Экономические науки / 13. Региональная экономика

к.е.н. Ю.Г. Чередніченко

ДУ «Інститут економіки природокористування та сталого розвитку НАН України», м. Київ

Економіко-екологічна оцінка систем водопідготовки та водовідведення

У жовтні місяці поточного року сталися дуже важливі події – прийнято в першому читанні Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження інтегрованих підходів в управлінні водними ресурсами за басейновим принципом», крім того вступила в дію постанова КМУ №637 від 14.09.2016, яка скасовує право підприємства допускати тимчасове відхилення якості питних вод від вимог державного стандарту. Низка прийнятих нормативних документів дає надію на зміну стратегічних підходів щодо раціонального використання та охорони водних ресурсів. У зв’язку з чим, результати нашого дослідження мають стати відправною точкою переходу водного господарства України до сталого екологозбалансованого розвитку.

Наукова робота включає комплексну оцінку сучасного рівня водовідведення в регіонах України, в основу якої покладено регіональні басейнові особливості систем водопідготовки і водовідведення; критерії оцінки ефективності функціонування систем водопідготовки та водовідведення, які враховують загрози, пов’язані із посиленням негативних тенденцій водоресурсного забезпечення внаслідок погіршення стану водних об’єктів.

Основою для визначення місця систем водопідготовки та водовідведення є узагальнена схема водогосподарського комплексу, яка показує, що функціонально його елементи поділяються на три внутрішні системи – водозабезпечуючу, водоспоживчу і водоохоронну та зовнішні – водозабору, водопідготовки, водоподачі, водорозподілу, водоочищення та водовідведення.

Запропонований нами підхід розгляду в загальній структурі водогосподарського комплексу систем водопідготовки й водовідведення (СВВ) у складі внутрішньої системи водооохорони дає змогу реалізувати при структурній організації комплексу замкнений цикл підготовки і відведення води.

Постійно зростаючі об’єми забруднених вод погіршують роботу водогосподарських об'єктів і збільшують навантаження на системи водопідготовки підвищуючи вартість кінцевого продукту, тобто води питної якості. Низький рівень або взагалі відсутність очищення стічної води штучно зменшують витрати суб’єктів господарювання, однак наслідки такого вирішення проблеми лише загострюють і без того кризовий стан джерел забезпечення водою населення.

Аналіз сучасного стану показників водовідведення свідчить про стійку тенденцію до зменшення, проте у 2015 р. спостерігаємо незначне збільшення скиду стічних вод без очищення на 5 % (у порівнянні із 2014 роком). Загалом у минулому  році у поверхневі водні об’єкти України було скинуто 5,5 млрд куб м стічних вод, що на 15% менше ніж у попередньому році, в тому числі 0,8 млрд куб м (5% зменшення) забруднених; 4,2 млрд куб м (18%) нормативно чистих без очистки і 1,3 млрд куб м (8%) нормативно очищених на очисних спорудах. Найбільші об’єми забруднених стічних вод за станом на 01.01.2016 вносять Дніпропетровська та Донецька області ( по 30% від загального водовідведення забруднених вод). Найменші показники відведення забруднених зворотних вод зафіксовано у Волинський та Херсонський областях. В басейновому розрізі «основний тягар» несе на собі басейн р.Дніпро – 3,3 млрд куб м (63%) стічних вод скинуто у 2015 р., що на 19% менше ніж у 2014р., р.Сіверський Донець – 0,4 млрд куб м (8%)^, що на 1% менше ніж у попередньому році. Мінімальний скид стічних вод зафіксований в р.Оскіл – 2 млн куб м.

Критерієм економічної ефективності функціонування водогосподарських систем є збільшення виробництва продукції з одиниці виробничих потужностей при одночасному збільшенні продуктивності праці Поряд з ними при плануванні та використанні водних ресурсів пропонують виходити з інтересів оптимальних соціально-економічних умов життя і відпочинку населення та охорони навколишнього середовища. До основних критеріїв і показників еколого-економічної оцінки проектного водогосподарського будівництва та додаткового використання води в галузях економіки відносяться: відтворення і раціональне використання водних ресурсів, створення найбільш сприятливих санітарно-гігієнічних умов для життя і виробничої діяльності населення; зведення до мінімуму негативних порушень екологічної рівноваги при будівництві та експлуатації водогосподарських об’єктів; максимальне задоволення господарських потреб у воді. Нами критерії еколого-економічної оцінки ефективності СВВ були класифіковані за групами (економічна, фінансова, якості обслуговування і т.ін.) та доповнені еколого-економічними, що враховують необхідність мінімізації внутрішніх та зовнішніх загроз, які пов’язані з погіршенням стану водних джерел, та новими умовами господарювання. Наприклад, кількість аварійних водопровідних мереж – 38 %; каналізаційних –35 %. Витоки та витрати води складають 29,8 %. Питомі витрати електроенергії на 1 куб м поданої та очищеної води – вище за європейські в два рази (0,72 кВт х год / куб м (в Європі – 0,3 кВт х год / куб м ), очищення стоків – 0,63 кВт х год / куб м (в Європі – 0,3 кВт х год / куб м )). Таким чином потенційна величина зменшення витрат електроенергії оцінюється у 50 %. Сума боргів водопровідно-каналізаційних підприємств за станом на 24.10.2016 за електроенергію складає 5,8 млрд грн., з них борг населення – 1,8 (31%), комерційних установ – 1,1(19%).

В свою чергу розвиток СВВ є стратегічно важливим для господарської діяльності більшості галузей економіки і населення. З одного боку, вони мають задовольняти потреби у воді суб’єктів господарювання, з іншого – постійно контролювати якісний і кількісний стан водного ресурсу і, крім цього, турбуватися про зовнішні та внутрішні впливи, які виникають у процесі господарської діяльності. Для врахування даних факторів нами проведений SWOT-аналіз, що виявив слабкі сторони систем, а саме постійні неплатежі, одночасна дія пільг та субсидій, завищені показники енергоефективності проектів (реалізовано проект МБРР «Розвиток міської інфраструктури» 2008-2014 вартістю 140 млн. у.о., і досягнуто скорочення витрат електроенергії до 30 %, а води – 5-7%). Серед можливостей, нами відмічено надання прав громадам вирішувати питання фінансування проектів водозабезпечення. Зберігаються загрози щодо аварій природного і техногенного характеру, до сильних сторін ми віднесли лише функціонуючу систему підготовки кадрів та послаблення тиску з боку контролюючих органів.

З метою поліпшення екологічної ситуації в Україні нами були запропоновані наступні напрями підвищення ефективності СВВ це – технічні і технологічні (використання сучасних матеріалів і процесів у виробництві), фінансові (зміна системи тарифоутворення в комунальній галузі, розробка нормативно-правової бази випуску муніципальних облігацій; продовження практики укладання концесійних, орендних договорів, енергосервісних контрактів (ЕСКО), остаточна ліквідація ознак монополії в секторі водопостачання та водовідведення ), соціально-економічні та політико-правові (підвищення платіжної дисципліни, чіткий розподіл повноважень у сфері водокористування).

Таким чином, враховуючи вище висловлене, діюча сьогодні СВВ не виконує своїх функцій щодо захисту навколишнього середовища від забруднень, тим не менш ухвалення вказаних вище законодавчих актів щодо басейнового підходу в управлінні водним господарством дає надію на зміну споживацького підходу до використання ресурсів на екологозбалансований в практиці господарювання суб’єктами підприємницької діяльності.