Економічні науки /2. Економіка підприємства

Свєтлова О. В.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ, Україна

Дослідження міжнародного досвіду забезпечення якості продукції

Розвиток вітчизняної економіки та прагнення її піднесення до світового рівня висуває перед функціонуючими суб’єктами ряд важливих завдань, що необхідно вирішити. Підвищення конкурентоспроможності українських виробників товарів та послуг, їх вихід на європейський та світовий ринки є частиною із таких найважливіших завдань. Їх розв’язання зумовлює здійснення цілого комплексу структурно-організаційних, техніко-інноваційних та правових заходів. До таких завдань також належить пристосування національної системи стандартизації, метрології та сертифікації до системи технічного регулювання Європейського Союзу. Для їх вирішення потрібно провести деталізоване дослідження наявну європейську систему технічних норм і стандартів. Дана система Європейського співтовариства є досить складною, оскільки характеризується певними особливостями та динамічним розвитком, а також супроводжується виникненням ряду проблем при її практичному використанні. Досвід ринкової інтеграції третіх країн з єдиним ринком Співтовариства та досвід нових країн-членів ЄС показує, що пристосування технічних норм і стандартів відбувається в односторонньому порядку. Тому необхідно дослідити міжнародний досвід щодо забезпечення якості продукції та визначити можливості його застосування в Україні на сучасному етапі розвитку економіки.

Якість продукції та послуг є однією із найважливіших характеристик успішної діяльності будь-якої організації. В даний час у всіх країнах спостерігається тенденція до висунення споживачами жорсткіших вимог до якості продукції. Підприємства розвинутих країн все частіше у своїй діяльності спираються на ефективний економічний важіль – міжнародну систему якості, що відповідає вказаним вимогам у міжнародних та європейських стандартах з якості та сертифікації.

Раціональність застосування даного інструменту пояснюється наявністю у багатьох країнах законодавства, яке встановлює жорсткі вимоги щодо безпеки товарів для здоров’я та життя людини, захисту прав та інтересів споживачів, охорони навколишнього природного середовища тощо.

На сьогодні основним завданням економіки промислово розвинутих країн є підвищення продуктивності праці та покращення якісних характеристик продукції, що дозволяє при низькій її собівартості отримувати високі прибутки та бути конкурентоспроможним на світовому ринку. Здобути це можна лише при умові організації ефективного управління якістю продукції. В країнах Західної Європи систему управління якістю продукції аналізували як складову частину загального народногосподарського механізму та вважали, що вона розвивається одночасно із вдосконаленням управління народним господарством. Саме тому ключові принципи планування якості та організації системного управління нею оформлювались у вигляді законів або державних стандартів.

Завдяки переходу до ринкової економіки в управлінні якістю продукції відбулися певні зміни, які стосувалися нагляду за якістю продукції, оцінки її якісних характеристик, а також сертифікації відповідності [6]. Розвиток європейської політики в сфері забезпечення якості та захисту споживчих прав розпочався практично із початком заснування Європейського економічного співтовариства. Даний розвиток сьогодні впливає і на інші напрямки економічного розвитку країн співдружності, а також усього світового простору.

Створення Міжнародної організації по стандартизації ISO (International Association Standartization), центр якої в Женеві, бере початок з 1946 року. Першим напрямком діяльності ISO було приведення продукції до єдиної форми, що втілювалось шляхом аналізу та уніфікації національних стандартів на продукцію. Вважається, що саме міжнародний розвиток систем стандартизації та сертифікації має найважливішу роль у наданні високих якісних характеристик вироблюваної продукції державами-членами Європейського Союзу. 1957 року в Римі підписали Договір про заснування Європейського економічного співтовариства та на його основі було організовано внутрішню структуру та створено відповідні органи [7], а також визначалися напрямки політики ЄС у сфері забезпечення якості продукції. Використання даної політики зумовило необхідність створення єдиного підходу, який використовуватиметься у всіх країнах-учасницях ЄС, до забезпечення якості продукції.

Можливо, базуючись на певному досвіді забезпечення якості продукції різними країнами, дало змогу визначити загальні підходи та стандарти, що стали прийнятними для усіх країн-учасниць ЄС. Але встановлення лише належних стандартів не вирішувало проблему забезпечення якості продукції. Тому важливе значення належить документальному засвідченню відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю тощо. Крім сертифікації продукції необхідно проводити акредитацію випробувальних лабораторій та працівників, які слідкують за якістю продукції. Найважливішим аспектом їх діяльності є контролювання відповідності продукції споживчим вимогам та аналіз виникаючих між виробником і постачальником продукції конфліктів.

Важлива роль у підтвердженні відповідності виготовленої продукції європейським вимогам відводиться знаку «Keymark». Знак „Keymark” засвідчує відповідність товару вимогам безпеки стандартів CEN/CENELEC та надає споживачам та користувачам інформацію, що даний товар відповідає певним вимогам безпеки, визначених у європейських стандартах. Будь-який виробник товарів широкого вжитку, що хоче покращити свою позицію на ринку, може подати заявку на отримання „Keymark”. Зацікавлені виробники мають звернутися до одного з органів сертифікації, що є членом угоди про „Keymark”.

Європейський ринок висуває серйозні вимоги до підприємств інших країн, що бажають потрапити на нього. Для підтримання конкурентних ринкових позицій, найбільші європейські підприємства об’єднують свої зусилля для обрання передових форм та методів керування якістю продукції, у яких вони вбачають гарант забезпечення стабільно якісних товарів. Країни узгоджують між собою незмінну технологію, ефективну систему підтримки технологічної точності обладнання та оснащення, метрологічні засоби контролю та випробувань продукції, а також дієву систему підготовки кадрів.

Найбільш поширеною організаційною моделлю в Європі є модель досконалості Європейської фундації управління якістю, яка була створена у вересні 1988 року. Вона виступає певним базисом для більшості національних та регіональних відзнак у сфері якості і використовується як метод оцінки як у приватному та державному секторах, допомагає визначити, наскільки добре функціонує організація порівняно з конкурентами. Як модель управління вона дає можливість визначити напрями розширення потенціалу підприємства та його діяльності. Дана модель фактично є структурованою системою управління організацією, що може бути використана для оцінки її діяльності. Вона затверджує схему порівняння даного підприємства із іншими суб’єктами господарювання, а також дає змогу визначити сфери для удосконалення. Область діяльності Європейської фундації керування якістю полягає у підтримці керівництва західноєвропейських підприємств у пришвидшенні процесу створення якості для створення стимулів щодо поліпшення якісних характеристик продукції та надання допомоги усім учасникам західноєвропейського співтовариства в разі необхідності.

Література:

1. Лупенко Ю. О. Агрохолдинги в Україні та посилення соціальної спрямованості їх діяльності / Ю. О. Лупенко, М. Ф. Кропивко // Економіка АПК. – 2013. – №7. – С.5-20.

2. Павлова Л.Н. Финансовый менеджмент. Управление денежным оборотом предприятия: Учебник для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 5. – 400 с.

3. Політична економія: Навчальний посібник/ Т. І. Біленко, В. Г. Бодров, В. В. Волинцев та ін., За ред. Володимира Рибалкіна, Володимира Бодрова. - К.: Академвидав, 2004. - 671 с.

4. Попович П. Я. Економічний аналіз діяльності суб’єктів господарювання. Підручник. – Тернопіль: Економічна думка, 2011.

5. Римар І. А. Соціальні інвестиції як форма соціальної відповідальності підприємства / І. А. Римар // Актуальні проблеми економіки. – 2012. – №9. – С.165-168.