аспірантка Голінько
І.І.,
ПНПУ імені
В.Г.Короленка, Україна
Мохи як біоіндикатори в умовах
різноманітного забруднення урбоекосистем
Про можливості використання живих організмів як показників певних природних
умов писали ще вчені Стародавнього Риму і Греції. А засновник
методу біоіндикації і цілого напрямку є академік, геолог О.П. Карпінський. У
1964 р. з ініціативи професора, чл.-кор. АН УРСР А.С.Лазаренка науковці відділу
експериментальної морфології рослин розпочали експериментальні дослідження з
вивчення каріотаксономії мохів. За порівняно короткий час відділ посів одне з
провідних місць у дослідженнях каріотипу мохоподібних, а колективна монографія
«Атлас хромосом лиственных мхов СССР» (Лазаренко и др., 1971) була першим у
світовій бріологічній літературі виданням з каріосистематики мохоподібних. Для
з’ясування інфраструктури виду мохів здійснено широкомасштабні дослідження
хромосомних чисел мохів України, Білорусії, Таджикистану, Казахстану, Вірменії
та Прибалтики. Завдяки анатомо-морфологічним особливостям та високій
екологічній пластичності, мохоподібні (Bryobionta) одними з перших оселяються на
техногенних відслоненнях, формуючи рясний покрив на різноманітних субстратах (Carvey, 1977; Rastorfer, 1995)[3].
Видовий склад мохоподібних характеризується широкою екологічною амплітудою та
відзначається значною резистентністю до забруднення територій. Внаслідок руйнівного впливу прогресу на урбоекосистему
з’явилися нові напрямки в екології, які займаються вивченням і дослідженням
оцінки екологічного стану. Серед них урбоекологія, що орієнтована не лише на вивчення питань і
проблем, які пов’язані з покращенням умов життєдіяльності великих і малих міст,
рішенням специфічних еколого-економічних національних питань, менеджментом
регіональних міських агломерацій, а й на глобальне вивчення процесів
урбанізації.
Найсильніший антропогенний вплив на фітоценози надають забруднюючі речовини
в навколишньому повітрі, такі як діоксид сірки, оксиди азоту, вуглеводні [1].
Серед них найбільш типовим є діоксид сірки, що утворюється при згоранні палива внаслідок викидів підприємств
теплоенергетики, котелень, опалювальних печей, населення, а також транспорту,
особливо дизельного. Стійкість до атмосферного забруднення відрізняється у
різних видів мохів, які здатні накопичувати і
поглинати всією поверхнею тіла важкі метали у підвищених концентраціях і
це робить їх універсальними для експрес-методу оцінки екологічноної ситуації
досліджуваної території.
На сьогодні є різні методики дослідження і в ролі
біоіндикаторів виступають різні рослини, тварини і мікроорганізми. Дуже поширений
біохімічний спосіб оцінки забруднення
довкілля за визначенням полютантів в компонентах біоти. Також використовують
інструментальний (фізико-хімічний) спосіб спостереження за станом забруднення, антропогенною
динамікою концентрацій різних токсичних
речовин, що потрапляють в повітря, воду, грунт та живі організми. Але
інструментальні методи не дуже зручні, оскільки, піддаються математичній обробці, потребують
матеріальних затрат, громіздкі -
автоматичні пристосування є дорогі і не скрізь можна встановити. А також основний недолік, це те, що дані вони дають щодо забруднення лише в момент вимірювання, тобто потребують і
постійного, безперервного вимірювання. Важливим завданням при оцінці стану навколишнього
середовища з застосуванням біоіндикаційних методів є вибір видів-індикаторів.
Метою наукової роботи є вивчення покриву мохоподібних Бахмано-Кременчуцького
геоботанічного округу на прикладі урбоекосисем та встановлення закономірностей
певних реакцій на забруднення навколишнього середовища та можливості проведення
за їх видами біомоніторингу стану техногенно трансформованого середовища. Для
цього на першому етапі дослідження
висуваються такі завдання, як дослідити сучасний стан урбанофлори мохоподібних Кременчука
та Горішніх
Плавнів; встановити видовий
склад мохоподібних угруповань селітебної зони цих міст та провести аналіз їх
фітоценотичних показників; визначити зони забруднення атмосферного повітря Кременчука та Горішніх
Плавнів за індексом чистоти повітря (далі ІЧП), його модифікованим варіантом
(далі ІЧПм) та індексом видового різноманіття (далі ІВР) і порівняти їх з
розташуванням основних джерел забруднення атмосферного повітря [2,4]; порівняти індикаторні властивості
мохоподібних, а також інформативність різних індексів щодо стану забруднення
атмосферного повітря; проаналізувати
просторову структуру бріоценозів в умовах урбанізованого середовища та скласти картосхеми їх поширення; відібрати перспективні індикаторні
види мохоподібних для подальшого екологічного моніторингу стану атмосферного
повітря міст Кременчука та Горішніх Плавнів.
Отже, вивчення бріофітів дозволяє встановити
інтенсивність рекреаційного та техногенного навантаження на екосистеми.
Література: