Канд. психол. наук, Грисенко Н. В.

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Роль комунікативних здібностей в соціальній адаптації працівників сфери обслуговування

Сучасне суспільство висуває високі вимоги до рівня професійності молодих працівників сфери обслуговування – в галузі, що швидко розвивається і постійно трансформується і, зокрема, до рівня їх соціальної та комунікативної компетентності, а саме розвитку комунікативних здібностей. Під комунікативними здібностями ми розуміємо загальну здібність особистості, пов'язану з різноманітними її підструктурами, що виявляється в навичках суб'єкта спілкування встановлювати успішні комунікативні контакти з людьми, підтримання ефективної взаємодії з ними в спільній діяльності, а також здатність досягати в міжособистісних відносинах поставлених комунікативних цілей, при безпосередньому спілкуванні з клієнтом, адже від вмінь правильно організувати цей процес прямо залежить рівень продаж та ступінь задоволення отриманими послугами.

Теоретичний аналіз ролі комунікативних здібностей в соціальній адаптації (І. В. Матвійчук, М. Митник, Є. С. Оробейко, М. Фарафанова тощо) дав змогу зробити декілька висновків: 1) спостерігається відсутність чіткої термінологічної диференціації понять «комунікативні здібності», «здатність до спілкування» і «комунікативна здатність», що викликає труднощі в однозначному трактуванні цього феномену; 2) комунікативні здібності формуються в діяльності спілкування, вдосконалюються в ній і безпосередньо впливають на ефективність протікання цієї діяльності; 3) комунікативні здібності – одна з найважливіших складових портрету працівника сфери обслуговування, зокрема офіціанта професійні і особистісні особливості якого ми беремо за основу в нашому дослідженні; 4) соціальна адаптація виступає посередником між середовищем і особистістю та реалізується через діяльність; 5) в складному, суперечливому та багатоаспектному процесі соціальної адаптації зазнає змін структура особистості; 6) соціальна адаптація включає в себе та детермінує процес професійної адаптації; 7) здібності комунікативного характеру мають вагоме значення для психологічного розвитку індивіда, його соціалізації, набуття ним необхідних форм суспільної поведінки.

Для перевірки методологічно обґрунтованої гіпотези щодо наявності зв’язку між комунікативними здібностями та соціальною адаптацією працівників сфери обслуговування нами було проведено емпіричне дослідження, у якому прийняло участь 30 офіціантів (жінки і чоловіки) міста Дніпропетровська, що мають стаж роботи від шести місяців до трьох років. В основу емпіричного дослідження було покладено гіпотезу про існування зв’язку між комунікативними здібностями та рівнем соціальної адаптації у працівників сфери обслуговування.

В результаті емпіричного дослідження були зроблені наступні висновки: 1) встановлено, що існує прямий статистично значимий значущий кореляційний зв'язок між комунікативними здібностями і рівнем соціальної адаптації, тобто ті досліджувані, що мали високий рівень комунікативних здібностей мали відповідно і високий показник соціальної адаптації; 2) було виявлено значущу пряму кореляцію між показниками комунікативних здібностей і показниками таких шкал, як прагнення до домінування, самоприйняття та прийняття інших, але не встановлено статистичного зв’язку з аспектом емоційної комфортності. Таким чином, можна зазначити, що ті працівники сфери обслуговування, що мають високий рівень розвитку комунікативних здібностей більш схильні до зайняття домінуючої позиції в комунікативній взаємодії, та мають високий рівень самоприйняття і прийняття інших.

Література:

1. Абакирова Т.П. Социально-психологические факторы формирования коммуникативных свойств личности – Диссертация кандидата психологических наук. Специальность – 19.00.01.–М.: РГБ, – 2003. – 191с.

2. Матвійчук І. В. Ефективність оптимізації структури кадрового складу у ресторанному бізнесі / Проблеми підвищення ефективності інфраструктури. – Збірник наукових праць: Випуск 26. – Київ: НАУ, 2010. –270с.

3. Орбан-Лембрик Л.Е. Психологіяпрофесійноїкомунікації: Навчальнийпосібник. – Чернівці:Книги – XXI, 2010. – 528с.