Экономические науки / 5.Управление трудовыми ресурсами

К.е.н., доцент Пачева Н.О.

Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, Україна

СОЦІАЛЬНИЙ КАПІТАЛ У МЕНЕДЖМЕНТІ

Економіка сьогодення основана на коопераційних зв’язках в певному суспільному середовищі. Проблема соціальних відносин між людьми, що виступають не лише складовими соціальної структури суспільства, а також їх ресурсом виходить на перший план. Саме теорія соціального капіталу концентрує свою увагу на таких поняттях як відносини та зв’язки.

Дослідження сутності категорії «соціального капіталу» є досить складним процесом, зміст цієї категорії більшість економістів, соціологів, політологів розкривали з точки зору своєї галузі знань, хоча і тісно пов’язували її з економічним розвитком регіону чи країни загалом. Людина є основою гуманістичної ідеї, яку містить у собі концепція соціального капіталу.

Структурна основа соціального капіталу утворює мережі соціальних зв’язків, на основі яких формується інституційна основа цього капіталу, крім того, включає відповідні норми та цінності, довіру. Соціальний капітал допомагає акторам краще знати можливі дії один одного, знижує ризики і трансакційні витрати. Він дає можливість людині, групі, підприємству (організації), суспільству простіше та швидше залагодити виниклі проблеми чи питання, а довіра, взаємозв’язок, норми взаємної відповідальності допоможуть у формуванні та збереженні необхідної поведінки в певному колективі.

Соціальний капітал – це чинник, який забезпечує через функції неформальної регуляції економіки, позаекономічні конкурентні переваги економічним суб’єктам. Неформальна регуляція проявляється за допомогою громадської думки, міжособистісних стосунків.

Щоб збільшити обсяг соціального капіталу, треба мати певний соціальний ресурс (зв’язки, контакти) та бути включеним у соціальну мережу, в основі якої відносини побудовані на довірі та дотриманні норм.

Професор соціології Каліфорнійського університету Джонатан Тернер убачає в концепції соціального капіталу один з новітніх підходів у соціології, що має багато спільного, по-перше, зі структурним функціоналізмом, по-друге, з економічним мисленням. Він вважає соціальний капітал властивістю соціуму, яку визначають взаємозв’язки, котрі формуються між людьми в усіх сферах їх життєдіяльності; пропонує вивчати проблеми сучасного суспільства через аналіз взаємозв’язків між його структурними елементами з точки зору людських взаємин [1]. Отже, поняття «соціальний капітал» виступає головним елементом науково-дослідницького інструментарію аналізу соціальних явищ. Особливо це стосується вивчення економічної сфери, де соціальний капітал є означенням сил, що підвищують потенціал економічного розвитку суспільства через стимулювання і створення моделей людських взаємин як головних складників загальної моделі соціальної організації.

Соціальний капітал на підприємствах та організаціях в умовах сучасної економіки є важливим чинником розвитку, який здатний сприяти підвищенню ефективності їх діяльності. Це викликає необхідність ґрунтовних теоретичних досліджень і розробки практичних рекомендацій щодо форм і методів розвитку, накопичення і використання соціального капіталу, передусім через впровадження відносин соціального партнерства і поліпшування соціальної політики підприємства.

Література:

1. Лесечко М. Соціальний капітал: проблеми розвитку й оцінки / М. Лесечко, А. Чемерис // Суспільні реформи та становлення громадянського суспільства в Україні : мат. науково-практ. конф. за міжнар. участю (30 травня 2001 р., Київ) : в 3 т. / за заг. ред. В. І. Лугового, В. М. Князєва. – К. : Вид-во УАДУ, 2001. – Т. 3. – С. 88–94.

2. Пачева Н.О. Позаекономічні інститути у відтворенні соціального капіталу : моногр. / Н.О. Пачева. – Умань : ВПЦ «Візаві», 2016. – 182 с.