Екологія / 6 екологічний моніторинг

Магістр Касяненко Р.О.

Черкаський державний технологічний університет, Україна

Кременчуцьке водосховище: негативізм домінує

Водні ресурси є одним з життєво важливих компонентів гідросфери та соціально-економічного розвитку в цілому. Екологічно руйнівні моделі розвитку в багатьох країнах світу призвели до деградації водних ресурсів, що відбивається на обсязі водних ресурсів та якості води. Тому виникає необхідність забезпечення оптимального використання води, захисту ресурсів прісної води.

Основними джерелами централізованого водопостачання є поверхневі води, від якості яких залежить якість питної води. Найбільша забрудненість спостерігається у басейнах річок Дунай, Дністер, Південний Буг, Дніпро та Сіверський Дінець. Найбільший вплив на стан поверхневих вод мають стічні води підприємств різних галузей промисловості, сільського і комунального господарств.

Україна належить до малозабезпечених країн за запасами води, що доступні до використання. До того ж довготривалі наслідки втручання людей в екосистеми призвели до суттєвих якісних та кількісних їх змін та антропогенного навантаження.

Аналізуючи стан системи водогінно-каналізаційного господарства в Україні, необхідно підкреслити, що з 21285 водогонів централізованого водопостачання не відповідають гігієнічним нормам 6%, з 1119 комунальних – 10,2%, а з 5824 сільських – 5,3%. Такий стан зумовлений відсутністю санітарної охорони, необхідного комплексу очисних споруд та знезаражувальних установок.

Особливе занепокоєння у зв’язку з хімічним та бактеріальним забрудненням викликає стан водопостачання сільського населення. Тільки четверта частина сіл України користується послугами централізованого господарсько-питного водопостачання. Понад 50 % питної води з підземних джерел водопостачання не відповідає вимогам стандарту за органолептичними показниками.

Екологічний аналіз показує, що в Кременчуцьке водосховище потрапило 7,9 км³ стічних вод. Лише близько 10 % (0,733 км³) вод, скинутих у водні об’єкти, очищається до нормативних показників якості на очисних спорудах.

Найбільшими забруднювачами Кременчуцького водосховища є комунальне господарство, хімічна промисловість, транспортне машинобудування та сільське господарство. Зі стоком із сільськогосподарських угідь у водні об’єкти Кременчуцького водсховища надходять 28% азоту й 7,4% фосфору. В цілому з території Кременчуцького водосховища за рік виноситься 19,1 тис.т. азоту, 0,63 тис.т. фосфору та 0,118 т. пестицидів. Отже, сільське господарство є одним з основних джерел потрапляння у водосховище біогенних елементів. Особливу занепокоєність викликає зростання концентрації в них синтетичних поверхнево-активних речовин, які практично не знешкоджуються наявними очисними спорудами і негативно впливають на якість води та життєдіяльність гідробіонтів.

Централізовані системи каналізації є в 94% селищ міського типу та близько 3% сільських населених пунктів. Велика кількість забруднень змивається із щільнозабруднених територій міст, площа яких становить 5% площі акваторії водосховища.

Ситуація у Кременчуцькому водосховищі ускладнюється також значним рівнем розвитку ерозійних процесів та берегоруйнування. Тривають процеси підтоплення та затоплення земель. На незахищених масивах у зонах впливу водосховища, площі підтоплених земель становлять 29 тис.га., а на незахищеному мілководді – близько 46 тис.га. З цими процесами повязаі такі негативні явища, як трансформація земель, деградація тваринного та рослинного світу, замулення та заболочання, евтрофікація водойм.

Таким чином, основними причинами забруднення поверхневих вод Кременчуцького водосховища є:

- застарілі методи очищення стічних вод;

- аварійні скиди підприємств хімічної промисловості;

- поверхневий сток води з сільськогосподарських угідь та безпосередня близкість тваринних комплексів до гідрологічних об’єктів;

- екологічно необгрунтоване зарегулювання малих та середніх річок.

1. Запольський А.К., Салюк А.І. Основи екології: Підручник (за ред. Ситника). – К.: Вища школа. - 2001 - 358 с.

2. Основи екології, Лук’янова Л.Б.: Навчальний посібник. – К.: Вища шк. – 2000 – 327 с.

3. Охрана окружающей среды: Учебник для вузов. Автор-составитель А.С. Степановских. – М.: ЮНИТ ДАНА. - 2000 – 559 с.

4. Романенко В.Д. Основи гідроекології, підручник для студентів екологічних і біологічних спец. вузів. – К.: Обереги. - 2001 р. - 728 с.