Економічні науки /
3. Зовнішньоекономічна діяльність
к.е.н.,
Осацька Ю. Є.
студентка
Маринич І. І.
Університет митної справи та
фінансів, Україна
ДЕФІНІЦІЇ ОФШОРНОГО АУТСОРСИНГУ В КОНТЕКСТІ УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ
,
В умовах розвитку міждержавних інтеграційних процесів, насамперед обумовлених
глобалізацією економічного простору, відслідковуються
тенденції застосування нових форм бізнес-моделей як метод оптимізації витрат діяльності
окремих компаній. Однією з таких форм ведення бізнесу виступає модель
глобального аутсорсингу, яка є досить актуальною у сучасних умовах конвергенції
економічних відносин. В свою чергу, Україна, як суб’єкт міжнародної економіки, є майданчиком
поширення відповідної моделі економічної співпраці. З огляду на зазначене актуалізується дослідження ролі України на сучасному
ринку офшорного аутсорсингу.
Загалом до науковців, які досліджували основні принципи аутсорсингу,
належать: Т. Карпова, І.
Неуров, А. Галлямов, Т. Пешкова, Ю. А. Савінов, І. Рудая та інші. В свою чергу, сутність міжнародного аутсорсинга
в своїх працях вивчали: Б. Анікін, Дж. Б. Хейвуд, Х. Кехал, В. Сінг, А.В. Заблоцький, Л. Бабій, Г. Дугинец. Однак
у дослідженнях більшості вчених не надано рекомендацій щодо аспектів
стратегічного розвитку такої співпраці в умовах динамічної тенденції розвитку
світового ринку інформаційних послуг для
збалансованого функціонування національної економіки зокрема.
Мета роботи полягає в систематизації наукових доробків та даних
статистичних досліджень щодо сутності поняття «офшорний аутсорсинг» та його
розвитку на теренах України в сегменті IT-галузі.
Стрімкий розвиток інформаційних технологій значно розширив спектр можливостей для ведення
бізнесу в контексті делегування певних бізнес-процесів стороннім компаніям. Лейтмотивом
такої тенденції стало прагнення підвищити
продуктивність праці, що детермінується саме локацією аутсорсера.
Зокрема Н. Резнікова наголошує, що основною причиною таких процесів стала поступова
трансформація сприйняття країн периферії не як результату підпорядкованості
інтересам країн центру. Внаслідок цього
транснаціоналізація виробничих відносин відобразилась у появі нової форми
міжнародного поділу праці як офшоринг.
Така ситуація, в кінцевому випадку, передбачає встановлення підвалин
структурних змін в глобальній економіці й формуванням нової географії
глобальних потоків капіталу[1, с.23].
Закордонний Внутрішній
|
4 Інсорсинг 3 1 |
5 |
|||||
|
Аутсорсинг Аутсорсинг 2 Офшоринг |
«Сорсинг» (залучення послуг) від іноземних
постачальників (міжнародна торгівля) |
Примітка: 1) фірма користується послугами незалежної
місцевої компанії (аутсорсинг); 2)
фірма користується послугами незалежної місцевої компанії (офшоринг); 3) фірма
надає послуги незалежній іноземній компанії (міжнародний аутсорсинг); 4) фірма
створює свою дочірню компанію з надання послуг (кептивний офшоринг); 5) надання
аутсорсинових послуг дочірньому відділенню іноземною компанією (офшорний
аутсорсинг).
Рис.1−
Перспективи участі України в бізнес-моделях аутсорсингу та офшорингу
Джерело: [1, с. 25]
Кулиняк І. Я.
та Глянцева О.І. визначають офшорний
аутсорсинг як передачу бізнес-процесів
виконавцям, які перебувають за межами країни-замовника. При цьому продукт чи
послуга буде продаватися лише на території замовника, а виробництво
передається в підряд місцевій компанії або іноземному філіалу іншої ТНК [2, с.
260]. Тобто це взаємовигідне співробітництво компаній, при якій нівелюється
географічна близькість розташування офісів кожної з них.
Особливо широкого поширення офшорний аутсорсинг набув в країнах з
перехідною економікою як вагомий чинник конкурентних переваг стосовно
розвинутих держав. Зокрема, згідно з рейтингом
Top 100 Outsourcing Destinations Rankings, найкраще розвинений
аутсорсинг в Південно-Східній Азії, Східній Європі та Південній Америці. При
цьому Україна востаннє в рейтингу представлена двічі лише в 2013 р.: на 55
місці Київ і на 89 місці Львів (у 2014 р. 96 місце)[3].
В цілому Україна − приваблива територія для ведення такого бізнесу,
що підтверджується даними рейтингу
Global Services Location Index. Так, в 2015 році Україна піднялася відразу на
17 позицій і посіла 24-е місце. При цьому серед основних видів офшорного
аутсорсингу в Україні найбільш розвинена сфера з розробки програмного
забезпечення на замовлення. Згідно даних дослідження експертів НІСД, високі конкурентні позиції
вітчизняних фахівців забезпечені за рахунок відносно низького рівня оплати
праці та їх високої кваліфікації [4]. Так, за словами директора департаменту
інновацій та інтелектуальної власності Мінекономіки, в 2015 р. експортна
виручка українських IT-компаній склала $ 2,5 млрд.
До найбільших українських аутсорс-компаній, за даними рейтингу IAOP 2016, належать - SoftServe,
Eleks, Miratech і Sigma Software [5], які є привабливими для західних клієнтів
в якості власних корпоративних IT-відділів. Загалом подібна співпраця справляє
позитивний ефект на економіку України в рамках забезпечення новими робочими
місцями. Однак негативним наслідком є відтік інтелектуальних ресурсів за кордон.
При цьому для інвестора, який купує програмне забезпечення, важливо, щоб
імідж країни був позитивним. Так, соціально-економічна
криза в Україні обумовила підвищення ризикованості ведення бізнесу та, як
наслідок, погіршення інвестиційного клімату. Зокрема, через політичний конфлікт на сході, замість
20-25% щорічного зростання IT-галузь в 2014-2015 показувала лише 10-15% [5]. Водночас, згідно рейтингу Doing Business 2017, Україна піднялася з 83-ї до
80-ї сходинки з позиції легкості ведення бізнесу. На це вплинуло поліпшення
захисту прав міноритарних акціонерів (+18 місць), виконання контрактів (+17
місць) та сфери оподаткування − 84-е місце з 107-го. За підрахунками
експертів Світового банку, один пункт у загальному рейтингу, приносить державі
близько $500-600 млн інвестицій [6].
Таким чином, офшоринговий аутсорсинг як формат міжнародного ведення бізнесу
закладає стратегічний вектор розвитку
вітчизняної економіки в контексті ефективної співпраці партнерів. Дане
твердження детермінує, з боку держави, усунення бюрократичних бар'єрів, вдосконалення
законодавства та впровадження ефективних інструментів задля спрощення ведення
бізнесу. Насамкінець дослідження та аналіз останніх постає нагальним завданням,
актуальність якого багато в чому визначає результативність управлінських рішень
в рамках впровадження дієвої економічної політики держави.
Література:
1.
Резнікова Н. В. Перспективи участі
України в глобальних ланцюгах створення вартості як засіб підвищення конкурентоспроможності в умовах
транснаціоналізації виробничих відносин / Н. В. Резнікова, О. А. Іващенко//
Інвестиції: практика та досвід. – 2015. – №16. – С. 22–26. – [Електронний ресурс].
– Режим доступу: http://www.investplan.com.ua/pdf/16_2015/6.pdf
2.
Кулиняк І. Я. Тенденції розвитку
світового ринку аутсорсингу / І. Я. Кулиняк, О.І. Глянцева // Науковий вісник НЛТУ України.–
2014. – №24 (2). – С. 259–264. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://nltu.edu.ua/nv/Archive/2014/24_2/259_Kul.pdf
3.
THOLONS. 2015 Top 100 Outsourcing
Destinations. Ranking and Report Overview.[Electronic resource]. – Mode of
access: http://www.tholons.com/nl_pdf/Tholons_Whitepaper_December_2014.pdf.
4.
Тищук Т.А. Щодо потенціалу і
перспектив розвитку ІТ-аутсордингу в Україні / Т.А. Тищук, А.М. Павлова //
Національний інститут стратегічних досліджень – [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/1301/
5.
Глобальный топ-100 аутсорсеров:
каждый 10-й имеет представительство в Украине /[Електронний ресурс] //Forbes
Украина. — 2016. — Режим доступу: http://forbes.net.ua/business/1411137-globalnyj-top-100-autsorserov-kazhdyj-10-j-imeet-predstavitelstvo-v-ukraine
6.
Doing Business 2017 /[Electronic
resource]// The World Bank. – Mode of access: http://russian.doingbusiness.org/~/media/WBG/DoingBusiness/Documents/Annual-Reports/English/DB17-Full-Report.pdf