География и геология/ 1. Регионоведение и региональная организация общества

К.геогр.н. Яроменко О.В., к.геогр.н. Басюк Т.О, маг. Бабей Т.В.,

маг. Микулін М.М., маг. Ринжук М.Б., маг. Курельчук І.М.

Міжнародний економіко-гуманітарний університет імені академіка Степана Дем’янчука, Україна

Теоретико-методологічні засади вивчення санаторно-оздоровчої сфери регіону

Завдяки вдалому сполученню умов для рекреації в окремих регіонах України склались комплекси санаторно-оздоровчого відпочинку. Такі комплекси (сфери) містять низку санаторно (курортно)-оздоровчих закладів, що використовуються для тривалого відпочинку. Водночас в умовах сьогодення санаторно-оздоровча сфера України переживає складний період розвитку, оскільки недостатність ринкових механізмів організаційно-управлінських засад регіонального масштабу провокує негативні зміни в її функціонуванні, а потенційний «клієнт-рекреант» вимагає підвищення комфортності в сфері санаторно-курортного лікування. Тому висвітлення теоретико-методологічних засад дослідження санаторно-оздоровчої сфери регіону з метою подальшої розробки нових методологічних та інноваційних підходів до управління та забезпечення якісного її функціонування, які забезпечать ефективну оздоровчу діяльність є вкрай актуальною.

Первинною ланкою територіальної організації санаторно-курортної сфери є санаторії та пансіонати з лікуванням, санаторії-профілакторії, будинки і пансіонати відпочинку, туристичні бази [1-3] (табл. 1). Основою рекреаційного районування є курорти і курортні місцевості, в яких зосереджені санаторно-курортні заклади. В ст. 1 Закону України «Про курорти» (від 5 жовтня 2000 р.) курорт визначається як «освоєна природна територія на землях оздоровчого призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури і використовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні» [2].

Таблиця 1

Первинна ланка територіальної організації санаторно-курортної сфери

Заклади санаторно-курортної сфери	Характеристика
Санаторії і пансіонати з лікуванням	лікувально-профілактичні заклади, що розміщуються у місцях з цінними курортологічними ресурсами, поєднуючи такі природні чинники, як клімат, мінеральні води, лікувальні грязі, з лікувальною фізкультурою, харчуванням, фізіотерапією
Санаторії профілакторії	лікувально-профілактичні заклади, де лікування і оздоровлення людей здійснюється без їх відриву від виробництва чи навчання
Будинки та пансіонати відпочинку	оздоровчі заклади, що розміщуються у місцевостях, багатих на рекреаційні ресурси, включаючи організоване застосування природних лікувальних мінеральних вод, грязей, озокериту
Бази відпочинку	це загальнооздоровчі заклади, за своїм призначенням близькі до будинків відпочинку, але територіально наближені до промислово розвинутих міст, оскільки вони безпосередньо підпорядковані підприємствам, організаціям або установам
Туристські заклади	(туристські бази, готелі, кемпінги, притулки, стоянки, екскурсійні установи) утворюють самостійну субгалузь, яка сприяє організації рекреаційних занять, активному відпочинку та оздоровленню на найрізноманітніших туристських маршрутах

На нашу думку, методика проведення дослідження стану та виявлення можливостей розвитку санаторно-оздоровчої сфери включає наступні етапи:

1. Аналіз кількості й якості спеціальних умов і ресурсів на рекреаційній території. Основними критеріями, які визначають придатність території для санаторно-курортного лікування є: 1) наявність родовищ лікувальних мінеральних вод (грязей та озокериту); 2) сприятливі кліматичні умови (ступінь комфортності клімату); 3) екологічно чисте природне середовище. На даному етапі здійснюється оцінка природного рекреаційного потенціалу як передумова для розвитку санаторно-оздоровчої сфери. При кількісній оцінці важливим питанням є розробка оціночних шкал. Найбільш використовуваними є шкали з 3-7 ступенів, де найсприятливіші умови оцінюються найбільшим балом. Відповідно виділяють такі типи якісної оцінки рекреаційних ресурсів [2]: медико-біологічний, що виявляє вплив природних чинників на організм людини та психолого-естетичний, розглядається як емоційний вплив на людину певних особливостей природного ландшафту та інших рекреаційних ресурсів. Дана оцінка території враховує: міру контрастності. пейзажну насиченість, лісистість території, екзотичність та атрактивність. Розглядається водночас культурно-історична ресурсна, інфраструктурна та іміджеві складові рекреаційного потенціалу. Чим більші запаси лікувальних ресурсів, вища їх лікувальна ефективність, тим вищу цінність мають рекреаційні території.

2. Визначення форм територіальної організації за рівнем розвитку та наявністю закладів санаторно-курортної оздоровчої сфери. При визначенні регіональних кластерів санаторно-оздоровчої сфери беруть до уваги наявність закладів санаторно-курортної оздоровчої сфери. У складі рекреаційно-оздоровчого регіону виділяють територіальні кластери. Окремо розміщені санаторії, пансіонати, бази створюють рекреаційні пункти. Населений пункт з кількома рекреаційними пунктами називається курортом. Сукупність рекреаційних пунктів і курортів, що використовують означену територію і розміщену на ній інфраструктуру, створюють рекреаційні райони. Група районів створює рекреаційний регіон. Рекреаційні райони завдяки транспортним і функціональним зв'язкам створюють рекреаційні зони [3].

3. Обґрунтування стратегії розвитку санаторно-оздоровчої діяльності в регіоні. На даному етапі дослідження доцільним є проведення визначення потенційних можливостей санаторно-курортного господарства. Виділення потенційної небезпеки санаторно-курортного господарства та обґрунтування шляхів удосконалення територіальної організації санаторно-курортної сфери в регіоні.

Таким чином, висвітлення теоретико-методологічних засад вивчення санаторно-оздоровчої сфери дозволить виявити проблеми, пов’язані із розвитком мережі засобів розміщення досліджуваної сфери як фактору раціонального використання туристсько-рекреаційних ресурсів регіону. Повноцінне функціонування названих закладів визначається достатньою вивченістю природних лікувальних ресурсів, відповідного кадрового забезпечення з високим ступенем забезпеченості фахівцями медичного профілю, наявністю спеціального обладнання і будівель, а також спортивних, культурно-освітніх закладів та майданчиків; закладів харчування, торгівлі, побутового обслуговування і комунального облаштування. В умовах сьогодення заклади санаторно-оздоровчої сфери обумовлюють й основні функції оздоровчого туризму: лікувально-профілактичну, реабілітаційну, превентивно-валеологічну, анімаційно-рекреаційну та інші.

Література:

1. Послуги туристичні. Засоби розміщення. Терміни та визначення: ДСТУ 4527:2006. – [Чинний від 2006-10-01]. – www.info-tour.org/geo_htm/chapter9/.../dstu_4527_2006.xls – 01.12.2010.

2. Стафійчук В.І. Рекреалогія: навчальний посібник / В.І. Стафійчук. – К.: Альтерпрес, 2006. – 264 с.

3. Яроменко О.В. Територіальна організація санаторно-курортної сфери Рівненської області / О. Я. Романів, О. В. Яроменко // Туризм як фактор розвитку регіону. Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції. – Вінниця, 2011. – С. 104–108.