Мартинова О.В., Мирошниченко Ю. В, доцент, к.т.н

Харківський торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету

Особливості функціонального та процесного бачення організації

Визначення методологічних основ управління організаціями має базуватися на певних концепціях та підходах. Більшість сучасних вчених та фахівців-практиків доводять, що управління організацією повинно спиратися на основі загальнометодологічних принципів системного підходу, який становить основу науковоо пізнання діяльності організації.

Системний підхід грунтується на розумінні сутності підприємства як складної динамічної соціально-економічної, відкритої,недетермінованої системи. Використання системного підходу в управлінні обумовлює системне бачення основних напрямів та етапів роботи,які мають бути проведені для досягнення основної мети діяльності.

Системний підхід- це напрям методології досліджень, який полягає в дослідженні об’єкта як цілісної множини елементів в сукупності відношень і зв’язків між ними. Це певний систематизований спосіб мислення щодо прияйняття рішення, який базується на визначенні загальної мети системи і послідовного підпорядкування ій діяльності підсистем,планів їхнього розвитку, показників та стандартів роботи.

Вивчення функціонування організації як єдиного цілого, а також розв’язання практичних проблем управління, пов’язаних із побудовою узагальнених моделей,що відображають усі фактори і взаємозв’язки реальної ситуації в її діяльності, вимагають також дотримання таких найважливіших принципів системного підходу:

- Прийняття рішень повинен починатися з виявлення і чіткого формулювання кінцевих цілей;

- слід розглядати всю проблему як ціле,як єдину систему і виявляти всі наслідки і взаємозв’язки кожного конкретного рішення;

- необхідне виявлення та анліз можливих альтернативних шляхів досягнення цілі;

- цілі окремих систем не повинні вступати в конфлікт із цілями всієї системи.

Системний підхід є засобом вирішення складних і при цьому не дуже чітко визначених проблем. Він спрямований на органічне поєднання,координацію та інтегрцію різних видів діяльності.[1]

Функціональний підхід розглядає безспосередньо процес управління організацією як процес в якому діяльність спрямована на досягнення цілей організації,розглядається не як єдина дія у часі, а як серія безперервних взаємопов’язаних функцій управління, пов’язаних послідовно і паралельно: планування,організація,мотивація,контроль,координація,регулювання,прийняття управлінських рішень.

Сутність функціонального підходу до менеджменту організації полягає в тому,що потреба розглядається як сукупність функцій, які потрібно виконати для задоволеня потреб. Після встановлення функцій створюються кілька альтернативних об’єктів для їх виконання і вибирається той з них,що вимагає мінімум сукупних витрат за життєвий цикл об’єкта на одиницю його корисного ефекту.

Не дивлячись на те,що функціональний підхід розглядає управління як єдиний процес та спосіб реалізації підприємством своїх функцій, йому притаманна низка недоліків, основні з яких:

- Складність погодження найпростіших завдань;

- відсутність цілісного сприяняття організації різними функціональними ланками;

- відсутність відповідального за кінцевий результат;

- високи витрати на марну роботу(погодження,взаємодія,контроль, тощо);

- відсутність орієнтації на клієнта.[2]

Розглядаючи організацію як систему, зазвичай аналізують чотири головні елементи: затрати (вкладення), трансформаційні процеси, випуск (результати) і зворотний зв'язок. Затрати - це матеріальні, людські, фінансові та інформаційні ресурси, які організація отримує із середовища. Далі, за допомогою технологічних і управлінських процесів їх перетворюють у вихідні ресурси. Вихідні ресурси - це товари, послуги або і те, й інше (видимі і невидимі); прибутки, втрати або і те, й інше (навіть неприбуткові організації змушені діяти у межах своїх бюджетів); поведінка працівників та інформація. Середовище реагує на цей випуск і забезпечує зворотний зв'язок із системою.

Досягти загальної мети організації можна лише тоді, коли розглядати її як єдину систему, намагаючись зрозуміти і оцінити взаємодію всіх частин цієї системи та об'єднати їх на такій основі, яка дозволила б організації в цілому ефективно виконувати поставлені завдання.

За сучасних динамічних умов функціонування підприємства,здійснюючи будь-яку діяльність зможе досягти успіху,коли матиме конкурентні переваги, які сприятимуть кращому досягненню цілей. Для досягнення таких реальних конкурентних переваг,керівникам суб’єктів господарювання необхідно забезпечити такий процес управління, щоб його можна було коригувати,видозмінювати відповідно відповідно до вимог ринку.

Отже до менеджменту організації недоцільно використовувати окремо системний чи функціональний підхід ,оскільки усі підходи до управління пов’язані між собою, є цілісними. Тому підприємство зможе досягти успіху,використовуючи іх комплексно.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1.Коренной А. А., Карпов В. И. Курс інноваційного менеджменту. - К.: Лібра, 2011/

2. Дмитренко Г. А. Стратегічний менеджмент. - К.: МАУП, 2012.