Технические науки/металлургия
Ковейнiк
А.В., к.т.н., доц. Воденнікова О.С.,
ПРО ВПЛИВ ФЛЮСУ НА ЯКIСТЬ МЕТАЛУ ЗА
ЕЛЕКТРОШЛАКОВИМ ПЕРЕПЛАВЛЕННЯМ
Запорiзька державна інженерна академія
На
металургійні процеси й електротехнічні параметри електрошлакового переплаву
(ЕШП) суттєво впливають склад і властивості шлаків (флюсів).
Дослідження
з виплавки та рафінування шлаків АНФ-1 та АНФ-6 алюмінієм виконували у печі
Таммана. Як шихтові матеріали використовували флюоритовий концентрат марки
ФФ-92 з початковим вмістом фосфору 0,059% і технічний глинозем марки Г-00.
Відновником служив гранульований первинний алюміній. Для утворення металевої
фази в розплавленому шлаку та видалення відновленого фосфору із зони реакції до
шлаку вводили подрібнену металеву стружку.
Встановлено,
що введення глинозему у флюоритовий розплав, після його рафінування та витримки
знижувало загальний вміст фосфору за рахунок його розбавлення до 0,0098%, що
нижче більш ніж у два рази щодо вимог технічних умов.
Збільшення
часу витримки фторидно-оксидного розплаву (більше 20 хвилин) не призводило до
подальшого зниження концентрації фосфору. Для видалення відновленого алюмінієм
фосфору при виплавці шлаків АНФ-1 та АНФ-6 вивчали ефективність присадок на
розплав флюоритового концентрату металевої стружки в кількості 1,0…15% від маси
шлаку, при цьому витрата алюмінію була на тому ж рівні.
Встановлено,
що додаткове введення металевої стружки в шихту підвищує ступінь зниження
фосфору з 57 до 71%. При цьому концентрація оксидів заліза в шлаку залишається
на рівні, що відповідає вимогам технічних умов (не більше 0,5%). Таким чином, виконані
дослідження показали повну можливість здійснення ефективної дефосфорації
флюоритових концентратів під час виплавки флюсів.
Наступним етапом роботи було дослідження можливості
застосування плавиково-шпатної
руди Покрово-Киреївського
родовища для виплавки шлаків ЕШП, які виконували у лабораторній флюсоплавильнiй печі, яку обладнано
графітовим тиглем. Для виплавки вказаного шлаку використовували плавиково-шпатову
руду, що має такий хімічний склад, %: 68,9% CaF2; 2,4% SiO2;
0,24% Al2O3; 2,25% CаO; 1,78% MgO; 1,5% FeO; 8,0% CaCO3;
0,03% Р; 14% н.п.п.
Виплавку
шлаку АНФ-6 здійснювали як з використанням Ярославського флюоритового
концентрату (базовий варіант), так і з використанням руд Покрово-Киреївського родовища
(дослідний варіант). Хімічний склад виплавленого шлаку наведено у таблиці.
Як
видно з таблиці, шлаки, що виплавлено з флюориту та плавиково-шпатних руд, є близькими
за хімічним складом і за всіма компонентами задовольняють вимогам технічних
умов на постачання.
Порівняння хімічного
складу шлаку АНФ-6, виплавленого з використанням руди Покрово-Киреївського родовища й
Ярославського
флюоритового концентрату
|
Варіант |
Вміст
компонентів % |
|||||||
|
SiO2 |
FеO |
Al2O3 |
CаO |
CaF2 |
S |
P |
C |
|
|
Базовий |
2,2 |
0,35 |
26,8 |
5,4 |
64,9 |
0,033 |
0,02 |
0,05 |
|
Дослiдний |
2,3 |
0,34 |
26,4 |
4,6 |
66,2 |
0,031 |
0,017 |
0,06 |
|
ТУ |
не > 2,5 |
не > 0,5 |
25…31 |
не > 8,0 |
основа |
не > 0,05 |
не > 0,05 |
не > 0,10 |
Таким
чином, експериментально підтверджено, що руди Покрово-Киреївського родовища доцільно використовувати для виробництва шлаків
ЕШП практично без попереднього збагачення, що дозволить підвищити якість шлаків
і значно понизити їх собівартість.
Дослідження
впливу якості шлаку АНФ-6, отриманого з використанням плавиково-шпатної руди Покрово-Киреївського
родовища за розробленою технологією. Дослідний
шлак мав наступний склад: 2,3% SiO2; 0,34% FеO; 26,4% Al2O3;
4,6% CаO; 66,2% CaF2; 0,031% S та 0,017% P.
Лабораторні
дослідження були виконані при переплаві сталi ШХ15 на установці А-550 у
кристалізаторі. Якість металу дослідних плавок оцінювали за станом поверхні злитків,
за макроструктурою, хімічним складом, забрудненістю неметалічними включеннями та
газами.
Поверхня
злитків, виплавлених на дослідному шлаку АНФ-6, є гладкою та без яких-небудь
дефектів. Аналіз отриманих даних показує, що хімічний склад сталi ШХ15, переплавленої
з використанням стандартного та дослідного шлаків АНФ-6, практично не
відрізняється.
Макроструктура
дослідних злитків є щільною та без яких-небудь дефектів усадкового та лiквацiйоного
походження.