП особу. Письмове звернення НСПП розглядає в день надходження і протягом 24 годин пропонує сторонам спору кандидатури посередників із Списку посередників для вибору одного з них [7].

Основною метою діяльності незалежного посередника є досягнення довіри сторін спору, встановлення співробітництва між ними, сприяння їм у його вирішенні на взаємоприйнятних умовах. Діяльність незалежного посередника не може зазнавати втручання з боку будь-якого органу, організації, фізичної особи з метою перешкоджання веденню переговорів, спонукання незалежного посередника до нав'язування сторонам ухвалення певного рішення.

Колективні спори розглядаються виробничою примирною комісією у п'ятиденний, галузевою, територіальною та територіально-галузевою примирними комісіями – у десятиденний, примирною комісією на національному рівні – у п'ятнадцятиденний строк з моменту утворення комісій. За згодою сторін конфлікту, яка оформлюється відповідною угодою, строки розгляду спору можуть бути подовжені.

Рішення оформлюється протоколом, що має для сторін обов'язкову силу і виконується в порядку та строки, встановлені дим рішенням. Рішення примирної комісії на другий день після його ухвалення надсилається сторонам колективного спору та НСПП або її відділенням в Автономній Республіці Крим та областях.

З ініціативи однієї із сторін колективного трудового спору або незалежного посередника у триденний строк утворюється трудовий арбітраж у разі:

1) неухвалення примирною комісією погодженого рішення щодо розв'язання колективного спору з питань: а) встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту; б) укладення чи зміни колективного договору, угоди;

2) виникнення колективного спору з питань: а) виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень; б) невиконання вимог законодавства про працю.

Трудовий арбітраж – це орган, який складається із залучених сторонами колективного трудового спору фахівців, експертів та інших осіб і ухвалює рішення по суті спору [9].

Арбітр – підготовлена НСПП особа, яка в разі залучення її сторонами колективного трудового спору для участі в роботі трудового арбітражу набуває статусу члена трудового арбітражу і має право розглядати колективний трудовий спір з метою ухвалення рішення за його сутності. Арбітр пропонується для участі в роботі трудового арбітражу НСПП за письмовою заявою однієї із сторін колективного спору.

Сторони колективного конфлікту після ухвалення рішення про утворення трудового арбітражу розглядають питання про обов'язковість рішення цього примирного органу. Узгоджена домовленість сторін про обов'язковість рішення трудового арбітражу оформлюється відповідною угодою.

Трудовий арбітраж повинен ухвалити рішення в десятиденний строк з дня його створення, який рішенням більшості членів може бути подовжений до двадцяти днів. Засідання арбітражу є відкритими, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної чи комерційної таємниці. Колективний трудовий спір розглядається арбітражем із обов'язковою участю представників сторін, а в разі потреби – представників інших зацікавлених органів та організацій [8]. Кожна сторона спору має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Після дослідження всіх обставин справи ухвалюється рішення трудового арбітражу. Рішення трудового арбітражу не пізніше ніж у триденний строк після його ухвалення надсилається сторонам спору, виконавцям, визначеним цим рішенням, та НСПП.

З метою сприяння поліпшенню трудових відносин та запобігання виникненню колективних трудових спорів, їх прогнозування та своєчасного вирішення, здійснення посередництва для вирішення таких спорів 7 листопада 1998 р. Президентом України утворено Національну службу посередництва і примирення у складі центрального апарату та відділень в Автономній Республіці Крим та областях. НСПП є постійно діючим державним органом, створеним для сприяння врегулюванню колективних трудових спорів. Основними її завданнями є:

- сприяння взаємодії сторін соціально-трудових відносин у процесі врегулювання колективних трудових спорів, що виникли між ними;

- прогнозування виникнення колективних трудових спорів та сприяння їх своєчасному вирішенню [6];

- здійснення посередництва і примирення під час вирішення колективних трудових спорів;

- вироблення узгоджених пропозицій щодо розвитку соціально-економічних та трудових відносин в Україні;

- здійснення заходів із запобігання виникненню колективних трудових спорів.

Підсумовуючи можна констатувати, що сучасний стан інституту колективних трудових спорів (конфліктів) в Україні характеризується тим, що ми маємо відповідну нормативно-правову базу з питань регулювання колективних трудових відносин, яка спрямована на запобігання та вирішення колективних трудових спорів (конфліктів), і вітчизняні повноправні представницькі органи – як від найманих працівників, так і від роботодавців, і достатньо ефективний механізм вирішення колективних трудових спорів (конфліктів).

Разом з тим, ситуація щодо дотримання конституційних гарантій трудових прав громадян залишається однією з найбільш проблемних в Україні. У процесі трудової діяльності між сторонами колективних трудових відносин виникають розбіжності щодо встановлення нових або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання умов колективного договору, угоди тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності: Закон України від 15.09.1999 № 1045-XIV [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

2. Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів): Закон України від 03.03.1998 № 137/98-ВР [Електронний ресурс] / Верховна Рада України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.

3. Болотіна Н.Б., Чанишева Г.І., Додіна Т. М. Трудове право України: Підручник. – К.: Київська обласна організація товариства "Знання", 2001. – 564с.

4. Болотіна Н.Б. Трудове право України: Підручник. – 4-те вид., стер. – К.: Вікар, 2006. – 725 с.

5. Дараганова Н.В. Трудові спори / Н.В. Дараганова. – К.: Алерта, 2012. – С. 7-29.

6. Інформаційно-аналітичні матеріали щодо діяльності Національної служби посередництва і примирення упродовж 2007-2010 рр. [Електронний ресурс] / Національна служба посередництва і примирення. — Режим доступу : http://nspp. gov.ua.

7. Порядок вирішення колективних трудових спорів і конфліктів в Україні: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 / М.В. Сокол; Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – К., 2010. – 20 с.

8. Роль посередництва у вирішенні колективних трудових спорів (конфліктів): автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.05 / С.В. Єрохін; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 19 с.

9. Трудове право України Навчальний посібник / За ред П. Д. Пилипенка – К.: Істина, 2005 –208 с.

10. Трудове право України: Академічний курс: Підруч. для студ. горид. Т78 спец. вищ. навч. закл. / П. Д. Пилипенко, В. Я. Бурак, 3. Я. Козак та ін.; За ред. П. Д. Пилипенка. – 2-е вид., иерероб. і доп. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 544 с.