Економічні науки/10. Економіка підприємства

Сурженко Н. В., к.е.н., доцент кафедри менеджменту, Марченко О.С.

Таврійський державний агротехнологічний університет, м. Мелітополь, Запорізька обл., Україна

НАУКОВА РАЦІОНАЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ІНФОРМАЦІЙНОГО СУСПІЛЬСТВА

Анотація – вирішення проблем до невпинного пошуку способів поліпшення умов життя та спрощення фізичної чи то інтелектуальної праці.

Кожна людина постійно знайомиться з чимось новим, раніше невідомим. При цьому людина намагається також проаналізувати, узагальнити свої знання, оцінити їх з різних точок зору. Уся свідома діяльність людини зв'язана з накопиченням, обробкою, поширенням і використанням знань.

Розглянемо проблему наукової раціональності в інформаційному суспільстві і проаналізуємо її з точки зору наукового пізнання.

Як правило, вихід знаходили в поясненні природних процесів, що безпосередньо й формувало економічні, соціальні, культурні фактори розвитку і функціонування суспільства. Так було сформовано міфологічний, релігійний, філософський та науковий світогляди, в рамках яких будувалася відповідна “картина світу” (В.С. Стьопін). І навіть якщо вона не відповідає сучасним поглядам, все ж це були перші спроби раціонального пояснення будови Всесвіту та місця Людини в ньому, адже “оцінка того чи іншого виду раціональності повинна відбуватися не тільки з погляду цінностей і цілей, але й з погляду їх адекватності об’єктивним законам природи і соціально-економічному розвиткові”. Так, поступово, на місце широкого, але ненадійного запасу даних, “сфери думок” висувалася “сфера знань”, яка базувалася на якісно нових – раціональних основах”, що, у свою чергу, заснувало традицію раціональної критики і дало право “кожному новому поколінню переоцінювати вчення, розроблені попередніми поколіннями”, тим самим перетворивши процес пізнання на діалектичне протистояння традиційного та інноваційного в науковому дискурсі.

Проте збільшення нелінійних, неврівноважених, самоорганізованих структур у рамках сучасного інформаційного суспільства змушує філософів, науковців, методологів й істориків науки розробляти нові, некласичні підходи до розуміння наукової раціональності, як такої діючої системи правил, норм, еталонів, використання яких є неодмінною складовою процесу вироблення і реалізації соціально-необхідних завдань. Особливо гостро ця проблема постала на початку ХХІ ст., що пояснюється широким впровадженням у різні сфери життя суспільства комп’ютеризованих систем накопичення, обробки, захисту та передачі інформації.

Саме через це проблема наукової раціональності в інформаційному суспільстві порушує питання соціокультурного оточення інноваційних процесів, глобалізації та стандартизації, які можуть бути вирішені лише за умови застосування конвенціонального і комунікативного підходів.

Отже, визнаючи толерантне ставлення наукового знання до інших його форм, ми все ж залишаємося прибічниками необхідності існування строгих критеріїв саме наукової раціональності у формуванні постнеокласичної науки, у які мають бути включені не лише методи і прийоми здобуття нового знання, а й форми правового контролю за діяльністю вчених. Що ж стосується наукового пізнання, то, з погляду раціональності, воно має характеризуватися доказовістю і системністю, що відрізнятиме його від побутового світосприйняття і дасть змогу виконувати основні пізнавальні функції: опис, пояснення та передбачення подій чи явищ.

Наявність різних, навіть протилежних, думок щодо статусу науки в сучасному культурному просторі та критеріїв раціональності підтверджує актуальність цього питання, особливо в умовах наростаючої комп’ютеризації, яка реалізує ймовірнісні й наближені методи числення, варіаційного аналізу, інформаційного моделювання тощо, які по-новому піднімають питання застосовності критеріїв наукової раціональності.

Тому питання статусу та критеріїв наукової раціональності в сучасній науці потребує всебічного вивчення не лише з суто теоретичних міркувань, але й з урахуванням усього кола знань, у тім числі гуманітарного та прикладного, оскільки, як ніколи, постає проблема інтерпретації та моделювання, що може здійснюватися лише на основі індивідуальної творчості та психолого-світоглядних міркувань ученого, які мають відповідати критеріям інформаційної раціональності постнеокласичної науки.

На основі аналізу підходів до класифікації типів наукової раціональності і механізму переходу від традиційного до інновацій в науковому пізнанні висунуто гіпотезу про формування нового стилю мислення в науці доби інформаційного суспільства. Цей процес пов’язується з використанням новітніх засобів накопичення, обробки і передачі інформації, які піднімають питання доцільності імовірнісних, статистичних і екстраполяційних методів у науці.

У світлі сказаного ми схильні розглядати інформаційне суспільство як надбудову над культурою постмодерну, а інформаційну раціональність як крок у встановленні специфіки більш ширшого явища – постнеокласичної раціональності, яка має описати взаємовідношення соціуму та культури постмодерну в усіх їх проявах, у рамках науково-технічного прогресу. Така постановка проблеми дозволить зрозуміти роль економіки, філософії, соціології та інших гуманітарних наук у загальній системі знань з погляду їх практичного використання. Саме тому, всі чинники нових соціальних відносин, виробить чітку стратегію подальшого розвитку науки, техніки й сформує культуру ставлення людини до засобів комп’ютерного обліку і контролю.

Література:

1. Петрушенко В. Л.Філософія: Навчальний посібник для вузів. - Львів: Новий Світ-2000, 2006. - 503 с.

2. Філософія: Навчальний посібник. - К. : Вікар, 2006. - 455 с.

3. Філософські проблеми наукового пізнання: Навчально-метод. посібник для магістрів. - Кіровоград: КІСМ, 1998. - 38, с.